Продовжуємо публікацію заміток журналіста Володимира Кулеби, присвячених підготовці до Євро-2012.
Трохи порушимо хронологічний порядок огляду підготовки України до чемпіонату Європи, і в сьогоднішніх замітках спробуємо проаналізувати тему «дрібних капостей», які тривалий час супроводжували процес підготовки. Мова про регулярні інсинуації, викиди компромату, та й просто безглузді звинувачення на адресу України. Їх мета – зробити все, аби УЄФА відмінила рішення, прийняте в Кардіффі. Звичайно, з висоти сьогодення ці спроби виглядають незграбно і наївно. Але і недооцінювати їх не можна.
Інформаційна кампанія з дискредитації нашої країни проводилася скоординовано, із залученням солідних матеріальних ресурсів, використанням сучасних піар-технологій і засобів комунікації.
…Під кінець прес-конференції Президента УЄФА Мішеля Платіні, що проходила у Будинку футболу в квітні 2009 р., пролунало дивне, на перший погляд, питання з вуст екзальтовано-істеричного виду жінки, явно не з журналістського кола: «Пане Платіні! Як ви миритеся з тим, що в Україні винищують безпритульних собак? Чи у зв’язку з цим проводитиметься чемпіонат Європи-2012 в Україні»?
Колега, що сидів поруч, висловив припущення: «Напевно, не на ту конференцію прийшла. Тут говориться про проблеми футболу, а не про захист тварин». Маючи самобутнє почуття гумору, Мішель Платіні порадив звернутися з цього питання до «захисниці безпритульних тварин» Бриджіт Бардо. Тоді журналісти, які заповнили повністю Будинок футболу, не змикитували, що цим питанням практично даний старт однієї з новітніх технологій потужної пропагандистської кампанії, спрямованої на зрив чемпіонату Європи-2012 в Україні. Суть, якщо коротко, зводиться до наступного. УЄФА наполягає вирішувати це питання проведенням стерилізації усіх бродячих котів і собак. З подальшим їх поверненням на місця проживання або в притулки. В Україні ж до цієї проблеми підходять, на думку організаторів кампанії, простіше, позбавляючись безпритульних собак і котів.
За час, що пройшов після цієї прес-конференції, «заспокоїлися» численні критики історичного і
сміливого рішення УЄФА – уперше провести третє за популярністю змагання на планеті (після Олімпійських ігор і чемпіонатів світу з футболу) в Східній Європі. Значно менше стало замовлених «викидів» в «паперовій» і електронній пресі. Зате постала тема захисту тварин, яку «позначила» екзальтована пані на прес-конференції, отримувала все нові імпульси. Яскраве тому підтвердження – пікет під готелем «Адлон» під час недавнього візиту Віктора Януковича в Німеччину, організований міжнародною організацією PETA.
На думку голови Громадського комітету чемпіонату Європи-2012 Андрія Капустіна, недооцінювати їх «діяльність» було б великою помилкою. Адже найбільш впливова міжнародна недержавна і некомерційна організація «Люди за етичне поводження з тваринами» – «РЕТА», створена в США 30 років тому, має представництва в Німеччині, Великобританії, Нідерландах, Індії і окремо в Тихоокеансько-азіатському регіоні. Членами і прибічниками РЕТА є більше двох мільйонів людей. Об’єм пожертвувань – більше 34 мільйонів доларів в рік.
– Між тим, хто їх активно підтримує – не є секретом, – вважає Андрій Капустін, – Пол Маккартні, Памела Андерсон, зірки Голлівуду, світового спорту, культури і мистецтва. Серед найбільш гучних досягнень РЕТА можна назвати заборону на використання тварин в креш-тестах компанії «Дженерел Моторз». Можна згадати і перемогу над світовими гігантами парфюмерної індустрії типу «Эсте Лаудер», коли вони добилися заборони використання тварин в лабораторних дослідженнях. Тож зараз РЕТА, схоже, серйозно взялася за Україну, про що свідчить плакат берлінських пікетників, одягнених в кольори нашого національного прапора: «Тобі не соромно, Україно?
