Леонід Кравчук: Господарям Євро не гоже бути папуасами

Перший президент України був у складі делегації, яка привезла з Кардіффу історичну перемогу – право України спільно з Польщею на проведення чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Про те, як це було, як минули 4 роки після Кардіффу і в чому слід допрацювати – Леонід Макарович розповів в ексклюзивному інтерв’ю Інформаційному центру «Україна-2012».

– Леоніде Макаровичу, як Ви оцінюєте значення цієї перемоги у Кардіффі для України?

– Я переконаний, що перемога у Кардіффі варта була всіх тих зусиль та навантажень, які вона принесла з собою. Тут є три принципові моменти. По-перше, для України отримання права на проведення загальноєвропейського футбольного форуму означає, насамперед, високий рівень політичного визнання, довіри до країни.

По-друге, для нас перемога у Кардіффі стала мобілізуючим фактором, що об’єднав всю вертикаль влади навколо підготовки до чемпіонату. Взяти хоча б масштабне будівництво доріг, стадіонів, готелів, аеропортів.   Раніше у нас не було такого стимулу і такої готовності, необхідного ресурсу – тож ці питання довгий час відкладались «на потім».

І по-третє, ми отримаємо безцінний досвід, якого б ще довгі роки не отримали без Євро – працювати масштабно, швидко, ефективно і якісно, думати про майбутнє країни. Це оцінять і українці, і іноземці, які приїдуть до нас в гості. Адже ми піднімаємося до європейського, міжнародного рівня відповідальності.

Тож Україна отримала справді історичний шанс, і втратити його було б великою помилкою. Звичайно, у порівнянні з іншими країнами, що приймали ЧЄ, Україні доводиться будувати все самотужки, коштом державного бюджету. Але треба чітко розуміти, що створюється те, що буде працювати на Україну ще десятки років.

– Як би Ви оцінили ці чотири роки підготовки України до ЧЄ-2012?

– За інфраструктуру я спокійний: два стадіони готові, ще зводяться арени в Києві і Львові. На очах у людей міняються приймаючі міста. Кожен може бачити, що будуються і мости, і дороги, і готелі, зводяться аеропорти. Я переконаний, що за інфраструктуру України, зокрема, спортивну, нам не буде соромно.

Та треба прагнути підготувати на найвищому рівні усі напрямки. Переконаний, іноземці зрозуміють, що молода країна не може досягти навіть за 20 років того, на що їх країнам знадобилося 100-200 років.

Наші гості побачать і очевидні досягнення. Наприклад, якщо говорити про рівень комфорту, до якого звикли іноземці, то на час відкриття Євро ми  зможемо запропонувати їм зручності на тверді чотири зірки. З іншого боку ми маємо «Донбас Арену», яка перевершить усі очікування іноземців. І не треба соромитися цих контрастів – зразу найкращим нічого не стає.

– Євро – є також шансом для України отримати новий менеджерський досвід?

– Не тільки. Для всіх нас – це шанс навіть на побутовому рівні стати європейцями. Культура водіння, поведінки усіх учасників дорожнього руху у нас все ще не на найвищому рівні. Як поводять себе курці на вулицях, офіціанти в кафе, перукарі та міліціонери, волонтери і стюарди на стадіоні – це те, що натреноване око іноземця буде оцінювати у першу чергу. Після Євро про Україну говоритимуть або добре, або погано. Тож кожен українець має усвідомити, що він виходить на передову, незалежно від свого фаху. І щоб показати світу кращу сторінку нашої історії, важливо не просто прийняти чемпіонат, а прийняти його достойно. Ми маємо поводитись гідно, висококультурно. Господарям Євро не гоже бути папуасами.

– Які ми можемо продемонструвати українські традиції вболівання?

– Культура поведінки на стадіонах особисто у мене викликає велике занепокоєння. Коли я бачу, як вболівальники поводяться на стадіоні негідно, які слова говорять – мені стає соромно. Нам справді слід над цим працювати – покращувати атмосферу, яку створюють вболівальники для підтримки своєї команди.

Певна річ, ніхто не вимагає від вболівальників сидіти на стадіоні у фраках з метеликами і слухати Шопена – без емоцій нема футболу. На стадіоні має панувати дух патріотизму і віри у перемогу своєї команди. Але не слід втрачати при цьому розум.

Вболівання – це особливий стан душі кожної людини. Але я закликаю не переходити межу. Не слід змішувати з футболом ніяких міжнаціональних суперечок, тем, які можуть принизити кожну людину.  Емоціям не слід переростати у сварку, образи і вульгарщину, нецензурну лексику.

У нас є шанс також усьому світу показати свій, український, стиль вболівання: гідний, толерантний, вихований, в межах футбольного настрою та азарту, який не переходить межі пристойності.
Я закликаю кожного вболівати відповідально. Адже на Євро ми маємо справу не тільки з м’ячем – ми маємо справу з культурою через м’яч.

Розмовляла Олена Безобчук