Попередні матеріали дивіться тут.
У Україні ж настало справжнє свято. Довідкова аеропорту «Бориспіль» працювала з підвищеним навантаженням. Зустрічати тих, хто добував знакову для України перемогу, з’їхалися тисячі людей. Ось як писала про це наступного дня українська преса:
«Святкова атмосфера відчувалася ще на під’їздах до аеропорту – заповнені щасливими фанатами автомобілі і десятки автобусів. У терміналі «В» повним ходом монтувалася сцена, з колонок гриміли футбольні хіти, а люди, чекаючи рейс з Кардіффу, співали і танцювали від радості.
Коли диспетчер незвично урочисто оповістив: «Рейс з Кардіффа прибув до аеропорту Бориспіль»!, це стало сигналом для справжнього свята. Десятки українських і польських прапорів замайоріли перед аеропортом. До тріумфуючих уболівальників приєднувалися пасажири з інших рейсів і держав».
– Ще в Тель-Авіві я дізнався, що Україна і Польща виграла тендер на Євро-2012, – говорить Міхел Шенпрерс, громадянин Ізраїлю. – Природно, зрадів цій події, бо ввечері мав бути вже в Україні. Вирішив не поспішати в готель, а розділити радість разом з вами.
Ближче до 22.30 у виході аеропорту з’явилися Олег Блохін, Микола Томенко, Леонід Кравчук, Григорій Суркіс, Віталій Кличко, Віктор Корж, Валерій Сушкевич …
Оплески, радісні вигуки, посмішки, квіти. На численні питання «задоволені, але втомлені» члени української делегації відповідали:
– Ми по-справжньому щасливі.
Команда переможців попрямувала до трибуни. Фанфари, море шампанського, конфеті і символічний гімн Queen «We are the champions».
– Ми вірили в цю перемогу, хоча не були на сто відсотків в ній упевнені. Тепер можна вже говорити, що ми зробили неможливе. Ми стали господарями Євро-2012. Завдання номер один, яке стоїть тепер перед нами – підготувати і провести кращий фінал за всю історію проведення європейських форумів. З завтрашнього дня, без розгойдування, ми повинні приступити до початку робіт, на які у нас всього лише п’ять років, – такий лейтмотив усіх виступів.
Та все ж, як згадується мені, безпосередньому учасникові тих подій, звичайно, переважав радісний, святковий, емоційно піднесений настрій. Знайшлося місце і традиційному українському гумору. Дісталося від уболівальників Леоніду Макаровичу Кравчуку. У бік першого президента України вилетіла пробка від шампанського. Схибили, але все одно облили шампанським. Леонід Кравчук ще довго протирав свої окуляри після урочистої промови.
Тодішньому головному тренерові нашої збірної Олегу Блохіну не звикатися до такого роду виявленням захвату. Напевно, тому струмінь шампанського його не збентежив – він, різко, відхилившись вліво, зовсім, як колись на полі під час перебування гравцем, продовжив поздоровляти задоволених тим, що відбувається фанів.
– Мене вже облили після матчу з Грузією так, що два тижні відмивався. Схоже, те ж саме чекає й зараз, – відбився жартами Блохін.
Коли ж слово взяв Віталій Кличко, ніхто не ризикнув зіпсувати чемпіонові світу шикарний костюм – чи то закінчилися напої, чи то серед фанатів не знайшлося охочих зв’язуватися з «залізним молотом».
Цього вечора з вуст спортсменів і чиновників прозвучало багато втішних слів. Після традиційної роздачі автографів, делегація поспішила на прямий ефір, а щасливі уболівальники роз’їхалися по домівках.
Для повноти картини – тексти деяких виступів представників України під час презентації заявки в Кардіффі.
