Є щось символічне в тому, що остаточне рішення про надання права приймати Євро-2012 чотирьом українським містам, приймалося на Виконкомі УЄФА в португальській Мадейрі. Перед цією країною, коли вона готувалася до чемпіонату Європи 2004 року, стояли такі ж самі проблеми, що й перед Україною.
Підготувавши 10 стадіонів, причому 7 будували з «нуля», в країні в якийсь момент закінчилися кошти. Постало питання про доцільність проведення чемпіонату в Португалії і, як і в нашій ситуації, знайшлися охочі турнір перенести. Тоді жадала підставити сусідам плече Іспанія, але її сподівання виявилися марними.
Необхідні 800 мільйонів доларів на дороги біля стадіонів знайшлися, країна провела Євро, а згодом позбавилася неприємного статусу найвідсталішої країни Євросоюзу. До речі, тоді, як і зараз, керівництво УЄФА називала темпи будівництва «дивом».
Слід додати, що на підготовку до чемпіонату Європи Португалія витратила близько 5-6 мільярдів доларів – приблизно стільки ж, з урахуванням цінності коштів сім років тому й нині, витратить і Україна. І хоча деякі споруди, переважно стадіони, є збитковими, проте гарний прибуток отримали будівельні компанії, ресторани, готелі, мобільні оператори. Загалом же економічне зростання країни почалося зі старту підготовчої кампанії до Євро, і ця позитивна динаміка зберігається.
Про «португальське диво», зв’язок футболу й економіки, привабливі риси України – наша бесіда з послом Португалії Маріу Жезуш душ Сантушом.
– Пане Сантуш, не секрет, що в кінці минулого століття економіка Португалії була дуже слабкою. Як за такий недовгий період країна змогла стати однією з найрозвинутіших у світі?
– Позитивні зрушення в Португалії розпочалися після важливих змін у політиці. Адже до 1975-го року країною керував диктаторський режим, не випадково вона була однією з найбідніших у Західній Європі. Про що свідчить 39 місце за рівнем життя населення у середині 80-х минулого століття.
Прогрес не відбувся випадково. Ще до повалення фашистського уряду країна робила спроби вступу до Євросоюзу. Але без кардинальних змін у системі влади вони були марними. Першим важливим кроком стало прийняття нової Конституції у 1976-му році. Поступово ми адаптували та підготували країну під європейські стандарти.
Вступ Португалії 1986-го до Євросоюзу дав новий поштовх для подальшого розвитку. Ми – невелика країна, населення складає десять з половиною мільйонів, ще близько п’яти мешкають за кордоном. Проблеми, звичайно, є, ми також потерпаємо від кризи, але вже зовсім на іншому рівні.
– Наскільки відчутним поштовхом для розбудови економіки стало проведення чемпіонату Європи в країні?
– Звичайно, 1986-го ми не ставили за мету проведення Євро-2004. Тоді стояло питання якнайшвидше модернізувати економіку. Чемпіонат, в свою чергу, давав гарній шанс використати всі ресурси для розвитку країни. Звісно, це потребувало великих інвестицій, але, погодьтеся, позитивний імідж країни вимірюється не лише грошима.
До 2004 року ми встигли багато зробити. Тоді країна вже мала достатньо ресурсів, щоб організувати чемпіонат на належному рівні. Багато інвестицій пішло на будівництво нових стадіонів та реконструкцію вже існуючих. Але головною метою поставили розвиток туристичного сектору. Адже Португалію щороку відвідують 14 мільйонів туристів, а Євро-2004 давало змогу рухатися вперед, надалі розвиватися, ставати привабливими для туристів.
– Можете пригадати, які були розміри інвестицій?
– Я не знаю точних цифр, але можу запевнити, що вони були величезними, навіть не дивлячись на те, що це було 10 років тому. Багато українців, напевно, зараз дуже обурені через думку, що є багато інших сфер, куди треба вкладати гроші, і, певно, що не в розважальні футбольні заходи. Але ця справа варта зусиль, адже про Україну не так багато знають за кордоном.
