Багато води збігло, поки виробили правильну стратегію, підходи до рішення проблем, що виникають, як гриби після дощу. Прогрес став очевидний відколи Оргкомітет по проведенню Євро-2012 після президентських виборів 2010 р. очолив Віктор Янукович. У перший же день свого перебування на посаді Віктор Федорович назвав чемпіонат Європи в числі трьох національних пріоритетів, і його слова не розійшлися з ділом.
Саме у 2010 році зникли будь-які сумніви в тому, що Україна здатна підготуватися до турніру в повній відповідності з вимогами УЄФА і навіть випереджаючи їх.
Своєчасне і достатнє фінансування, що забезпечується Кабінетом Міністрів по програмах підготовки Євро, єдине керівництво в особі віце-прем’єра Бориса Колєснікова, чітке розуміння поставлених завдань, енергійна і невпинна робота без вихідних і перерв – ось складові, які повернули нам віру в те, що чемпіонат Європи не лише відбудеться в нашій країні, але й послужить тому, щоб Україна в цілому вийшла на новий рівень, освоїла євростандарти.
Важливим моментом, свого роду оглядом того, що встигли за перші півтора роки, і в той же час відправною точкою подальшої роботи, стали парламентські слухання у Верховній Раді 11 лютого 2009 р.
Виступаючи на них, депутати й усі, хто в них брав участь, підкреслювали: український парламент вустами лідерів усіх провідних політичних сил, як і два роки тому, сьогодні знову підтвердить солідарну підтримку проекту Євро-2012. Це має знайти реальне відображення, передусім, в невідкладному і відповідальному голосуванні за принципові для підготовки турніру законопроекти. Закони повинні стати тим фундаметом, з якого виросте будівля Євро-2012 в Україні.
Саме Верховна Рада, на думку учасників слухань, повинна стати для Євро-2012 надійною гаванню стабільного політичного мікроклімату, яка зможе обійти руйнівні шторми конфліктів між різними гілками влади.
Адже барометр УЄФА дуже чуйно реагує на будь-які примхи української політичної погоди. До речі, так само, як і потужні індикатори світових ЗМІ, які, на жаль, регулярно оприлюднювали невтішні й образливі для України провокаційні гіпотези. Про це – детальніше ми ще поговоримо.
Тоді ж учасники слухань дійшли погодженого висновку, що в Україні створені об’єктивні передумови, а також задіяні усі визначальні чинники для успішної підготовки до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року. «На нинішньому етапі цього процесу, – лунало рефреном в залі Верховної Ради, – украй важливо продемонструвати УЄФА адекватний рівень партнерського взаєморозуміння і кваліфікованого реагування на актуальні виклики.
Адже наступний період ділових стосунків, який почнеться вже в травні 2009-го, відразу після остаточного визначення переліку приймаючих міст, зажадає від української сторони ще більше поглибленої інтеграції в єдині централізовані механізми управління турніром».
…За два місяці столицю України відвідав з робочим візитом президент УЄФА Мішель Платіні. Звичайно, те, що його приїзд до Києва практично збігся з дворіччям з дня історичного рішення Виконкому УЄФА про проведення Євро-2012 в Україні і Польщі, не більше ніж випадковість. Та все ж цей збіг в деякому сенсі символічний. Адже пройде ще яких-небудь півроку, і час буде відмічати екватор тимчасового відрізку, відведеного Україні й Польщі на підготовку до Євро-2012.
Чи достатній нинішній потенціал двох східноєвропейських країн, як просувається ситуація в шести містах-претендентах з українського боку – саме ці питання, передусім, цікавили Президента УЄФА.
Побачивши своїми очима, що роботи на головному стадіоні країни в самому розпалі (із цього приводу Платіні помітив, що НСК «Олімпійський» знаходиться більше у стадії деструкції, ніж реконструкції), глава УЄФА ознайомився з віртуальною презентацією усіх міст-претендентів у Будинку футболу.
Ще напередодні після огляду шести українських міст (Київ, Львів, Дніпропетровськ, Донецьк, Харків і Одеса), які стояли кандидатами на проведення Євро-2012, експерти УЄФА на чолі з Пітером Хемпсоном заявили, що будь-яке з цих міст в принципі може бути відібране виконкомом УЄФА в травні.
Передбачалося, що це буде завершальне засідання, перед тим, як УЄФА назве чотири українські міста, які приймуть матчі ЧЄ. Платіні відвідав лише Київ, не інспектуючи при цьому ніяких об’єктів. Зрозуміло, у Варшави і Києва особливий статус. Не будуть готові столиці – не буде чемпіонату в Польщі й Україні.