Сергій Бубка, президент Національного олімпійського комітету України:
«Я як член координаційного Комітету з організації Олімпійських ігор 2008 р. у Пекіні усвідомлюю відповідальність, яку ми несемо, коли приймаємо рішення щодо найвизначніших турнірів. Відповідальність перед людьми спорту, які мають можливість перевырити себе лише раз на чотири роки на найвищому рівні, перед вболівальниками, які все більше приходять на визначні події, перед засобами масової інформації, які передають емоції подій на весь світ, перед нашими спонсорами. Я беру участь у підготовці заявки Польщі і України від самого початку. Разом з Іреною Шевінською мав честь передавати заявочні документи в УЄФА в травні 2006 року. І можу вам сказати: Польща та Україна готові надати найбільшу сцену, яку будь-коли мало Євро. За наявності державної підтримки, сильного керівництва асоціацій і 85 мільйонів громадян, які нас цілковито підтримують, ми проведемо незабутнє Євро найвищого класу.
Ми також усвідомлюємо відповідальність перед нашою молоддю. І Євро є найбільш дієвим інструментом, завдяки якому ми демонструємо, що дбаємо про футбол. І нашій молоді є з кого брати приклад. Отже, я радий представити одного з найвидатніших українців, володаря Золотого м’яча, головного тренера національної збірної України Олега Блохіна і тренера національної збірної Польщі Лео Бенхаккера».
Олег Блохін, головний тренер національної збірної Украини по футболу:
«Шановний пане президенте, шановані члени виконкому УЄФА! Польща і Україна багато разів досягали успіхів на світових футбольних форумах. 16 з 52 чемпіонатів колишнього СРСР вигравали українські клуби. Нині український футбол переживає своє друге народження. У 2006 році збірна України стала чвертьфіналістом Кубку світу, а наша молодіжна збірна – віце-чемпіоном Європи.
Щороку в Україні і Польщі зростає кількість молоді, яка займається футболом. За підтримки УЄФА ми впроваджуємо програму розвитку дитячого і молодіжного футболу. В Україні реалізується унікальна шкільна програма. Завдяки ній, уроки футболу проходять вже у більшості українських шкіл. І сьогоднішні хлопчики і дівчатка в 2012 році представлятимуть Україну. А на них дивитимуться вже нові покоління. Завдяки Євро-2012 ми відкриємо тисячі нових талантів. Це буде могутній імпульс для всіх нас».
Андрій Шевченко, капітан національної збірної України по футболу:
«Шановний пане президент, шановні члени виконкому УЄФА! Як ви знаєте, я багато років грав в Італії. Коли я тільки туди приїхав, мені майже щодня повторювали: футбол для італійців – це більше, ніж футбол. Це відомо всім. Але мало хто в Європі здогадується, що в Україні і Польщі жодна сім’я не уявляє свого життя без футболу. Навіть сім’я знаменитого боксера Віталія Кличка. Я упевнений, що багато хто мріє мати в своїй команді такого гравця! Віталій, прошу, піднімися до нас на цю сцену»!
Віталій Кличко, чемпіон світу по боксу:
«Шановні пані та панове! Я пам’ятаю, як після моєї останньої перемоги на боксерському рингу мене запитали: «Віталій, схоже, ви досягли усього, про що тільки може мріяти спортсмен. Чи залишилася ще яка-небудь мрія»? В той момент я не знайшов, що відповісти. У той час, відразу після бою, я дійсно подумав, що більше нема про що мріяти. Але якби мені поставили це ж запитання зараз – я точно знаю, що відповісти. Я хочу, щоб Україна і Польща прийняли Євро-2012. Це стало б спільною перемогою європейського спорту й усіх нас. Нехай переможе мрія»!
Леонід Кравчук, перший президент України:
«Шановний пане президент, шановні члени виконкому УЄФА! Як першому президенту незалежної України, мені випала щаслива доля. 15 років тому на східних кордонах Європи народилася нова держава під назвою Україна. Тоді, даруйте за порівняння, мені довелося приймати ці пологи і першому взяти на руки новонароджене дитя. На моїй президентській пам’яті — його перші державницькі кроки. На моїй пам’яті затятого вболівальника — його перші поразки і перемоги. І сьогодні я засвідчую: Україна як держава відбулася. Український футбол впевнено сягає європейських стандартів.
