Власні враження про українську дорожню інфраструктуру він описав у матеріалі свого видання. Витримки з його статті, в тій частині, яка стосується підготовки України до Євро, Інформаційний центр «Україна-2012» публікує нижче.
«Дороги України, а потім Угорщини мене дуже засмутили. Особливо – українські. Вони такі гарні.
Як тільки переїжджаєш кордон, з Брянської області потрапляєш в Україну, відразу відчуваєш – машина оживає, рветься вперед. Тут головне – не дати їй волю: в Україну і на це швидко звертаєш увагу трасою всі їдуть 120-150 км на годину, кому двигун дозволяє і швидше, але коли переїжджають кордон населеного пункту – всі як один раптово переходять на 70-80 км. Довго привчали – привчили, нога тисне на гальма інстинктивно, і вже немає різниці: за кермом «Мерседеса» ти або старенького «Москвича-412».
Втім, в Україну село не помітити важче, ніж у нас в тій же Брянської області. Там село, відразу видно, живе. Ми заблукали трохи, довелося кілометрів 60-70 до Чернігова їхати по сільській дорозі, вже вночі, повз сільських кладовищ, що розміщені край шляху, біля закритих традиційною залізною планкою – навскіс – сільських продмагів. Але навіть тут – рівний асфальт, в селах – це була ніч на неділю – молодь перед клубом, а звідти – музика, дискотека в розпалі. Вдень вже звернули увагу, як вишикувані рівненько в ряд майже в кожному селі, як на параді, трактори, виблискують, тільки що вимиті або пофарбовані. Як порівняти з нашими, де поруч з єдиним напівживим стареньким трактором – кладовище з напіврозібраних-напівзгнилих останків десятків інших?
Повернувшись до Москви, я довго не міг заснути, різні думки в голові крутилися, раптом почав складатися безглуздий план: з ким поговорити, може, з консулом українського посольства в Москві? Може, я маю право на українське громадянство? Бабуся, батькова мама, – українка, родичі з маминого боку, коли ввели межу осілості, жили в Ромнах, недалеко від Конотопа, я в армії служив два роки – в Україні. Підстави начебто є …
…
Але повернемося ще на кілька годин і кілька сотень кілометрів назад, в Україну. Товариш, який служить зараз в нашому посольстві в Україні, на мої захоплення з приводу доріг спробував трохи мене освіжити: ну, не забувай, ти ж їдеш дорогами, які зараз будують до Євро-2012. Це так, підготовка ця помітна на кожному кроці, хоча львівський стадіон, на якому, як я розумію, повинні відбутися матчі наступного року, до цих пір в буклетах представлений у вигляді проекту. Ми проїжджали повз нього: залізний каркас стоїть, але кінця будівництва поки що не видно. Я якось заспокоївся навіть з приводу нашої Олімпіади в Сочі. Встигнемо, думаю я тепер. Втім, мій друг погодився: все рівно дороги в Україні сьогодні краще наших російських. Ось – найяскравіша відмінність: зупинки. Як вони виглядають у нас, на федеральній трасі М-3? Дві залізобетонні плити, одна – розламана навпіл, з неї випирають стінки, друга лежить зверху, дах. Навколо, зрозуміло, сміття, бруд і сліди іншої людської діяльності. У них, в Україні, усі зупинки пофарбовані у жовто-рожевий колір, і поруч з кожною, в тому ж архітектурному стилі, – маленькі споруду. Всередині – дуже чисто. Ні, звичайно, угорські туалети майбутнього і їм дадуть фору. Там уздовж магістралі на кожній парковці – щось космічне, з чоловічим і жіночим відділеннями, умивальник – підносиш руки, ні на що навіть натискати не потрібно, звідкись зверху виливається цівка води, за нею – рідке мило, потім – знову вода, вже впевненим потоком, і – нарешті – гаряче повітря. Безкоштовно. Втім, не зовсім. На заправці жінка з «Тойоти» з підмосковними номерами поцікавилася, чи купили ми матрицю. А це що? А це – плата за проїзд по магістралі. Ніде про це жодного нагадування, але угорці й ті, кому «пощастило, знають: на заправці треба придбати відповідну матрицю на проїзд по магістралі. Матриця чомусь продається відразу на чотири дні. Коштує вісім євро з копійками.
…
Але ця історія не псує загального враження. Ось перше, на що звертаєш увагу. Спершу навіть не розумієш, у чому відмінність. Дороги будують українці, ні одного гастарбайтера. Українці будують для себе. А не «вони» – для «них». Може, тому виходить краще?».
Повний текст статті мовою оригіналу читайте на сайті «Независимой газети»
Оригінал публікації http://ukraine2012.gov.ua/news/191/48407/
