Число «2012» для нашої героїні насамперед асоціюється з Олімпійськими іграми в Лондоні. Проте, як зауважила Оля, за подіями футбольного Євро вона слідкуватиме неодмінно.
– Футбольне Євро проходитиме саме тоді, коли в українських олімпійців триватиме останній етап підготовки до літньої Олімпіади. Ви не боїтеся, що навколофутбольний ажіотаж відволікатиме від роботи?
– Під вікнами нашого тренувального залу футбольні фанати навряд чи ходитимуть, тож особливого клопоту футбольне Євро нам не завдасть. А загалом цікаво буде відчути атмосферу Євро на вулицях Києва і порівняти її, наприклад, з атмосферою олімпійського Пекіну. Навіть якщо ми будемо в цей час десь за кордоном, то по телевізору матчі дивитимусь обов’язково. Не лише я, але й уся наша фехтувальна збірна. У нас вже є досвід спільного перегляду цікавих футбольних поєдинків. Пам’ятаю, як ми компанією дивилися ігри останнього чемпіонату світу. О, як я тоді вболівала за іспанців – словами не передати.
– Маєте якісь особливі сантименти до Іспанії?
– Ні, просто подобається іспанський футбол – і збірна, і тамтешні клуби. А гра «Барселони» в останній Лізі чемпіонів – це взагалі щось неймовірне.
– А якої ви думки про український футбол? Не ображаєтеся, що представники інших видів спорту – навіть олімпійські чемпіони – перебувають в затінку слави футболістів?
– Трохи є. Не те що образа, просто прикро, коли навіть про перемоги на чемпіонатах світу та Європи «простих» спортсменів, нефутболістів, в ЗМІ згадується одним коротким реченням. Ніхто не каже, що треба менше говорити про футбол: з якого боку не подивися, це вид спорту номер один. Але дуже хотілося б, щоб на телебаченні, сторінках газет і журналів було б трохи більше інформації про ті дисципліни, в яких українці перемагають.
– Олю, а чи є щось спільне між фехтуванням і футболом – окрім того, що обидва слова починаються на букву «ф»?
– Футбол – це гра, і фехтування – теж своєрідна гра. Тільки там грають м’ячем і ногами, а у нас в руках зброя. Але найголовніше в будь-якій грі – це відчуття азарту, інтрига. Є футбольні матчі, які дивишся немовби детектив. Так само і в фехтуванні трапляються поєдинки, котрі до останнього тримають глядача в неймовірній напрузі.
– Одразу згадується Пекін, коли в фіналі ви практично самотужки врятували, здавалося, остаточно програний поєдинок з господарками Олімпіади…
– Мій внесок в перемогу справді був вагомим, але той матч виграла не я одна, а вся команда. В нашій четвірці шаблісток, як і в мушкетерів, діє правило: «Один за всіх і всі за одного!». А взагалі фінальний поєдинок з китаянками дійсно вийшов фантастичним. Він, до речі, зайвий раз підтверджує, що в спорті надія помирає останньою. Кажучи футбольною мовою, поки не пролунав фінальний свисток, віддавати пальму першості – навіть явному фаворитові – не варто.
– Останнє речення можна розцінити і як побажання нашим футболістам – в кожній грі боротися до останнього…
– Гадаю, у збірної України є всі шанси гарно виступили на домашньому чемпіонаті. Навіть «золото» можуть виграти. Я, звісно, в курсі, що потенційно Україна на сьогоднішній день – далеко не найкраща команда Європи. Але рейтинги рейтингами, а гра грою. Це в математиці все можна вирахувати наперед, а в спорті прогнози – річ невдячна. Згадаю ще раз Пекінську Олімпіаду. В особистих змаганнях шаблісток три перші місця тоді посіли представниці США. Здавалося, їм не буде рівних і в командному турнірі. Проте ми, хоча й в напруженій боротьбі, а все ж таки здолали американок в півфіналі. А потім перемогли й китаянок, рейтинг яких також був набагато вищим. Журналісти писали, що ми створили на доріжці справжнє чудо. Тож і нашій футбольній збірній я також бажаю натхнення і віри, що вони теж можуть бути чарівниками.
– Фехтувальники тримають зброю в руках. Проте, наскільки я знаю, ноги в вашому виді спорту також мають велике значення. І головний тренер збірної України Вадим Гутцайт в розмові з журналістами часто підкреслює, що у Харлан «хороші ноги» – в тому сенсі, що ви можете швидко пересуватися на доріжці…
– Звісно, зайвих частин тіла не буває. «Швидкі» ноги – це дійсно добре. Але в поєдинку трапляються і ситуації, коли ноги немовби заважають. Це щось аналогічне тому, як футболіст втратив м’яч, бо заплутався у власних ногах.
– Окрім «проблеми ніг», футбол і фехтування, напевно, об’єднює і горезвісний фактор «суб’єктивного суддівства»…
– Ну, в фехтуванні суддя – не настільки одіозна фігура. Від дій рефері багато що залежить, але у нас не прийнято звинувачувати його у всіх смертних гріхах. До речі, коли ми на сборах дивимося по телевізору футбол, то у нас, буває, очі на лоб лізуть від здивування, наскільки зухвало деякі гравці поводяться щодо арбітра. Складається враження, на поле вони вже виходять з думкою: суддя – це ворог. У нас – інакше. Тренери змалечку привчають нас, що «суддя правий, навіть якщо він і неправий». Звісно, це не означає, що арбітр ніколи не помиляється. Але не треба в усіх його діях шукати злий намір… А взагалі в спорті є правило: щоб перемагати напевно, треба бути на дві голови кращим за суперника. І тоді навіть «найпідступніший» з рефері нічого проти тебе не вдіє.
– І останнє запитання. На вашу думку, яку роль зіграє футбольне Євро для України в глобальному розумінні?
– Ввважаю, плюсів від проведення цього чемпіонату набагато більше, ніж мінусів. Це і престиж, і популяризація нашої країни в Європі, й солідні інвестиції. Звісно, багато залежитиме від рівня організації. Якщо все пройде добре, то можна не сумніватися, що після цього Україні стануть охочіше довіряти змагання з інших популярних видів спорту. До речі, наприкінці 2012 року Київ прийматиме чемпіонат світу з фехтування. В його програму увійдуть види, котрі не будуть представлені на Олімпіаді – зокрема й командний турнір шаблісток. Так-так, в Лондоні ми, на жаль, не зможемо повторити наш пекінський успіх. Але, сподіваюсь, я стартуватиму на Олімпіаді в особистих змаганнях. І якщо наші футболісти гарно виступлять на чемпіонаті Європи, то для мене це буде додатковий стимул в Лондоні. Як, гадаю, і для всієї олімпійської збірної України.
Оригінал публікації http://ukraine2012.gov.ua/news/196/49833/
