Після провального матчу зі словаками відразу згадалася наша гра в Польщі – перший офіційний поєдинок Михайла Фоменка у національній команді. Т ільки тепер роль поляків ми виконали, а словаки скористалися нашим варшавським зброєю…
Тренери помилилися зі складом. Про це зараз говорять всі, і якщо подивитися на головні козирі збірної України в тій же Варшаві, то з критикою, мабуть, все-таки можна і потрібно погодитися. В «основі» «синьо-жовтих» вийшло не дуже багато виконавців, які в атаці діють сильніше, ніж в захисті, а в такій ситуації ми не мали права поступатися в:
а) єдиноборствах взагалі;
б) єдиноборствах вгорі;
в) відсоток вдалих відборів;
г) перехоплення;
д) відсоток вдалих обведень.
Кількість передач в штрафну площу суперника з точністю до 50% дозволяє говорити про те, що розкривати насичену оборону противника ми збиралися на флангах, і наші гравці вступали в боротьбу в чужій штрафній 23 рази, а це саме по собі чимало. Ось тільки виникає питання, чому три наших атакуючих виконавця – Роман Зозуля, Андрій Ярмоленко та Олег Гусєв – на всіх виграли в цій зоні лише одне (!) єдиноборство.
З Зозулею останнім часом взагалі відбуваються дивні речі. Можливо, йому не вистачає готовності, як і багатьом іншим дніпрянам, що вилітають з-за травм, але з тієї гри, що була в Романа в минулому році, зникли не тільки голи, передачі і зароблені пенальті. Менше стало боротьби, про яку ми багато говоримо не просто так, а тому, що такі вимоги, судячи з усього, пред’являє головний тренер.
У двох вересневих матчах нападник «Дніпра» в середньому набирав єдиноборства 17,5 рази, а це, приміром, на 20% менше, ніж у Парижі, де ми відбивалися. В минулому відборі у виїзному поєдинку з Польщею Зозуля і боротьба знаходили один одного 33 рази, в домашній грі з Молдовою – 33, в домашній зустрічі з Англією – 32 і в домашньому матчі з Польщею – знову 33! Так і французів у Києві форвард потоптав пристойно, нав’язавши 29 єдиноборств. Куди це все поділося?
Загалом-то, подач у нас вистачало, але замикати їх намагалися Едмар і Тарас Степаненко – не наймайстерніші бомбардири, які забили за збірну на двох у 27-ми поєдинках два голи (Сан-Марино і Нігеру). Цікаво, що в загальній складності 11 гравців нашої «основи» провели в національній команді 45 м’ячів. По чотири на брата!
З нападниками останнім часом у збірній біда. З тих пір, як закінчив кар’єру Андрій Шевченко, який забив один більше, ніж вся наша стартова компанія, національна команда провела 40 голів. Форварди мовчали майже цілих 500 хвилин, а потім.
Потім вісім нападників в цілому забили 11 з 40 командних м’ячів (28%). Правда, сім з них влетіли у ворота збірної Сан-Марино, але навіть це неважливо. Важливо, що ставка була зроблена на Зозулю, який після Євро-2012 провів на полі 66% від максимально можливого часу, а забив не тільки менше Андрія Ярмоленка (7), Романа Безуса (4) та Євгена Коноплянки (3), але і менше Євгена Хачеріді (3)!
До цього залишається додати, що рік тому восени ми забили лише два м’ячі у п’яти матчах (і, як з’ясувалося, саме тоді втратили перше місце в групі). І чекати, що Зозуля набере форму, тому що іншим у нас все-таки не довіряють. Хоча в серпні забивали Олександр Глад-кий та Артем Кравець, а Роман Зозуля не забивав.
Козир Зозулі – участь у швидких атаках, але в цьому він, як і вся наша команда, теж не досяг успіху. А адже на теорії перед поєдинком швидкісного виходу з оборони приділяли багато уваги, але Андрій Ярмоленко, який був найкращим у цьому компоненті, поки не Арьєн Роббен. Він старався, біг, обігравав, бив, але врятувати матч так і не зміг.
Багато втрат було на лівому фланзі, який залишився без Євгена Коноплянки і став на 13 років старший правого. Була там активність, але не було ефективності. Наліво, до речі, часто звалювався і Ярослав Ракицький, повністю провалив гру. Наші центральні захисники лише 15 разів вступили в єдиноборство і, по суті, в кожному другому з них поступилися.
Ракицький взагалі уявив себе, мабуть, Кріштіану Роналду, але жодного разу не пробив стінку. На такому рівні, мені здається, повинна бути якась варіативність, але всі штрафні б’є один футболіст, так і інші стандарти в цій збірній поки йдуть дуже погано, при цьому Олександр Кучер, який чимало забиває в «Шахтарі», на кутові взагалі не ходить! Можна дізнатися – чому?
Питань, загалом, вистачає – і до тренера, і до гравців. Хоча ми звикли провалювати перші матчі вдома, щоб потім героїчно виходити в плей-офф і цим задовольнятися.
