Моє Євро: Львів перероджується

Інформаційний центр «Україна-2012» продовжує рубрику «Моє Євро», у якій збирає думки українців про футбольний турнір. На цей раз ми завітали до Львова, де розпитали мешканців приймаючого міста, що для них означає турнір і як вони почуваються у ролі його господарів?

Віра Мудра, тренер, 45 років:

У проекті Євро найважливіше для Львова – це поява сучасної спортивної інфраструктури. На жаль, в останні десятиліття тут мало що будувалось. Тому таке динамічне місто, як Львів, голодне до стадіонів, басейнів, арен. А тим більше сучасних спортивних об’єктів місто взагалі не має. Наведу один приклад. Після того, як кілька років тому з’явився аквапарк, діти хочуть вчитись плавати, молодь із задоволенням відвідує «водні процедури», та й взагалі місто дуже оживилось. А ще до кінця року нам обіцяють льодову арену. Це також важливо. 

Багато що значить для міста і новий стадіон. Разом з ареною «Львів» до Євро, оновленою тренувальною базою у нас з’являються нові перспективи. Це значний ресурс для розвитку спорту. Хоча тепер зрозуміло, що такі об’єкти місту треба будувати ще – для розвитку інших видів спорту.

Віталіна, студентка, 19 років: 

Після того, як Львів став приймаючим містом Євро, здається, кількість туристів не подвоїлась, як каже міська влада, а зросла в десять разів. Інколи у вихідні центром міста просто не пройти. Цікавість до міста, його культури, неповторного духу висока. У мене багато знайомих перекваліфікувались в екскурсоводів, вчать іноземні мови. Слава Богу, місто проводить численні фестивалі і свята у різних кінцях міста, щоб розводити великий потік гостей. Друге, не менш важливе для львів’ян – це дороги. Сьогодні страшно дивитися на перекопане місто. Але раніше було ще гірше. Сподіваємось, вже скоро нам буде не соромно зустрічати туристів з усього світу. Адже наше місто розташоване неподалік Європейського Союзу.  

Роман Іванович, журналіст, 60 років: 

Я проїздом у Львові, сам мешкаю у Бориславі, за 100 км від Львова. І з гордістю скажу, що наше місто, хоч і не приймає Євро, також причетне до Євро-2012, бо через нього пролягають туристичні маршрути до наших природних курортів – Східниці і Трускавця. Тож місто і виграє від цього проекту. Борислав, яке в результаті повені кілька років тому втратило дороги, тепер за програмою підготовки також відбудовує шляхи.  

Якщо говорити про всю Україну, ця ідея дає реальне об’єднання заходу і сходу, всіх людей. Спільне вболівання за команду, за українське, за свою землю – великий об’єднуючий фактор. Це, може, важливіше за всі об’єкти, які здаються до 2012 року. Хоча переконаний, що Євро принесло чимало стандартів, які наблизять нас до сучасної Європи.

Дарія Йосипівна, видавець, 55 років:

Місто дуже змінилось. Я у Львові не мешкаю, і приїжджаю сюди час від часу. Тож добре бачу, що за останній рік місто фактично зробило євроремонт. Це дуже тішить, адже раніше місто десь обсипалось, десь провалювалось, дороги місцями нагадували повоєнні. А зараз повертають стару бруківку, перестеляють її на роки. Будують готелі, стадіони. Цікаво також подивитись на новий аеропорт. Кажуть, він буде не гірший, ніж в Європі.

Мені дуже подобається, як готуються до прийому гостей сотні кав’ярень, якими славиться місто Лева. Якщо чесно в більшості кав’ярнях почуваєш себе і як в Європі, і як в Україні – бо місто все ж таки має неповторний шарм.

Оксана Гаврилюк, педагог, 38 років:

Дуже хотілось би, щоб Євро у Львові став не просто футбольним святом. А мав великий соціальний ефект, із супроводжуючим економічним зростанням для міста і його мешканців, робочими місцями, покращенням сервісу. Все ж таки держава витратила величезні кошти на підготовку, хочеться, щоб ці кошти повернулись новою якістю життя.  

З іншого боку Євро – це не тільки нові стандарти життя, а й спосіб подивитися на себе збоку. Ми мусимо переоцінити, як ми живемо, чи любимо\поважаємо один одного, у що віримо і як виховуємо своїх дітей. Та й чи добрі ми господарі, врешті решт.

Оленка Полствіна, 35 років, підприємець:

Я б хотіла потрапити на відкриття арени «Львів». Довгий час працювала у торговому центрі, неподалік від будівництва. Щодня проїжджала і бачила велетенську будову. За останній рік стадіон витягнувся і з’явилась дуже цікава архітектурна картинка. Зараз там активно прибирають будівельне сміття, от-от буде видно остаточний результат. 

  Стадіон розташований фактично за містом і міська влада обіцяє побудувати довкола нього офісно-діловий район, і навіть винести в цю зону всі адміністративні структури. Я гадаю це розумно – віддати центр міста повністю для розвитку туризму. А стадіон таким чином стане серцем нового району.

Олексій, артист-манекен:

Львів перероджується. Тут щороку народжується десятки нових свят і фестивалів. Іноді мені здається, ще трохи і Львів справді стане Венецією, Парижем чи Барселоною. Хоча, якщо чесно, щоб тримати марку «туристичної столиці», Львову треба ще багато працювати.  

Адже з кожним роком туристів все більше і більше. Приємно бачити, що багато хто з туристів добре орієнтується в місті – тобто приїжджає сюди не вперше. А для «новачків» місто створило цілу мережу вказівників латиницею, які ведуть до місць обслуговування та визначних пам’яток. До інформаційного центру зранку – черга ще до відкриття. Тут дають план заходів, карту міста, можуть при потребі поселити і розповісти, як добратись до кав’ярні чи музею.