Як створити стадіон Євро? Чим відрізняються стандарти УЄФА? І які альтернативні варіанти розглядались, перш, ніж з’явився дах «павук»? Про це в ексклюзивному інтерв’ю Інформаційному центру «Україна-2012» розповів головний архітектор проекту стадіону Олександр Чуб.
– На скільки це складно – спроектувати стадіон?
– Я займаюсь стадіоном з 1983 року, задовго до Євро. І прийшов до висновку, що проектування стадіону можна порівняти лише з проектуванням великого медичного комплексу або крупного мікрорайону. Це високий рівень залучення технологій і великої кількості субпідрядних організацій. На стадіоні було залучено понад 10 субпідрядних проектних організацій. У проектуванні даху, наприклад, взяв участь Харківський філіал інституту імені Шимановського.
У генплані Харкова була зарезервована територія для будівництва нової спортивної арени, але коли Україна виграла право на проведення Євро-2012, було прийнято правильне рішення реконструювати існуючий стадіон «Металіст». Це дозволило Харкову зберегти час і отримати статус приймаючого міста.
Харків єдине місто-господар Євро, де над стадіоном працювала виключно українська команда. Спочатку місто було на лаві запасних. Спільні зусилля проектантів і будівельників, скорочення часу будівництва показали, що Харків готовий вчасно побудувати арену для ігр міжнародного класу. Нам допомогла любов до країни і міста.
У числі команди, яка добре попрацювала, можу назвати Київський авіаційний університет, який робив аеродинамічні дослідження витривалості даху стадіону. Тепер ми можемо рекомендувати їх російським колегам проектувальникам у дослідженні моделей їх стадіонів. Хороший фронт робіт виконаний інженерами щодо розрахунків освітлення. Вони склали конкуренцію компанії «Філіпс» і перемогли в тендері. Тепер у нас чудовий освітлювальний комплекс, де ми отримали понад 2000 люкс і можемо розвити систему до 2400.
Взагалі на стадіоні все крупно масштабне. Наприклад, вага даху – 3,5 тонн над головою.
«Металіст» – одна з найстарших арен країни. Вона була створена у 1925 році за ініціативи радянського наркому Анастаса Мікояна. У 1927-му постали головні споруди: 2 невеликі трибуни і бігова доріжка, а також футбольне поле. Перший проект арени виконав архітектор Зиновій Перміловський. Коли ми покопались в історії, то дізнались, що в ті часи він був ще студентом. Тим не менше об’єкт є дуже цікавим з точки зору стадіонної архітектури. Тепер, після реконструкції об’єкти, які вдалось зберегти, набули статусу культурної пам’ятки. Зокрема, ми зберегли фрагмент фасадної частини східної трибуни від З. Перміловського, вхідний павільйон-ротонду. Збережена і скульптура дискоболу. Я вважаю це досягненням в культурному сенсі. Історична складова цінується і в Європі.
– Арена працює вже півтора роки. Можете відзначити її сильні сторони?
– У нас, по-перше, оригінальний дах. Ми не могли спиратися на старі трибуни, тому придумали конструкцію, яка накриває їх як «павук» з опорами за межами чаші стадіону. По-друге, є власна спайдер-камера, яка літає над стадіоном у трьох вимірах. Такої нема на жодному стадіоні України, Та й в Європі це вважається дорогим задоволенням. По-третє, те, що нам вдалось зберегти і включити до складу комплексу все, що має статус пам’ятника архітектури, я також вважаю нашим досягненням. Аутентичний фрагмент східної трибуни разом із вхідним павільйоном став історичною візитівкою стадіону.
По-четверте, багатофункціональність – теж перевага арени. Особисто я не є прихильником будівництва арени виключно для футболу. На міському стадіоні мають бути представлені інші види спорту. Моє покоління пам’ятає на стадіонах тисячі глядачів, які вболівали не тільки на футболі, а й на легкоатлетичних змаганнях, інших видах спорту. Якщо вдало поєднати легкоатлетичну складову і футбольну – це тільки плюс. Ми можемо бути акредитовані на міжнародні змагання з легкої атлетики. Щодо планування і обслуговування – повністю витримано європейський рівень.
Загалом це арена, яка налаштована працювати не тільки на Євро, а й на майбутнє. Ми зробили оптимальний стадіон для нашого міста. У нас стабільно заповнені 40 тисяч місць.
– У кожному з чотирьох міст підкреслюють, що їх газон буде найкращим. Чим вирізнятиметься поле у Харкові?
– Вимога УЄФА – стадіон Євро має мати природне покриття. У нас газон буде цілий рік зеленим. Ігри Ліги Європи, які відбулись на «Донбас Арені» і «Металісті» – проводились вже на живому газоні необхідного рівня.
