Той футбол, в який сьогодні грало Динамо, заслуговує похвали, втішних відгуків і вищих оцінок критиків і експертів.
Дійсно, підопічні Блохіна за всіма статтями перевершили суперника, створивши біля його воріт близько десятка гольових ситуацій, при цьому зігравши в обороні не менш ефективно. Ніяких претензій не може бути ні до одного з футболістів, сьогодні Динамо дійсно грало як колектив з розумінням локальних і глобальних завдань на матч. Але брати під увагу потрібно і рівень опонента, нехай це і представник групового раунду Ліги Європи. Біло-синім протистояв середняк навіть не європейського, а швейцарського футболу. Ні в якому разі не благаючи заслуг команди Блохіна, важливо розуміти, що сьогодні кияни здобули чергову перемогу над рядовим суперником, яку слід сприймати як належне.
Прогнозовано господарі активно розпочали поєдинок і до десятій хвилині позначили свою перевагу у володінні м’ячем і територією. Перший гострий момент виник з участю Ярмоленко, яка перевірила на міцність поперечину воріт Февра після удару з-за меж штрафного. Левова частка атак динамівців будувалася через фланги, причому безліч комбінацій розігрувалося в безпосередній близькості з бічною лінією, що по ідеї дозволяло експлуатувати гравцями всю ширину поля. Атаки зводилися до флангових подач і прострілам, до чого в підсумку швейцарці в принципі зуміли пристосуватися. Однак при першому ж нестандартному дії з боку суперника оборона Туна капітулювала.
Нестандартне для Туна виглядало цілком стандартним для Ярмоленка: Андрій звично змістився з правого флангу в центр і пальнув що є духу з лівої. Ефектно відкривши рахунок, Ярмоленко не тільки вивів свою команду вперед, але і таким чином зробив собі подарунок на вчорашнє 24-річчя.
Справа пішла веселіше в другому таймі, коли іменинник заграв ще продуктивніше, але вже в ролі асистента. Мбокані і Ленс зобов’язані чистити бутси Ярмоленко за ті передачі, які отримували від партнера після його слаломних проходів по флангу, однак записати в актив хоча б один результативний пас Андрію не судилося. Форварди Динамо почергово запороли з моменту біля воріт Февра, хоча зовсім скоро один з них виправився. Дьмереси Мбокані вдалося замкнути енну подачу Сілви з правого флангу.
Ще швидше Динамо заграло з виходом Сидорчука та Гусєва. Символічно, що саме вони стали співавторами третього, останнього взяття воріт Туна. Піймавши суперника на контратаці динамівці блискавично подолали середину поля, Сидорчук увійшов в штрафну по лівому флангу, коротко відпасував на Гусєва, який чітко увігнав м’яч у сітку. Все б нічого, але відразу після цього моменту Олег поле покинув. Логічно припустити, що травма, але на післяматчевій прес-конференції Олег Блохін пояснив: “Накладка вийшла. Хтось попросив заміну. То Велозу, то ще хтось. Не того замінили, можу вибачитися перед Олегом”. Без коментарів.
Впевнена перемога над середнім суперником у підсумку. На жаль, лише перша, на щастя, без травм. Дивимося в майбутнє, чекаємо зустрічі у Швейцарії.
Динамо – Тун 3:0
Голи: Ярмоленко, 35, Мбокані, 60, Гусєв, 78
Динамо: Шовковський – Данило Сілва, Драгович, Хачеріді, Макаренко – Велозу, Аруна (Сидорчук, 70) – Ярмоленко (Гусєв, 70, (Безус, 82) ), Бельханда, Ленс – Мбокані
Тун: Лют – Люті, Райнманн, Шенкель, Скринци – Хедигер, Саного,- К. Шнойвли (Салман, 76), Дзуффи, Мартінес (Н. Феррейра, 65) – М. Шнойвли (Садок, 62)
Попередження: Даніло Сілва, Ярмоленко, Ленс – К. Шнойвли, Люті