На прикладі висвітлення підготовки до Євро-2012 – як у нас, так і за кордоном – легко простежити міграцію технологій, спрямованих на дискредитацію України як держави, не здатної провести престижний європейський турнір. Якби так дійсно сталося, це було б ганьбою усього нашого покоління, адже апріорі йдеться не про облаштування спортивного змагання. На коні – престиж держави Україна.
Хтось влучно зазначив: усі сучасні брудні технології виросли з рукава мундиру старини Геббельса. Коли аналізуєш «контрпропагандистські» матеріали в «паперових» і електронних ЗМІ – легко переконуєшся, а в основі їх – груба брехня. Причому, чим вона відвертіша, неправдоподібніша, тим голосніше про неї кричать. Звичайно, механізм поширення злоякісної інформації – на рівні сучасних технічних досягнень. Брехня, що виринає з електронно-комп’ютерних ретрансляторів, перетворюється на страшну руйнівну силу.
Спочатку – поява на маловідомих сайтах, звідки її підхоплюють «електронні колеги», поки пожежа неперевіреної інформації не охоплює пристойний масив Інтернету, щоб перебратися в «паперові» джерела інформації.
Відразу ж після оголошення рішення УЄФА про проведення чемпіонату Європи-2012 в Україні і Польщі ряд італійських сайтів розповсюдили повідомлення під гучним заголовком: «Італійці хочуть забрати в українців і поляків Євро-2012». Посилаючись на «думку деяких футбольних коментаторів» матеріал, розміщений в мережі, стверджував, що «Італія ще не втратила остаточно всі шанси прийняти у себе чемпіонат Європи і серйозно замислюється про можливість оспорити рішення Виконавчого комітету Союзу європейських футбольних асоціацій.
Такий висновок спортивні оглядачі зробили в радіоефірі в зв’язку із заявою президента Федерації футболу Італії Джанкарло Абете. Він стверджував, зокрема, що для України і Польщі керівництво УЄФА встановило випробувальний термін – від чотирьох до шести місяців. «Рішення 2007 року (про організацію турніру в Польщі і Україні) було політичним, чиновники УЄФА хотіли розвивати «східний напрям» в Європі, – сказав Абете.
Ці і подібні вигадки були розмножені не лише в Інтернеті, але і в низці європейських газет, в теленовинах. І не лише в зарубіжних. Досить часто, як правило, з посиланням на російські інформаційні джерела, провокаційні замітки передруковували українські сайти і «сайтики», що спеціалізуються на освітлені низькопробних скандалів і псевдосенсаційних розбратів. Виникало непросте запитання: як – і чи можна взагалі – поставити бар’єр брехливим помиям, які майже щодня виливаються на країну з подання тих, хто не шкодує ні матеріальних, ні будь-яких інших ресурсів для того, щоб відібрати в України право проведення чемпіонату Європи-2012? Чи є сенс спростовувати очевидне? Що УЄФА, наприклад, ніяких «випробувальних термінів» не встановлювала? Спростовувати – означає виправдовуватися, адже відомо – виправдовується той, хто не правий.
Впродовж 2007-2009 рр. подібні «сенсації» з’являлися чи не щотижня. Багато нервів вітчизняним функціонерам і всім, причетним до підготовки турніру коштувала замітка з посиланням на «видання Independent» про те, що «футбольна асоціація Шотландії має намір запропонувати свою кандидатуру: УЄФА забирає це право у Польщі і України». Свої послуги в проведенні чемпіонату пропонували і низка інших країн, в т.ч. Німеччина, Англія, Угорщина і так далі…
Нарешті, до річниці ухвалення рішення в Кардіффі деяки сайти поквапилися повідомити, що «Виконком УЄФА на своєму закритому засіданні прийняв рішення провести чемпіонат Європи 2012 року в Італії, визнавши підготовку України й Польщі до Євро-2012 незадовільною». «Новина» миттєво пішла «гуляти» по сторінках періодичних видань ще й з відповідними коментарями типу: «Навряд чи таке рішення можна назвати несподіваним. Організаційні і фінансові проблеми України і Польщі давно турбували європейські футбольні органи, – писала, наприклад, італійська газета Corriere Della Sera. – Україні і Польщі зробили великий аванс. На жаль, вони його не виправдали».
