– Як здоров’я, Андрій, все нормально?
– Дякую, все добре.
– А як почуваєтеся в психологічному плані?
– Теж нормально. Тренуюся, щоб бути у формі, працюю з другою командою. У нас хороша «бригада»: крім мене, Денис Колодін, Адріан Ропотан – хлопці, з якими були в основному складі. Тож усе в порядку.
– Ви працюєте виключно за графіком молодіжки або ще й додатково?
– Коли у хлопців передматчеве тренування, навантаження на якому, зрозуміло, слабкіше, або Діма Хохлов дає нам додаткові вправи, або самі просимо тренера з фізпідготовки трохи позайматися з нами.
– Тобто працюєте фактично без вихідних?
– Ну один вихідний на минулому тижні у нас був – у неділю.
– Перейдемо до розмови про ваше майбутнє. Яка нині ситуація?
– Вона гранично проста: мій агент (Андрій Головаш. – Прим. «СЭ») займається переходом. Знаю, зокрема, що є клуби, з якими він веде переговори. А тому будь-якого дня може щось змінитися і я поїду.
– Але за ті два з невеликим місяці, що пройшли з моменту вашої заяви про намір залишити «Динамо», не прозвучало назви жодного клубу, який бажає вас придбати. Пропозицій справді не так багато або ви з агентом їх приховуєте?
– Чомусь багато хто думає, що якщо в пресі щодня миготять різні варіанти, то тільки тоді є пропозиції і робота агентом ведеться. Насправді Андрій спокійно робить свою справу, мені ж каже: «Все буде нормально, не переживай». Я і не переживаю. Коли два місяці тому я висловився в пресі, було кілька конкретних пропозицій від клубів, але «Динамо» мене не відпустило.
– Серйозно?
– Так. У клубі була відсутня тверда позиція щодо мого переходу.
– Там сподівалися умовити вас залишитися?
– Не знаю. Але переконаності, що я можу піти, у клубу не було. Були присутні тільки моє бажання розлучитися – і позиція не змінилася й досі. Зараз переговори тривають, але деякі команди, які демонстрували інтерес, вже укомплектовані. Втім, до закриття трансферного вікна часу достатньо. Скажу тільки, в даний момент ми більше розглядаємо варіанти з Європи, ніж з Росії.
– Від російських клубів теж є пропозиції?
– Щодо якихось конкретних варіантів говорити не стану. Чесно, половини не знаю. Повторюся: цим займається Андрій, і я в його справи не лізу.
– І давно ви з ним співпрацюєте, що так довіряєте?
– З 14 років. А довіряю йому навіть більше, ніж собі.
– Чи можна говорити, що ви очікували більшого інтересу до своєї персони?
– Та не думав я ні про який інтерес. Була чітка позиція, яка не зазнала змін на сьогоднішній день, – залишти клуб. Проблем з керівництвом та вболівальниками у мене не було і немає. Мав місце конфлікт з головним тренером, недорозуміння, продовжувати працювати під керівництвом цієї людини не хочу. Ось і все! З мого боку, як мені здається, все виглядало коректно – нічого поганого собі не дозволяв. А коли виходив на футбольне поле, викладався повністю.
– Скажіть, а агент ділився з вами, у що перш за все упираються переговори з потенційними покупцями?
– Я, повірте, на цю тему з ним взагалі не розмовляю.
– Не повірю, що він не озвучував вам хоча б назви клубів!
– Зрозумійте, Андрій чудово знає, чого ми обидва хочемо, чого хочу конкретно я. Він ніколи поганого не порадить.
– Проте подейкують, що багатьох відлякує розмір вашої зарплати, яку ви хочете зберегти на динамівському рівні, при тому що вам вже 33 роки. Це правда?
– А чому я не повинен її зберегти?! Так, мені 33, ніколи не приховував, що в мене хороший контракт, тож чому мені відмовлятися від таких грошей? У мене сім’я, діти, мені про них потрібно думати в першу чергу. Мою угоду з «Динамо» продовжено до 2014-го в минулому році. Рік тому у мене було достатньо пропозицій, про що в «Динамо» знали, тому й перепідписали мене. З чого ж мені втрачати гроші? Не хочу і не збираюся цього робити.