«Металіст» пережив кілька «газонних» епох. У 60-ті роки було звичайне трав’яне поле. Потім зробили дренажні труби під газони – довгий час це був найкращий газон в СРСР, та один з кращих в Європі. Сьогодні за цим параметром ми знову хочемо вирватись вперед.
Газон – це не просто багатошарове покриття. Він включає в себе багато інженерних систем: полив, підігрів, дренаж і систему аерації, усі інші напрямки, які підтримують газон в належному стані. Зараз ми зробили примусовий дренаж. І коли в місті буде злива, газон буде майже сухий, бо волога тут всмоктується «дренажною» губкою. По трубах буде подаватись повітря для аерації. Раніше газон мав підігрів електрокабелем, зараз міняємо на водний підігрів – це розчин води з етиленгліколем.
Ми знаємо, що донецький газон – дорогий і добротний. Але на «Металісті» буде не гірший. Зараз працюємо з командою спеціалістів, яка має світовий досвід і володіє найсучаснішими технологіями.
– Розкажіть, як з’явився славнозвісний дах-«павук»?
– Було кілька варіантів покриття арени. Один розглядався як дах-колесо, що мало опиратися на 4 вежі в розривах між трибунами. Це було кардинально інше архітектурне рішення. Та, оцінивши ризики, ми зрозуміли, що для такої конструкції у нас надто важкий дах – 3,5 тонн. Покрівля могла пошкодити фундаменти трибун. Тому ми відмовились від «колеса». Інший варіант – велетенської арки. Та оскільки арка вимагала великих відстаней, а з одного боку ми були обмежені вулицею Плеханівською, варіант відпав сам собою.
У нашій ситуації, коли є 4 різні трибуни, необхідно було знайти якусь об’єднуючу ідею, архітектурний акцент. Оскільки ми реконструювали арену, не перериваючи ігор, знайшли рішення – поставили опори і розтяжки. Конструкція усім сподобалось. Хтось побачив краба, хтось – павука. Головне – ми знайшли єдине рішення. «Павук» не опирається ні на одну з трибун і при цьому залишається супернадійним. Передбачена апаратура повного моніторингу конструкції, зокрема, покриття. В розрахунках ми розглядали можливість втрати стійкості опор і спроектували таким чином, що опора може вийти з ладу, а конструкція вистоїть. Тому дах-павук став оптимальним вибором. І на рівні безпеки, і на рівні архітектурного рішення – конструкція об’єднала всі трибуни і зробила єдиним образ стадіону.
– Як було працювати з УЄФА?
– Непросто. Адже стандарти УЄФА – поняття відносне. Їх документація постійно змінюється. Наприклад, спочатку передбачався блок кабінок для коментаторів. Це було складне завдання, але ми його виконали. Через рік змінились вимоги – усі місця коментаторів і журналістів перенесено на поверхню західної трибуни – так званої медіатрибуни.
Теж саме сталося і з санітарною зоною. Співвідношення чоловічих і жіночих туалетів нерівне ( 65% до 35%), але оскільки на жінок норматив вищий – виходить порівну. Стандарти УЄФА протягом реконструкції змінювались – в результаті вдвічі збільшилась кількість туалетів.
Взагалі стадіон є складною інженерною конструкцією. Він багатошаровий. Тут є власне футбольні технології, технологічні системи поля, роботу якої забезпечує багато машин. Третій рівень – весь комплекс обслуговування глядачів. Наш стадіон має місткість близько 40 тисяч. Вимоги УЄФА такі: він має наповнюватись протягом однієї години, а евакуйовуватись протягом 8 хвилин. Подібних нормативів для стадіонів до серпня минулого року не було в українських державних будівельних нормах.
Окрім цього, комплекс для глядача включає розміщення, пересування, місця для сидінь, які мають бути досить комфортними та вандалостійкими. Важко далось в проектуванні питання кута зору на поле в умовах реконструкції. З цією проблемою зіткнулись і на НСК «Олімпійський», але кожна арена знайшла рішення. Ще одна вимога УЄФА – сегрегація різних груп глядачів. Необхідно розділити фанів на трибунах, VIP-глядачів, журналістів, власне футболістів, представників УЄФА. В якихось точках вони мають зустрічатись, в якихось – ні.
Важливою складовою стадіонів є комплекс телетрансляції: передавальні станції, енергетичний блок, забезпечення трансляції. Коли ми проектуємо арену, думаємо, що робимо її тільки для глядачів. Насправді вона створюється і для телеглядачів.
Оригінал публікації http://ukraine2012.gov.ua/news/190/47831/
