На сьогодні голкіпер київського «Динамо» разом з Андрієм Шевченком є, певно, одним із найтитулованіших футболістів в українському футболі. В складі столичного клубу він став 12-разовим володарем золотих медалей чемпіонату країни, 8 разів піднімав над головою Кубок і двічі Суперкубок України, є півфіналістом Ліги чемпіонів, а в складі збірної дійшов до 1/4 чемпіонату світу 2006 року.
Як відомо, китайці своїм ворогам бажають жити в часи змін. Шовковський потрапив до першої команди на зламі своєрідних епох «Динамо» – у першій половині 90-х, але для нього цей період виявився успішними. В команді відбувалася зміна поколінь, і Олександр разом з плеядою таких, як він, молодих і талановитих гравців склав кістяк того «Динамо», яке наприкінці минулого століття під пильним оком Валерія Лобановського на весь голос нагадало про себе футбольній Європі.
Мабуть, мало хто знає, але, потрапивши 1983-го року до динамівської школи, Сашко спочатку грав на позиції півзахисника, а здібності голкіпера розгледів у ньому тренер юнаків Анатолій Крощенко. Пройшовши за короткий термін всі сходинки клубної піраміди – від ДЮСШ до першої команди, у 19 років Шовковський дебютував в основному складі (06.03.1994 в матчі «Динамо» – «Кремінь» 1:1). З того часу, як Йожеф Сабо довірив йому місце в воротах, Шовковський протягом 17 років працював з одинадцятьма (!) наставниками в «Динамо», але залишається незмінним вартовим позиції номер один.
Його відданість рідній команді унікальна – у столичному клубі Олександр без двох років вже три десятиріччя! І хоча в різний час чимало європейських клубів зверталися до «Динамо» з проханням продати голкіпера, сам Сашко каже, що щасливий у Києві і нікуди поки що не збирається. «Я знаю, що були певні пропозиції, але на якомусь етапі всі перемовини неодмінно зривалися. То в ціні не сходилися, то інші обставини впливали. Зараз можу сказати, що щасливий грати в «Динамо» протягом всієї своєї спортивної кар’єри», – говорить Олександр.
В особистому послужному списку Шовковського – звання кращого воротаря України (1999, 2003, 2004, 2006 та 2011 років) і кращого футболіста країни (2005). А нещодавно до цього переліку додався ще один здобуток. 13-го березня в матчі Прем’єр-ліги проти «Ворскли» кавалер двох Орденів «За заслуги» III ступеню (1999) і «За мужність» III ступеню (2006) (є й такі відзнаки в нашого героя) зіграв 500-й матч в кар’єрі за «Динамо».
Цілком можливо, що рекорд видатного Олега Блохіна, який 581 раз вдягав біло-блакитну футболку, буде побитий. Адже наполеглива праця, самовдосконалення і природний талант Шовковського дозволяють йому ще не один сезон виступати на високому рівні, і, крім цього, бути прикладом для гравців-початківців.
У воротаря Шовковського немає слабких місць. Високий зріст, відмінна реакція, майстерна гра на виходах, вміле управління захистом – ось неповний перелік його професійних якостей. Вислів «гарний воротар – це половина команди» якраз про нього. На полі Шовковський завжди сконцентрований, впевнений, врівноважений. Та, разом з тим, коли потрібно, може й підбадьорити товаришів. Майстерні дії Олександра, його холоднокровність передаються партнерам, дозволяють їм почуватися більш розкуто, що у підсумку позитивно позначається й на грі всієї команди.
Серед інших професійних якостей Шовковського окремо варто відзначити його вміння відбивати пенальті. Багато хто справедливо вважає його «королем 11-метрових». Недавній турнір серед збірних команд на Кіпрі вкотре став показовим у цьому плані. Основного в тому матчі кіпера команди П’ятова Калитвинцев замінив саме перед серією пенальті. Олександр підтвердив майстерність – завдяки відбитим Шовковським 11-метровим ударам (двічі в матчі з румунами і один – зі шведами) Україна перемогла у серії післяматчевих пенальті і посіла перше місце.
Статистики підрахували, що загалом протягом кар’єри Олександру вдалося відбити 33 з 85-ти ударів з «позначки». Нагадаємо дві найпам’ятніші серії. Славнозвісному виступу «Динамо» в Лізі чемпіонів у сезоні 1998/99 років, коли команда зупинилась у кроці від фіналу, передував двобій кваліфікаційного раунду зі «Спартою». Після нічиєї за підсумками двох матчів переможець мав визначитися по пенальті. Шовковський «потягнув» три удари і вивів «Динамо» до групового раунду. Апогею ж слави Олександр досяг на чемпіонаті світу 2006 року в 1/8 фіналу в матчі проти збірної Швейцарії. Відбивши два м’ячі (ще одного разу м’яч влучив у поперечину) український голкіпер став першим в історії світових форумів, котрий не пропустив жодного разу у серії післяматчевих пенальті.
Примітно, що капітан «Динамо» заслужив повагу не тільки серед колег по цеху, але й серед вболівальників. Інші гравці після невдалих матчів вважають за краще втекти від сторонній очей. СаШо ж, як його прозвали прихильники команди, вистачає мужності підійти до фанатів і подякувати за підтримку. Не обминає він увагою й ЗМІ, хоча за характером Сашко вельми непроста людина. Говорить спокійно, вдумливо, грамотно, його мова приємна, а відповіді розважливі й цікаві. Втім, нічого дивного в цьому немає, адже Шовковський успішно закінчив Інститут журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка.
Олександр залишається сам собою на футбольному полі і вміє себе подати на світських раутах, де є нерідким гостем. Ввічливість і порядність – відмінні риси голкіпера.
Зрозуміло, що для декого з футболістів збірної України чемпіонат Європи-2012 буде останнім турніром такого рівня. Серед них може бути й наш герой. Віддаючи належне професійним якостям його конкурентам і партнерам по збірній, хочеться побажати Шовковському, аби травми оминули його, а успішна гра протягом часу, що залишився до старту Євро-2012, дозволила СаШо зіграти на головному континентальному турнірі. Адже він заслужив це блискучою багаторічною кар’єрою.
Оригінал публікації http://ukraine2012.gov.ua/news/196/48189/
