Подібного розгрому наша збірна зазнавала двічі – на зорі становлення команди в матчі проти Хорватії та в дебютній грі на чемпіонаті світу в Німеччині проти іспанців. У товариських поєдинках подібного не було. Та й важко згадати, коли зазнавали чотири поразки поспіль. Було дві серії з трьох невдач, але таке відчуваємо вперше. Причому саме на цей матч плекали надії, а виявилося, що дарма. Розмірковуючи над тим, як не дати суперникові відзначатися на останніх хвилинах, пропускали на початку поєдинків. Та ще й парами. Модне слово «розконцентрація», яка переслідувала збірну останні кілька місяців на фініші матчів, відтепер можна вживати в коментарях і про дебютні хвилини.
Не відомо, що трапилося з командою. Можливо, чекали звичайної товариської гри, бо чехи тільки в суботу завершили найважливіший матч з Шотландією. Було відомо також, що не вийдуть на поле досвідчені Барош та Росіцкі. Втім, і без них господарі так поперли, що наш захист не знав куди діватися. Пенальті Резек заробив справедливий, з кутового також нам забивали без шансів на порятунок Диканя. Усе б нічого, але господарі примудрилися настільки розтягнути наші ланки, що дуже комфортно себе почували на всіх ділянках поля. Самі ж грали доже компактно, за втрати м’яча миттєво збудовували кілька мурів. Здолати їх важко навіть коли команда знаходиться на ходу, а в цій ситуації, коли на полі не було плеймейкера, годі було й сподіватися.
Заради справедливості зазначимо, що трохи напартачив арбітр. Не дав кілька пенальті, не зарахував чистий гол Девича. Втім, рахунок в даній ситуації вторинний. На перший план виходить якість гри, а її якраз і не було. Поліпшилася ситуація після перерви, коли збірна Чехії довела гру до розгрому. Прикро, але навіть у порожні ворота наші забити не змогли.
Цікаво, якщо порахувати моменти, то збірна України не поступилася суперникам. Інша річ, що левову частку з них створили вже коли матч уже не можна було врятувати. Тепер залишається з хвилюванням чекати на жовтневі ігри з Болгарією та Естонією. Якщо серія поразок продовжиться, намагання створити в гравців комплекс переможців може розвинути інший – комплекс меншовартості.
Тепер давайте оцінимо, на кого головний тренер може розраховувати у найближчій перспективі. Новачків обігрувати часу немає, тож це може бути або перевірений часом боєць, або надто швидко прогресуючий молодий чоловік.
До перших, безумовно, входять нині травмовані провідні гравці «Динамо», «Дніпра» й «Шахтаря» – Тарас Михалик, Олег Гусєв, Андрій Шевченко, Руслан Ротань, Дмитро Чигринський і, ймовірно, Олександр Алієв, який почав виходити на високий рівень підготовки, та Денис Олійник, на якого перехід з «Металіста» до «Дніпра» вплинув не так, як очікувалося – півзахисник поки що не завжди потрапляє до основного складу клубної команди.
Що до молоді, то тут картина дещо прозоріша. Павло Яковенко на сьогоднішній день підготував для національної команди сімох гравців. Четверо з них – Бутко, Ракицький, Коноплянка і Ярмоленко, якщо не виникне форс-мажорних обставин, свого місця в стартовому складі не віддадуть. В усякому разі, кожен з них у загальнокомандних діях відіграє не останню роль. Є ще Рибка, Кривцов і травмований Степаненко. Припустити, що Блохін ризикне ще більше омолодити склад, можна, але не варто. Бо тоді національна команда буде схожа на молодіжну, а як вона виступила на першості Європи в Данії ми пам’ятаємо добре. Та й теза про суміш досвіду та молодості ще жодного разу не змушувала засумніватися в її правильності.
Команда в нас будується навколо досвідчених футболістів. Їх у п’яти товариських зустрічах було чимало, але певна кількість на певному етапі «відсіялася». Наразі виклики до збірної не отримують П’ятов, який програє конкуренцію Рибці, Іщенко, Кобін, Назаренко, Худоб’як і Чеберячко. Очевидно, не в своїй тарілці почуваються в збірній і Хачеріді з Кожановим. Таким чином, Олег Блохін за кілька місяців роботи створив групу з восьми футболістів, яким дав зрозуміти, що за потрібного ставлення до його вимог і до себе в щоденному тренувальному процесі, хлопці можуть розраховувати на новий виклик до національної команди, але для цього непогано було б з’їсти кілька пудів солі.
Коло кандидатів, як видно, поступово звужується. Якщо проаналізувати склади, якими збірна грала на відрізку з Блохіним біля керма, помітно, що найбільший кредит довіри мають Тимощук, Воронін та Девич, які не пропустили жодної зустрічі. Мав бути серед них і Шевченко, проте часті травми не дозволяють капітанові рівно проводити сезон. Тричі виходили на поле Шевчук і Селезньов, останній, щоправда, переважно на заміни під час другого тайму. Серед завсідників відсутнє молодіжне тріо Ракицький – Коноплянка – Ярмоленко, проте це пояснюється участю в першості Європи та травмами.
Загалом гра нашої збірної, якщо взяти більш-менш вдалі матчі – з Шевецією, Уругваєм, — виглядає цілісно. Занепокоєння не викликає, щоправда, лише воротарська позиція. Тут є чотири кандидати, і кожен з них, якщо знаходиться в тонусі, каші не зіпсує. Попереду не погано було б мати швидкісного форварда, який міг би завершувати атаки головою. Помітно, що рідко використовуємо передачі в штрафну з флангів, бо затія ця часто стає марною через відсутність гравця, здатного виграти верхову боротьбу. Звичайно, можна цей недолік компенсувати іншими перевагами, але краще мати такий маневр на озброєні.
У півзахисті, що також впадає у вічі, більш-менш спокійно на флангах, а в центрі не вистачає футболіста з нестандартним баченням. Який міг би однією передачею, як свого часу Юрій Калитвинцев, «відрізати» пів команди суперників і створити небезпечний момент.
Ну і, звичайно, найголовніша проблема – захист. Про нього говорити зайве. Тренери постійно в пошуках, перевірили десятьох футболістів, але з оптимальною четвіркою поки що не визначилися. Очевидно, не дочекавшись повернення Чигринського і Михалика, цей ребус розгадати буде складно.
Чехія – Україна – 4:0
Голи: Кадлец (4, з пенальті, 12), Резек (47), Коларж (51).
Чехія: Дробни, Кадлец, Поспех, (Селассі, 61), Сівок, Піларж, Пудил, Коларж, (Вачек, 68), Режек, (Петржела, 72), Хюбшман, Плашил, Пекгарт, (Лафата, 58).
Україна: Дикань, Кучер, Шевчук, (Федецький, 76), Бутко, Кривцов, Гай, (Ракицький, 46), Тимощук, Ярмоленко, (Калиниченко, 85), Коноплянка, (Воронін, 52), Девич, (Шиндер, 80), Мілевський, (Селезньов, 57).
Оригінал публікації http://ukraine2012.gov.ua/news/196/49309/
