Так, Німеччина була абсолютним фаворитом фіналу проти Аргентини. Це визнавали абсолютно все, включаючи вболівальників аргентинців. Тим не менш, фаворитизм в матчах калібру фіналу світової першості не відіграє ніякого значення. На “Маракані” підопічним Йоахіма Льова було дуже важко. Виною тому і обставини, і власні помилки. Німеччині, тим не менш, дісталася четверта зірка, а ось Аргентині доведеться ще як мінімум чотири роки походити з двома.
Фінал ЧС. Німеччина. 5 питань матчу
У цієї збірної Німеччини багато відрізнялося від тієї команди, яку охрестили головним претендентом на титул на Євро-2012. Ні, справа не в іменах: Мустафі, Крамера або Дурма в заявці тоді, звичайно, не було, але суть, знову ж таки, не в цьому. Сам кістяк команди за минулі два роки майже не змінився, та й не міг змінитися. Тим не менш, у Бразилії багато було інакше. Головна відмінність, цілком можливо, полягало в мікрокліматі. Не можна сказати, що в Україні і Польщі він був поганим. Ні, він був набагато напруженішим.
Так получилилось, що минулий чемпіонат Європи був для команди Льова чимось на зразок ультимативного випробування. Вся країна з величезним задоволенням спостерігала за тим, як збірна Німеччини грала у відбірковому циклі, згадуючи при цьому феєричну гру німців на чемпіонаті світу в ПАР. Від такої Німеччини негайно чекали титулу. Це напруга відчувалося всередині колективу: гравці були скутими, боялися зробити помилку, перебували під максимальним психологічним тиском. Найпомітніше складне внутрішнє стан німецької команди було помітно вже після програного Італії півфіналу.
Німці сіли в літак, і вже там бундестренер Лев проводив роз’яснювальні бесіди з журналістами. По обличчю наставника було помітно, наскільки важко їй далися ці кілька місяців, наскільки сильно він все-таки втомився. Наступні два роки були сповнені чуток: продовж Лев працювати після Бразилії? Чи зможе він взагалі підвести Німеччину до чемпіонату світу в належному стані? Чи Не занадто часто кидає бундестренера в тактичні експерименти, які, можливо, цілком собі цікаві, але перед мундіалем недоречні?
Всі ці питання мали право на життя. Лев завжди був надзвичайно впертий: коли вся Німеччина вимагала Кураньї і Кісслінга, він не брав їх на великі турніри. Коли вся Німеччина, навпаки, була проти виклику Подольскі і Клозе, які перебували в поганій формі перед ЧС-2010, бундестренер взяв їх з собою. Перед Бразилією Лев зберіг себе, зберіг неповторний “впертий” стиль, але став куди більше слухати хоча б свого помічника Хансі Фліка. Це стосується багатьох аспектів гри, включаючи спеціальну відпрацювання стандартів, чого Лев категорично не любив.
Матч проти Аргентини був дуже складним. Німеччина далеко не завжди володіла навіть територіальною перевагою – команда Сабелли була чудово готова до фінального поєдинку і боролася до самого кінця. Всі старання аргентинців, втім, були перекреслені голом Гетце на 113-й хвилині. Голом, який увійде в історію, як в неї ввійшов легендарний м’яч Хельмута Рана в 1954-му році або ж не менш легендарний пенальті Анді Бреме в 1990-му році. Півзахисник “Баварії” має повне право особисто пишатися четвертої зіркою.
1. Лев – сміливий тренер. Ситуація, в якій збірна Німеччини виявилася безпосередньо перед матчем проти Аргентини, не простий. Буквально за пару десятків хвилин до стартового свистка Семі Кедира сигналізував бундестренеру Льову, що зіграти у фіналі не зможе. Наставника німецької команди довелося приймати швидке рішення, і він поклався на молодого опорника гладбахської “Боруссії” Крістофа Крамера. Він, мабуть, припускав, що може вийти в самому кінці поєдинку, але навряд чи думав про те, що доведеться грати з перших хвилин. Крамер боровся в кожному епізоді, але після одного із зіткнень був змушений закінчити гру в силу підозри на струс мозку. Лев не тільки не розгубився і не став спеціально укріплювати оборону, він ще й випустив Андре Шюррле, зробивши лише одну тактичну переставноку – бундестренер опустив Тоні Крооса на позицію “вісімки”. Не без проблем, але спрацювало. Ризик у таких матчах часом виправдовується.
2. Боатенг провів найкращий матч у кар’єрі. Через ігри Матса Хуммельса, який вчора виглядав не найкращим чином, а до додаткового часу і зовсім залишився без сил, футболіст, який опинився з ним в парі, повинен був продемонструвати феноменальний виступ. Жерому Боатенгу це вдалося: він далеко не завжди радував уболівальників у футболці збірної Німеччини, але вчора центральний захисник “Баварії” був на висоті. Боатенг постійно страхував Хуммельса, відбігав на найвищій швидкості з першої до останньої хвилини і виграв 73% єдиноборств, що є чудовим показником. Разом з Швайнштайгером Жерома можна сміливо називати кращим гравцем Німеччини у фінальному поєдинку.
3. У Німеччині краща лавка. По ходу турніру Йоахім Лев постійно підкреслював силу тих гравців, які не потрапляють в основний склад і залишаються на лавці запасних. Важливість джокерів начебто Шюррле і Гетце неможливо переоцінити – саме цю думку штовхав Лев у пресі. Думка, яка була очевидна всім. Тим не менш, можна просто мати номінально сильних гравців у запасі, які при виході на полі нічого не покажуть, а можна мати двох футболістів, які вирішать долю чемпіонату світу. Такими двома гравцями і виявився дует Шюррле – Гетце, організував переможний гол. Більш того, досить лише уявити собі, що цілий ряд висококласних футболістів (Ройс, Гюндоган, брати Бендери) пропустили цей чемпіонат світу. Якщо враховувати цей фактор, то можна і потрібно прийти до однозначного висновку: у цієї збірної Німеччини не тільки відмінне сьогодення, але і світле майбутнє.
4. Лев залишається. У післяматчевому інтерв’ю ARD бундестренер намагався піти від точної відповіді на питання, чи продовжить він свою роботу зі збірною Німеччини. Зробити це йому, втім, не вдалося. Не можна сказати, що Лев підтвердив своє рішення словами, але вже точно видав інтонацією і мімікою. Таким чином, відповідь на одне з головних питань в контексті майбутнього ясний – до Євро-2016 німецьку команду буде готувати Йоахім Лев. Як і перш.
5. Німеччина заслужено перемогла. Фінал фіналом: Аргентина, звичайно, виглядала добре, і цілком могла реалізувати один із своїх небезпечних моментів, що повністю б розгорнула весь завершальний поєдинок турніру. Не змогла, не реалізувала. Збірна Німеччини пережила на чемпіонаті світу в Бразилії безліч злетів і падінь: були приголомшливі перемоги над Португалією і Бразилією, були складні поєдинки проти Гани, США та Алжиру, була і справжня чвертьфінальна битва проти Франції. У всіх матчах, включаючи не найвдаліші, німці показали себе справжньою командою, яка, будемо відверті, виглядала набагато краще і більш цілісний інших колективів. З урахуванням того, наскільки стабільно Німеччина грала на останніх турнірах, цей титул здобула команда Льова абсолютно заслужено. Мабуть, той випадок, коли двох думок бути не може.
джерело ua-football.
