Президент київського «Динамо» Ігор Суркіс підбив підсумок матчу своєї команди проти португальського «Ріу Аве» (3:0).
Спершу бос «біло-блакитних» дав традиційне флеш-інтерв’ю телеканалу «2+2».
– Вам сподобалася сьогоднішня гра, всім задоволені?
– Я задоволений результатом. А гру будуть оцінювати головний тренер і футболісти і зрозуміють, чи виконали вони на футбольному полі все, що задумали. Результат говорить сам за себе – ми завоювали три очки і продовжуємо боротися далі.
– Дебют Микити Бурди – підтвердження правильності курсу на виховання власних футболістів?
– Ви ж розумієте, якщо ми не будемо довіряти молодим хлопцям, які тренуються в ДЮФШ, переходять в дубль, «Динамо-2» або U-19, то у нас не буде шансів виростити своїх вихованців. Звичайно, у Микити не все виходило – він нервував і помилявся, але боровся до кінця. Запевняю вас, після такого матчу у нього з’явиться впевненість для виступів у чемпіонаті України. Він вже пограв на серйозному, європейському рівні і буде набирати досвід через такі зустрічі. Я не бачу в цьому нічого страшного. Я пам’ятаю, як Ващук, Дмитрулін, Косовський, Шевченко, той же Ребров молодими виходили на поле і охопили всю Європу. Молоді хлопці повинні грати – це добре для збірної, і для загального розвитку нашого футболу. Ми опинилися в такій ситуації, що не кожен легіонер поїде грати в Україну. Тому потрібно черпати резерви з власних джерел.
– Сьогоднішня перемога присвячується Андрію Гусіну?
– Я думаю, що хлопці присвятили її саме йому. Мені хочеться сказати глибокі слова вдячності за все, що зробив для київського «Динамо» Світла йому пам’ять, вічна йому пам’ять… Хочеться висловити співчуття родині та близьким Андрія – це величезна трагедія. Він дуже багато зробив для київського «Динамо». У цьому році від нас йдуть такі люди – це величезна трагедія. У мене немає слів, я не розумію, як таке відбувається останнім часом.
А потім Ігор Суркіс поспілкувався в мікст-зоні стадіону з представниками українських ЗМІ.
– Виграли-молодці. Я команду вже привітав з впевненою, гарною перемогою. Перший тайм мені дуже сподобався.
– У команді сьогодні був дебютант, Микита Бурда. Як ви оціните його гру?
– Дуже старався. Природно, хвилювався, переживав. Але якщо він не буде брати участь в таких іграх, то природно у нього буде дуже мало шансів грати на високому рівні. Я вважаю, що він сьогодні впорався з хвилюванням. Ми відіграли на нуль, ну які можуть бути до нього претензії? Молодий хлопець, наш вихованець.
Я давно кажу, що великих, найгучніших перемог для «Динамо» завжди домагалися молоді хлопці: Косівський, Дмитрулін, Ващук, Шовковський, Шевченко, Ребров. І дуже добре, що Сергій Станіславович не боїться і довіряє своїм вихованцям. Якщо він буде продовжувати це робити, то у нього є чудова перспектива створити хорошу боєздатну команду. Тому що наші хлопці, що б ми не казали, знають, що таке честь клубу і будуть за нього битися.
– Ви сказали, що вам сподобався перший тайм. А що не сподобалося у другому?
– Мені здається, при рахунку 2:0 треба грати спокійніше і, я б сказав, раціональніше. Використовуючи вільні зони, яких було достатньо, а не панікувати. Цього, мені здається, трошки не вистачає нашій команді.
Те ж було з «Зорею»: коли вже вирвали перемогу практично, нервозність перешкодила довести це до кінця. Звідки вона береться, незрозуміло. Начебто все контролюємо, а потім, коли ведуть в рахунку, починається якась паніка… А повинна бути впевненість і солідність, тоді це буде подобатися і вболівальникам, і самим футболістам. Але я думаю, що це має прийти з часом.
– Яке завдання поставлено перед командою в цій Лізі Європи?
– Поки вийти з групи. А там ми будемо бачити, яка ситуація в країні, які треба робити придбання. А може, заграють такі, як Бурда, Калитвинцев, який теж вийшов сьогодні. Будемо дивитися. Але завдання вийти з групи – однозначно.
– Наскільки сьогодні хлопцям було важко в світлі тієї трагічної новини, яка прийшла вчора?
– Знаєте, після гри я зайшов в роздягальню. Я розумів, що особливої радості не буде, але все-таки був здивований, що хлопці всі сидять, похнюпивши голови, і – жодних привітань і ніяких емоцій. Бо те, що відбулося вчора – це величезна трагедія для всього українського футболу, а особливо – для київського «Динамо» і для сім’ї Андрія. Він був великою людиною, перш за все. Ну, а який він був футболіст, ви всі чудово знаєте. Ми будемо вічно пам’ятати про нього.
Що ми можемо зробити, ми зробимо: проводимо його завтра в останній шлях і будемо допомагати родині, дітям, яких він дуже любив. У Андрія була дуже міцна, хороша сім’я. Я не знаю, чи правильно він зробив, прийнявши участь у цих перегонах. Кожен вибирає свій шлях, свою долю. Але світла, вічна йому пам’ять.