Імідж – річ нематеріальна, тож її не можна представити у цифрах. В нашому випадку результат інвестицій також не відчули миттєво. Деякі стадіони окупилися достатньо швидко, але не всі. Чемпіонат – це гарна можливість стати темою для розмов. Про Україну будуть говорили так само, як у свій час обговорювали Португалію. Цей захід – своєрідний «дух свята», момент національної солідарності та здоровий патріотизм. Його неможливо передати словами, це потрібно побачити.
– Пане Сантуш, які аспекти співробітництва України та Португалії сьогодні? Чи є економічні і політичні паралелі в розвитку наших країн?
– Ви маєте найголовніше – сировину та ресурси. А ми – тільки людей, це єдине, що є у Португалії (сміється). У розвитку наших країн дуже багато відмінностей, але те, за чим я спостерігаю в Україні, дуже схоже на ситуацію, яка була в Португалії 25 років тому. Тоді всі наші зусилля були направленні на те, щоб увійти до складу Європи.
На той час ми тільки позбулися диктаторського режиму, а Україна нещодавно зреклася комунізму. Нам також було дуже важко: історично економіка залежала від стосунків з Африкою та Бразилією. У 80-х ми втратили ці країни, а з ними і сировину для промисловості. Були змушені будувати всю інфраструктуру майже з нуля. На відміну від вас, ми не мали «середнього класу», від якого залежить стабільність країни. До речі, ми його й досі формуємо.
Ми живемо в часи глобалізації, на країни тисне ринок. Щоб цьому запобігати, треба ресурси. Україна їх має. Тут гарне географічне розташування, є сировина та величезний потенціал для руху вперед.
Єдине, у чому ми з вами майже абсолютно схожі – це в розмірі діаспор. Португальці, як і українці, також живуть майже по всьому світу. Що до співробітництва, то зазначу, що в березні українські бізнесмени відвідають Португалію з діловим візитом, під час якого встановлюватимуться контакти для подальшої співпраці. Португальські ділові люди відвідають Україну в травні. Наразі вже маємо три інвестиційні проекти – в Рівному, Харкові та Одесі.
– Пане посол, що ви розповідаєте своїм друзям про Україну, коли приїжджаєте до Португалії?
– Вони, на жаль, не знають її. Тому цей чемпіонат дуже важливий для іміджу країни. До переїзду в Київ я працював у Болгарії, і дещо чув про Україну. Але ніколи тут не був. Ви навіть не уявляєте, наскільки я був вражений вашою столицею. Київ неймовірно красивий, тут дуже гарна кухня та найгарніші в світі жінки. Місто розквітає на очах. Це я розповідаю друзям. Але раджу приїхати й перевірити мої слова на власні очі. Мої сини вже приїжджали до мене декілька разів.
– Скільки їх у вас?
– Я одружений та дуже щасливий, маю трьох синів та доньку. Родина мешкає неподалік від Лісабону у невеликому, але дуже мальовничому містечку. Там теж люблять футбол, особливо діти.
– Португалія допомагає розвитку спорту та футболу зокрема?
– У нас дещо інший підхід. Більшість спортивних клубів багато інвестують у юнацький спорт. На прикладі футболу можу сказати, що такі капіталовкладення дуже ефективні. Наразі найдорожчий гравець світу – португалець Роналду, а наша збірна може здолати будь-яку команду. А держава коли вкладає кошти в спорт, то переважно в промоцію. Але розміри інвестицій на дуже суттєві.
– За який клуб ви вболіваєте?
– Я – фанат «Бенфіки». А ось мій заступник зі мною конкурує – вболіває за «Порту».
– Як вважаєте, хто стане переможцем «Євро-2012»?
– Сподіваюся, що у фіналі Португалія зіграє красивий матч з Україною. Але, звичайно, ще зарано давати прогнози.
Оригінал публікації http://ukraine2012.gov.ua/news/196/47335/
