«За професійну журналістську діяльність я провів більше 600 матчів найвищого рівня, – розповідає Олександр Липенко. – Працював також на відкритті НСК «Олімпійський», де збірні України та Німеччини розіграли результативний трилер, на першому матчі на «Арені Львів», де наша команда змогла вирвати перемогу в австрійців. Проте фінал «Шкільного кубку» в Києві справив на мене особливе враження. Гадаю, він гідний Книги рекордів Гіннеса, адже ніколи і ніде матч за участю шкільних команд не збирав більше 46 тисяч глядачів!
А яку атмосферу створили вболівальники! Мені вона сподобалася навіть більше, ніж під час фіналу розіграшу Кубка України. 12 травня на головну арену країни з’їхалися учні з батьками з різних регіонів. Гадаю, вони отримали справжнє задоволення. В матчі було все, емоції били через край, обидві команди – з Сум і Тернополя – почергово вели в рахунку, а в підсумку все вирішилося під час пробиття післяматчевих 11-метрових, де доля посміхнулася учням Сумської школи №18.
На мій погляд, є щось символічне в тому, що до фіналу дійшли команди з провінційних за футбольними мірками міст. Відзначу, в першу чергу, суддівство. Були в «Шкільному кубку» свої фаворити, але до фіналу жоден з них не дійшов. Арбітри показали зразкову роботу, що, зізнатися, дуже сподобалося. Бо в таких змаганнях, коли боротьбу за перемогу ведуть дитячі команди, навіть один неправильний сигнал свистка рефері може похитнути віру в справедливість на все життя.
Перед початком фіналу я зайшов до роздягалень команд, розповів хлопцям, де сидять перед іграми Шовковський, Шевченко, які місця займали гравці збірної Німеччини. Там все було, як у майстрів – апельсини, чай кава в роздягальнях. Гадаю, фіналісти відчули дух змагань великого футболу.
Я в захваті. Не вірю, що подібне, коли за грою шкільних команд спостерігають близько 50 тисяч глядачів, ще колись повториться. Але якщо таке трапиться, буду безмірно щасливий».
Оригінал публікації http://ukraine2012.gov.ua/news/188/53251/