Висновок напрошувався один: подавати і не лише читачам і членам Виконкому УЄФА, усім функціонерам європейського і світового футболу, правдиву, перевірену і об’єктивну інформацію з перших вуст тих, хто безпосередньо відповідає за Євро-2012 в Україні. Про проблеми і невирішені завдання, про допущене відставання говорити і писати відверто, чесно, без приховування. Причому, дивитися, передусім, на себе, а не заглядати в город сусіда.
Час показав, що така практика себе виправдала. Досить сказати, що в 2008-2010 роках Кабміном, Інформаційним центром «Украина-2012» було організовано більше 30 прес-конференцій з актуальних питань підготовки України, її міст до чемпіонату Європи. Як правило, ці заходи викликали великий інтерес українських і зарубіжних журналістів, адже під час зустрічей, як правило, подавалася ексклюзивна інформація з перших вуст, сміливо вимальовувалися проблемні питання, відзначалися недоліки, які мали місце. Але «критики» все одно не могли угамуватися. Наприкінці жовтня 2010 р. німецька газета Sueddeutsche Zeitung надрукувала матеріал, головним героєм якого став безвісний досі кіпрський футбольний функціонер Спірос Марангос – в недалекому минулому член ради директорів футбольної асоціації своєї країни. Він заявив, що п’ять високопоставлених офіційних осіб з УЄФА були підкуплені під час виборів країн-господарів Євро-2012. Марангос назвав і нібито сплачену суму – 11 мільйонів євро (потім, щоправда, в його викриттях фігурувала інша цифра – 9 млн.). Більше того, він стверджував, що у нього є декілька свідків, готових підтвердити цю інформацію під присягою. Це – співробітники однієї з кіпрських фірм. За словами адвоката Марангоса Неокліса Неоклеуса, він узяв свідчення в двох з них, після чого отриману інформацію заклеїли в конверті.
Як стверджував Марангос, він два роки безуспішно намагався передати зібрані дані президентові УЄФА Мішелю Платіні. Нібито навіть домовився про зустріч з главою дисциплінарного департаменту УЄФА Пітером Лімахером, яка мала відбутися 24 серпня цього року в Женеві. Проте за чотири дні до зустрічі Марангос, як запевняє усе в тому ж інтерв’ю Sueddeutsche Zeitung, отримав від Лімахера лист, в якому говорилося: «Я вимушений відмінити нашу зустріч. Ми були б вдячні, якби ви прислали нам звіт або документи з наявною у вас інформацією».
Буквально наступного дня на інтерв’ю оперативно зреагували в Італії: місцеві газети зарябіли повідомленнями про необхідність ретельного розслідування справи про можливий підкуп чиновників УЄФА з боку України і Польщі, а також висловити готовність провести турнір у себе в разі потреби. Представник італійського кабінету міністрів Рокко Кримі заявив, що судові органи повинні втрутитися в цю справу: «Якщо спливають злочини, вони мають бути розслідувані». Чиновник додав, що Італія буде готова прийняти Євро-2012, якщо це знадобиться. Ось вона ключова фраза! Нагадаю, в ході голосування про місце проведення Євро-2012 Україна і Польща отримали 8 голосів, а Італія – 4.
Тим часом Союз європейських футбольних асоціацій заявив, що ініціює розгляд судової справи по футбольному функціонерові з Кіпру, що звинуватив Україну і Польщу в підкупі членів Виконкому УЄФА на виборах господарів Євро-2012. Проте у встановлені терміни УЄФА так і не отримав доказів, що підтверджують слова Марангоса, а сам функціонер, «який відповідальний за всі звинувачення, через свого адвоката відмовився від зустрічі з офіційною делегацією УЄФА, яка була запланована на середу, 27 жовтня» – підкреслюється в офіційній заяві УЄФА.
Одночасно в УЄФА завірили, що «в інтересах захисту цілісності європейського футболу УЄФА готовий і бажає провести повне дисциплінарне розслідування на підставі будь-яких доказових елементів, але не на базі чуток або звинувачень, які також можуть бути наклепницькими».