– На яких умовах керівництво «Динамо» готове вас відпустити? Які вимоги висуває?
– Не знаю. Всім займається Андрій.
– Добре, але ходили чутки, що ви нібито просите з нинішнього клубу відступні…
– Не знаю звідки вони пішли, з керівництвом клубу ні про що подібне не говорив. Мені було дивно чути про якісь відступні, писалося, якщо не помиляюся, про вісім мільйонів не то доларів, не то євро… Ми прочитали статтю, посміхнулися – і забули.
– Чи є у вашому контракті з «Динамо» пункт, який заважає або, навпаки, здатний полегшити розставання з клубом?
– Навіть не знаю… Жодного разу в житті не перевіряв ні контракти, які готував мені Андрій. Він показував, де треба розписатися, – і я ставив автограф. Більше того – всі примірники договорів зберігаються у нього, у мене ж у будинку за всі роки, що ми разом, не було жодного.
– Але розмір зарплати, напевно, все ж дивилися?
– Її Андрій називав ще до підписання, а в контракті я навіть не перевіряв.
– А як загалом тренується з молоддю? Мабуть, відвикли від таких компаній?
– Звичайно, рівень дубля нижче, ніж основної команди, приховувати тут нічого. Але зараз у мене така ситуація, що треба тренуватися з молодими. З футболом закінчувати не збираюся, а тому прекрасно розумію, що в якій би чемпіонат не прийшов, потрібно бути у відповідній формі. А її рівень треба підтримувати постійно. Тому ніяких послаблень собі не роблю.
– Чи може так статися, що до закінчення нинішнього трансферного вікна ви не знайдете гідний варіант продовження кар’єри і залишитеся в «Динамо»?
– Про це взагалі не думаю. Все сконцентровано на тому, щоб знайти нову команду, нормальні умови. І переїхати. І я, і дружина з дітьми чекаємо, куди поїдемо в черговий раз. Сподіваюся, незабаром все вирішиться.
– Якісь переваги у вас є?
– Із задоволенням повернувся б до Німеччини.
– Але якщо все ж залишитесь в «Динамо», то, швидше за все, продовжите тренуватися з дублем. Подібна перспектива на найближчі півроку вас, мабуть, не влаштує?
– Звичайно, ні. Мене і зараз не влаштовує. Але ні про що подібне думати не хочу.
– А чи не виникає думок піти на мирову, як це зробив Семшов?
– Так я ні з ким особливо не лаявся, не воював, щоб іти на якісь мирові. Просто висловив свою думку. Ми про все з Сілкіним поговорили. Він все знає. Мені нема за що вибачатися.
– Але чи існує хоч найменша ймовірність, що ви ще зіграєте за основний склад «Динамо»?
– На даний момент всі прекрасно розуміють, що удвох з Сілкіним ми працювати не зможемо. На сьогоднішній день не бачу жодного шансу, що коли-небудь знову одягну футболку «Динамо». У мене навіть номер відняли – як я можу вийти на поле! Під «десятим» вже інший футболіст грає…
– …Ігор Семшов. До речі, як ви поставилися до його рішення взяти ваш номер?
– Нормально. Коли в команді оголосили, що «десятка» вільна, Ігор запитав у мене, чи не буду я заперечувати, якщо він забере цей номер себе. Я не заперечував, адже в іншому випадку «мій» номер міг взяти хтось інший. Тут ніяких образ бути не може.
– Скажіть відверто: не шкодуєте, що в середині травня зробили ту заяву, через яку нині залишаєтеся поза грою?
– Ні про що не жалію. Я був чесний до кінця з усіма. У команді до мене, сподіваюся, як і раніше добре ставляться. Нормальні стосунки у мене і з людьми, які працюють на базі, і в клубі, і зі спортивним директором, і з президентом. Сталося лише непорозуміння з головним тренером Сілкіним…
Оригінал публікації http://ukraine2012.gov.ua/news/187/55203/
