Степаненко: “В цьому місті ще не бачили матчів Ліги чемпіонів на власні очі”

Півзахисник «Шахтаря» і збірної України Тарас Степаненко розповів про майбутній поєдинок з «Порту», а також про справи національної збірної країни.

– Тарасе, до ротації складу в «Шахтарі» ти вже, напевно, звик…
– Так, це нормальний процес. У нас в команді 28 гравців, і всі ці гравці високого рівня, за багатьох з них заплачені чималі гроші. От Містер і дає можливість проявити себе всім.

– На минулому тижні у тебе з’явилося трохи більше вільного часу. Як ти його провів?
– З родиною, з якої буваю не так часто, як хотілося б. Можна сказати, отримав заряд позитивних емоцій.

– До Києва вже звик?
– Поки що важко. Тут зовсім інший ритм життя, інший рух. Основні маршрути, звичайно, вже вивчив – як дістатися до бази, як доїхати до супермаркету. Але якщо треба рвонути кудись в інше місце, доводиться включати навігатор. А пробки, звичайно, деколи стомлюють.

– У метро ще не був?
– Ні. До нього ще треба дійти, а після тренування, коли ти втомлений, ходити не сильно хочеться. Втім, мені сказали, що коли випаде сніг, на дорогах взагалі будуть суцільні затори, тому доведеться спускатися під землю. А поки терпимо.

– Скільки часу потрібно, щоб дістатися до бази?
– Годину. Багато (посміхається).

– До життя в столиці пристосуватися, мабуть, простіше, ніж до виступів на нейтральних полях. Чи Не так?
– Звичайно. Ми вже звикли до того, що постійно граємо у присутності кількох десятків тисяч уболівальників, а тут – порожні трибуни, немає тиску на суперника. Походу недавнього матчу з «Зорею» взагалі складалося враження, що ми проводимо якийсь спаринг…

Втім, ми з розумінням ставимося до ситуації. Треба потерпіти.

– Найближчий поєдинок ви проведете зовсім в іншій атмосфері. Згоден?
– Звичайно. У Львові завжди вміли хворіти, там сучасний стадіон. Наскільки нам відомо, на зустріч з «Порту» вже продані всі квитки. В цьому місті ще не бачили матчів Ліги чемпіонів на власні очі.

– На «Арені-Львів» ви вже провели декілька ігор. Як там за вас вболівали?
– У зустрічі з «Динамо» глядачі, звичайно, більше підтримували киян. Як, втім, і в поєдинку із запорізьким «Металургом» – там симпатії, як здалося, теж були на боці нашого суперника. Але вже в матчі з «Металістом» львів’яни вболівали за «Шахтар», і ми їм за це вдячні. Потрібно віддати належне нашому клубному менеджменту, який провів якісну роботу.

– У першому турі групового раунду «Порту» переміг з рахунком 6:0. Не налякав вас такий результат?
– Ні. Таке у футболі буває. Португальці грали вдома з не самим сильним противником, який допустив багато грубих помилок, та ще й на початку зустрічі. Швидкий гол вплинув на гру «Драконів», які потім зловили кураж. Втім, весь поєдинок я не дивився, а такі висновки зробив з огляду матчу, тому можу помилятися. Думаю, повний розклад цього поєдинку разом з його аналізом ми отримаємо на спеціальному теоретичному занятті. Наш тренер, як ніхто інший, вміє розібрати гру суперника.

– Але ти-то напевно й сам знаєш, чим сильні португальці?
– Це дуже міцна європейська команда – не дарма вона завжди виступає в Лізі чемпіонів, де сіється з першого кошика. У цього клубу своя філософія, відмінна система селекції. «Порту» – це справжня фабрика талантів.

А що стосується нинішньої гри португальців, то в даний момент у них виділяються швидкі флангові виконавці і нападник.

– Не так давно «Шахтар» двічі зустрічався з «синьо-білими» – і обидва рази тебе не було в заявці на матч. Чому?
– Ту осінь, в 2011-му, я пропустив через травму, хоча ці поєдинки запам’ятав непогано. В гостях нам тоді не пощастило здебільшого з-за арбітра, який не зарахував чистий гол, призначив у наші ворота пенальті і вилучив двох футболістів…

Донецький матч я дивився на трибуні. Пам’ятаю, дуже холодно було, але «Шахтарю» не дав замерзнути Халк, який забивав і в першій, і в повторній зустрічі.

– Коли ти так добре запам’ятав ці матчі, значить, з ходу можеш назвати і свій дебютний поєдинок у Лізі чемпіонів?
– Звичайно. Це був виїзний матч з «Партизаном». Ми перемогли з рахунком 3:0, а мені вдалося забити перший м’яч. Пощастило (посміхається). Опинився в потрібний час у потрібному місці при розіграші кутового.

– Стандарти – не найсильніше місце у грі гірників. Можеш сказати, чому?
– Після стандартних положень ми дійсно не забиваємо багато, хоча в команді вистачає футболістів з гарною передачею. Можливо, бракує високорослих виконавців, не знаю. Але щось ми робимо не так, згоден. В минулому році у нас взагалі був період, коли ми дуже багато пропускали після стандартів. Сподіваюся, що таке більше не повториться.

– Тарас, щоб стати основним гравцем «Шахтаря», тобі знадобилося добрих чотири роки. Приємно усвідомлювати, що ти вже, по суті, незамінний в цій команді?
– В такому клубі про це не може бути й мови! Так, мені подобається грати, а не сидіти на лавці, але думати про те, що ти основний футболіст, в «Шахтарі» неприпустимо. Життя відразу поставить тебе на місце. Для цього вистачить хвилинної розслабленості.

– Спочатку важко було засвоїти всі вимоги Мірчі Луческу?
– Я не скаржився. Коли прийшов, мені відразу дали грати. Нехай і не такі важливі матчі, але все ж. Я розумів, що все залежить тільки від мене, і намагався багато працювати. Травма, звичайно, мене підкосила. Після відновлення довелося все починати спочатку. Пам’ятаю, начебто набрав форму, а потім знову отримав пошкодження. Яким тренеру сподобається така нестабільність?

Звичайно, потрібно було час, щоб звикнути до такої клубній структурі, до нової системи тренувального процесу і так далі.

– Які поради Луческу запам’яталися тобі найбільше? