Блохін, за його словами, давно так не хвилювався. Ніби і суперник був цілком прийнятним, але через довгу відсутність на тренерській лаві міра хвилювання трохи зашкалювала. Очевидно, заспокоївся тренер тільки після фінального свистка. Хоча, зізнатися, футболісти мали «зробити» гру ще в першому таймі. Нагод вистачало. Якби Девич вдаліше діяв воротарському майданчику, чи точніше – Гусєв з Шевченком, не довелося б українцям шукати щастя в контратаках після перерви.
Хоч як дивно, а відсоток володіння м’ячем вище виявився в Узбекистана. Азіатська команда лише на початку зустрічі почувалася некомфортно. Тиск, який застосувала наша збірна, не дозволяв їм підняти голови перші хвилин 15-20. За будь-якої втрати команда вступала у відбір і миттєво повертала собі м’яч. Інша справа, що розпорядитися їм не завжди виходило так, як це прийнято. Відчувалося хвилювання. При тому, що декілька гравців просто випали з гри, завдання забити в першому таймі поступово ставало нездійсненним. Дійшло до того, що в якийсь момент збірна просто віддала ініціативу, хоча за задумом мала атакувати. Узбеки, в свою чергу, активізувалися, могли забити. Неспішність у діях нашої команди ледве не обернулася серйозною травмою Шевченка. Андрій, приймаючи в середині поля м’яч, не знайшов варіантів відігратися в дотик, і отримав болючий удар ззаду. Довелося вступати в гру лікарям. Шевченко через декілька хвилин продовжив зустріч, але не надовго. У перерві Блохін його замінив, і тепер його участь в матчі з Францією під великим знаком питання.
Свіжість привнесли заміни. Здорово увійшов у гру Воронін. Були, безумовно, і у нього огріхи, але азарт і бажання їх з лишком компенсували. Капітан московського «Динамо» взяв участь в обох голах збірної. Спочатку розпочата їм як по підручнику комбінація завершилася потужним ударом Тимощука, а через кілька хвилин Андрій відзначився сам, опинившись першим на відскоці від перекладини м’яча. У каркас воріт, до речі, «зарядив» Ротань. Руслан, з’явившись на полі після перерви, також виглядав дуже пристойно, мав декілька моментів для взяття воріт. Найнебезпечніші ж атаки не змогли завершити Селезньов і Хачеріді. Обоє не реалізували виходи сам на сам, але з тією різницею, що промах нападаючого «Дніпра» вболівальники супроводжували гулом розчарування, а випад захисника «Динамо» – бурхливими оплесками. Хачеріді перервав атаку суперників, почав свою, вийшов на ударну позицію, але, на жаль, запустив м’яча вище за ворота.
В цілому, матч залишив двояке враження. Було видно, що ігрові лінії не завжди працюють синхронно, залишали бажати кращого функціональний стан і командні швидкості, шкутильгала реалізація моментів. З іншого боку, здобули довгоочікувану перемогу й отримали поживу для роздумів. З Францією 6 червня в Донецьку буде зовсім інша гра.
Олег Блохін, головний тренер збірної України: «В першому таймі гра вийшла важкою. Ви самі могли переконатися, що у збірної Узбекистану серйозна команда. У нас щось виходило, щось – ні. В основному, через те, що гравці знаходилися в різному фізичному стані. Другий тайм мені сподобався більше, але ми не використали багато моментів. Може, на матч з Францією залишили?…
Ця команда на голову вища за Узбекистан. Якщо в грі з французами, як сьогодні, «випадуть» декілька футболістів, то нам робити нічого. Адже я дивлюся на ці товариські матчі, щоб зрозуміти, як ми гратимемо на чемпіонаті Європи. Туди приїдуть усі кращі команди світу. Поки йде награвання складу. Хтось користується своїм шансом, хтось – ні. А багато шансів ми давати не зможемо – надто мало часу до Євро-2012».
Україна — Узбекистан — 2:0
Голи: Тимощук (54), Воронин (60)
Украина: Дикань, Федецький, Кучер, Хачеріді, Тимощук (Кравченко, 85), Шевченко (Воронин, 46), Гусєв (Назаренко, 70), Шевчук, Олійник (Кожанов, 46), Девич (Селезньов, 55), Мілевський (Ротань, 46).
Оригінал публікації http://ukraine2012.gov.ua/news/188/47813/