Тут треба відзначити наступне. Зупиняючись на системі «4+2» (чотири основні міста і два резервних в кожній країні), УЄФА розраховував на симетричну реакцію, сподівався «підтягнути» до високого європейського рівня ще по два (як би зайвих) міста. Сама по собі ідея здорова, прогресивна! Але, але, але! Наша українська (Польщу не розглядаємо поки що) ментальність і обережність, піднесена в ступінь, трохи не привели до зворотного результату.
Річ у тому, що в ті часи приготування до Євро в Україні йшли настільки важко, наскільки взагалі було можливо їх ускладнити. Як мінімум, два роки, незважаючи на те, що ентузіасти буквально билися головою об стіну загальної байдужості і нерозуміння, пройшли даремно. Ділили повноваження, створювали і скасовували незрозумілі контори, а результат усього цього – недотримання заявленого графіку в Києві, та і по інших містах.
Cаме тому на певному етапі УЄФА перейшов від списку «4+2», тобто чотири міста з основного списку і два що приймають, до списку шести, де усі претенденти від країни розглядалися як рівні з однаковими правами й можливостями.
На превеликий жаль, потерпілим виявився Дніпропетровськ, де, незважаючи на наявність нового стадіону, так і не продемонстрували готовність розв’язати проблему будівництва сучасного аеропорту. Що стосується Одеси, то через позиції міської влади тут серйозно гальмувала реконструкція стадіону. Були, звичайно, й інші недоліки в підготовці, але ці недоліки виглядали рельєфно, їх усунення гальмувалося проблемами, вирішити які у відведений час не представлялося можливим.
В той же час «резервний» Харків, наприклад, продемонстрував готовність і уміння заради Євро відкинути будь-які політичні і адміністративні протиріччя, що знайшло підтримку і розуміння в УЄФА.
Так, УЄФА на засіданні в Бухаресті зробив свій вибір, і нам довелося змиритися з тим, що два міста залишилися в стороні від процесу. Власне, сумувати особливо було ніколи – занадто суворі були вимоги Європи, занадто жорсткими терміни.
Якщо відверто, то рішення, прийняті 13 травня 2009 р. Виконкомом УЄФА, виявилися в якійсь мірі несподіваними для уболівальників і всіх, хто підтримував ідею паритетності при виборі міст, в яких пройде турнір. Нагадаємо, що тоді в Україні стовідсотковий статус приймаючого міста отримав тільки Київ. Тоді як Донецьку, Львову і Харкову до 30 листопада 2009 р. ставилося конкретне завдання: підтвердити динаміку в процесі підготовки, щоб бути остаточно затвердженим в ранзі господарів матчів континентальної першості. У Польщі містами Євро-2012 назвали Варшаву, Вроцлав, Гданьськ і Познань.
З вуст офіційних осіб хоча й не пролунали натяки на те, що два «резервні» польські міста готові, у разі незадовільної готовності українських міст, їх замінити, але це випливало само собою. Отже, усе знову «зависло» – скільки міст підготує Україна: два, чотири?
Вже наступного дня в інформаційному центрі «Україна-2012», створеному на базі Національного інформагентства «Укрінформ», відбулася прес-конференція, темою якої стали підсумки засідання Наглядової ради УЄФА в Ньоні (8 травня) і Виконкому УЄФА в Бухаресті (12-13 травня), який визначив, які міста приймають Євро-2012.
Її учасники констатували: ключовим рішенням керівного органу УЄФА стало збереження паритетності при виборі міст-господарів Євро-2012. Прийняті Виконкомом рішення є справедливими, оскільки УЄФА дотримався принципу паритетності, на якому настоювали обидві сторони. Названі по чотири міста в Україні і Польщі, яким – за певних умов – надається можливість провести турнір на своїх територіях.
Інша справа, скористаються території цими можливостями, і не втратять свій останній шанс через власну нездатність до організації таких заходів?
У цьому контексті, відзначалося на прес-конференції, будь-які претензії на адресу УЄФА є безглуздими і некоректними. Адже будь-яке терпіння має свої межі. І нічого несподіваного в тому, що через два роки після перемоги в Кардіффі, УЄФА абсолютно справедливо надав приймаючій стороні дуже тяжкі і конкретні умови подальшої співпраці в проекті Євро-2012 .
На прес-конференції пролунав заклик до всіх учасників проекту Євро-2012 припинити пошуки винних у власних проблемах. «Питання поставлене руба – або ми у відведені терміни ретельно і результативно працюємо над помилками, або УЄФА змінює формат проведення Євро не на нашу користь. Усе. Точка! – прозвучало на прес-конференції.
На думку учасників засідань в Ньоні і Бухаресті, прийняті рішення є хоч і жорсткими, але максимально конкретними і прагматичними. Вони чітко орієнтують приймаючі Євро міста на безумовне виконання своїх зобов’язань і мережевих графіків. Ці півроку – до 30 листопада – мали стати для України вирішальними.
(Далі буде).
Оригінал публікації http://ukraine2012.gov.ua/news/196/47343/
