Психологи: Євро-2012 – сеанс позитивного патріотизму

Після успішного чемпіонату Європи 2012 року з футболу мешканці приймаючих країн можуть сумувати за святом, і навіть почуватись в депресії, адже таке масштабне свято вони провели вперше в своїй історії. Так що країни мають шукати нові великі проекти. На цьому наголошує психолог у коментарі польському виданню «Gazeta Wyborcza». Зокрема, викладач Вищої школи соціальної психології доктор Конрад Маем вважає, що полякам та українцям не вистачатиме Євро. «Безперечно, бракуватиме відчуття великого свята, особливо тим містам, які пережили єднання з вболівальниками світу. Це перша велика світова подія, які вони пережили… Мова не тільки про футболістів, але й вболівальників, журналістів з багатьох країн світу. Адже протягом останнього місяця ми жили в іншій реальності – дуже яскравій, де люди розважались на вулицях, танцювали, розмальовували собі обличчя. Але таке життя: після місяця розваг треба повертатись до звичайного життя», – розповідає фахівець.

Водночас, спеціаліст переконаний, що після Євро у кожної приймаючого країни залишиться й інше почуття – велике єднання зі своїм народом. «Можна говорити і про урок позитивного патріотизму. Ми побачили на Євро не тільки прояви футбольного вболівання, але й патріотичних почуттів у веселій карнавальній атмосфері. Патріотизм не завжди має серйозне обличчя. Іноді поляки вивішують біло-червоний стяг у випадках, коли  їм боляче, наприклад, під час протестів, незадоволення, часто патріотизм має нейтральний характер – у випадку святкування державних свят. А тут раптом з`ясувалось, що до національних кольорів можна ставитись без пафосу і носити національні кольори на смішній шапці чи шортах – це також буде проявом гордості за країну», – зауважив він.

Психолог переконаний, що поляки і українці навчились ділитись цією національною гордістю. Згадайте випадки, коли поляки і росіяни разом скандували «Польща! Польща!», а голландці у Харкові, німці у Львові співали гімн України, нагадав він.  Мешканці приймаючих міст на правах господарів стали ще більш відкритими для загального святкування Євро.

«Ясна річ, що одним Євро не змінити повністю наш спосіб мислення, але, на мою думку, чемпіонат був для всіх нас колективною психотерапією. Усі побачили: важлива людина, а не національність. Неважливо, що в кого на прапорі – одна чи дві смужки, зелена вона чи червона. Я бачив людей, у яких на одній щоці був російський прапор, на іншій – німецький, а на лобі – біло-червоний. Багато фанів одягались в кольори приймаючих країн, вчили наші мови. Раніше в це важко було повірити: вони вболівають за нас, ототожнюють себе з нами, захоплюються нами! Мова йде не тільки про спорт – це сигнал загальної симпатії до нас. Час повірити в те, що у нас є всі аргументи для того, щоб бути задоволеними життям», – переконує пан Маем.

Він також додав, що вболівальники, що відвідали турнір, поставили високий бал організації і атмосфері свята, зробили чимало компліментів і приймаючим країнам і людям, які в них живуть. Така оцінка може мати велике значення: ми почули, що ми – гостинні, уміємо приймати гостей, маємо розвинену інфраструктуру і гарні міста.