І я гордий, що ми змогли це зробити. І сьогодні тут, на високому футбольному форумі, я хочу наголосити: рішення УЄФА щодо проведення європейського чемпіонату у Польщі та Україні стане знаковим для розвитку не тільки українського чи польського, а всього європейського футболу. Адже саме таке рішення підтвердить дієвість політичної формули, що Європа має бути єдиною і охоплювати як старі, так і молоді держави. Саме таке рішення підтвердить статус УЄФА як міжнародної організації, яка реально здійснює громадську, соціальну та гуманітарну місію. Готуючи цю презентацію, ми звернулись по допомогу до дітей. Ми попросили польських та українських школярів розповісти членам виконкому УЄФА про те, наскільки важливим для них є чемпіонат Євро-2012. Бракує слів, щоб описати наші враження від того, що ми отримали у відповідь».
Святкувати завжди приємно. Але вже наступного дня настали робочі будні. І правими виявилися ті, хто відразу після закінчення засідання Виконкому УЄФА в Кардіффі говорили: треба якнайшвидше забути про те, що це просто радісна подія, і ми перемогли і так далі. Необхідно якнайшвидше зрозуміти, що, передусім, це – неймовірний об’єм роботи. Причому, такий, який ми ніколи не робили, і проблеми постануть перед Україною – унікальні за своєю новизною і постановці.
Згадалися слова президента УЄФА Мішеля Платіні, сказані в Кардіффі : «УЄФА з особливою ретельністю дивитиметься за тим, як ви виконуєте узяті на себе зобов’язання». Тоді, в гамі ейфорії, їх сенс потонув в загальному піднесенні, не був належно сприйнятий. Тепер же, на перших порах, належало в усьому розібратися, визначити стратегію, окреслити черговість рішень. Як говорять будівельники, дах краще всього починати на землі.
Тоді, на першому засіданні оргкомітету, мені згадалося, як дев’ятирічним хлопченям, в глухому кіровоградському селі, вночі, по грунтовці, поспішали ми з батьком до контори, де із встановленого на стовпі репродуктора вже лилися перші звуки маршу Блантера. І схвильований голос Миколи Озерова долітав аж з самого Парижу, де збірна СРСР билася з югославами у фіналі найпершого розіграшу Кубку Анрі Делоне, пізніше перейменованого в Кубок Європи, попередника нинішнього Євро.
П’ятдесят один рік пройшов відтоколи наші футболісти виграли тоді турнір – в перший і останній, на жаль, раз. На газоні знаменитого «Парк-де Пренса» вшановували і капітана київського «Динамо» Юрія Войнова. Чи міг хто тоді уявити, що 14-й чемпіонат готуватиме Україна?
…Створеному Оргкомітету належало почати і кінчити. Після того, як програма підготовки і проведення Євро-2012 з термінами і усіма пунктами буде зверстана, належало затвердити її в УЄФА.
Тоді ж домовилися: ні в якому разі не «замикати» роботу по організації чемпіонату Європи виключно на функціонерах, держструктурах, спортивних організаціях і «футбольних» людях.
«Успіх справи, – прозвучало тоді на першому засіданні, – залежатиме від того, наскільки вдасться притягнути до організації чемпіонату найширші верстви населення, коли країна об’єднається навколо ЄВРО, і ми зуміємо довести і продемонструвати не лише властиву працьовитість, але і вміння жити за європейськими стандартами, спираючись на розвинене громадянське суспільство. Девіз: «Разом до перемоги»! належало наповнити реальними справами, конкретним сенсом.
Дійсно, святкувати було ніколи. Відразу ж на людей, які узяли на себе нелегку місію підготовки України до ЄВРО-2012, звалилося стільки проблем і невирішених питань, що іноді гадалось: а чи подужає Україна все це? Сьогодні можна із стовідсотковою упевненістю сказати: так, ми зробили це!
Помічу в дужках: в повній відповідності з національними традиціями Україна дуже довго запрягала і втратила масу часу, але коли це все-таки сталося, рвонула з місця щодуху.
Володимир Кулеба
(Далі буде).
Оригінал публікації http://ukraine2012.gov.ua/news/196/47315/