Пан Марангос через італійські ЗМІ продовжував нагнітати обстановку: він, зокрема, заявив, що має документи, що підтверджують підкуп чиновників УЄФА представниками заявочного комітету України і Польщі на проведення Євро-2012. «Перед 18 квітня 2007 року, днем голосування, я помітив дивні рухи. Знав, що Суркіс (Григорій Суркіс – президент ФФУ – В. К.) має намір отримати Євро-2012 за будь-яку ціну. Я став збирати інформацію. Є три свідки.
Один спостерігав за діями людей, залученими в цю справу, інші можуть підтвердити факт передачі грошей після голосування в Кардіффі. Хабарі отримали чотири члени УЄФА. Один отримав 3,15 мільйона євро, троє інших – по 2 мільйони. Всього їм було сплачено 9,15 мільйона євро. Знав, що німці говорили про п’ятого чиновника, але у мене немає доказів. Можу лише сказати, що на Кіпрі були передані 3,15 мільйона євро у великому плюшевому ведмедику. У мене є три документи, які підтверджують мої слова. Але навіть одного буде досить, щоб почати розслідування. Я не боюся. Хочу піти до кінця. Але я боюся за дружину, дітей, друзів, свідків, адвокатів, а також за журналістів», – сказав Марангос в інтерв’ю La Gazzetta dello Sport.
Декілька слів про «героя скандалу». Спірос Марангос – неоднозначна персона в кіпрському футболі. І не лише у футболі. У травні 2004-го він був заарештований російською міліцією в Краснодарі за підозрою у викраденні Міхаліса Сукидідіса, тодішнього директора кіпрського Банку розвитку в Росії. Особою, негідною довіри, його представила і Кіпрська федерація, яка заявила у дні скандалу, що Марангос не засуджений відповідними дисциплінарними інстанціями лише тому, що вже не є членом футбольного співтовариства. Відзначимо, що з 2005 по 2007 рр. Марангос був членом виконкому і скарбником федерації. Тоді, по визнанню керівників ФФК, їм не вистачило послідовності, щоб довести «справу скарбника» до суду.
Як і слід було чекати, усе це виявилося чистої води провокацією. Незабаром прийшла нова заява від «скарбника». У ній пан Марангос, зокрема, відзначає: «Я категорично заявляю, що не називав імена тих, хто давав хабар, і точні суми, як повідомляють деякі іноземні сайти. Це стосується і Григорія Суркіса, про якого без мого відома написав журналіст Gazzetta Dello Sport». Я категорично заявляю, що це винятково вигадка італійського журналіста, я зв’язався з моїми адвокатами, і на журналістів чекає судове переслідування». Як тут не згадати «золоту» заповідь асенізаторів (на щастя, професія давно вимерла) : «Не занадто розмахуй відром, а то і сам будеш в лайні!».
Що ж до реакції УЄФА, то тут думка однозначна: Марангос «за базар» повинен відповісти в суді. Ось текст заяви на офіційному сайті УЄФА: «В п’ятницю, 29 жовтня, УЄФА офіційно почав судовий процес в кримінальному суді Швейцарії проти пана Спіроса Марангоса в зв’язку з тим, що його звинувачення, зроблені в пресі відносно голосування 2007 року з вибору місця проведення фінальної стадії Євро-2012, завдають шкоди і не є обгрунтованими».
Паралельно УЄФА почав судовий розгляд і на Кіпрі, на найвищому рівні, разом з міністром юстиції цієї країни. Європейський футбольний союз був змушений звернутися до суду з двох причин. По-перше, щоб визначити, чи є підстави під звинуваченнями, зробленими паном Марангосом, і в разі потреби вжити відповідні заходи. А по-друге, щоб захистити честь і добре ім’я УЄФА і європейського футболу в цілому, які серйозно постраждали в результаті зроблених заяв. Закінчення історії тривіальне: кіпріот, здається, досі публічно вибачається за посіяну ним брехню і наклеп.
А що стосується проблеми бродячих тварин, то і тут крига, схоже, скреснула. У Верховній Раді був зареєстрований відповідний законопроект, покликаний надати цій роботі не лише системний характер, але і направити її в джерело європейських стандартів. Тим більше, що незабаром Виконком УЄФА визначився з проведенням фінальної частини чемпіонату Європи-2012 на паритетних началах, про що ми детально писали в попередніх замітках.
(Далі буде)
Оригінал публікації http://ukraine2012.gov.ua/news/196/47445/
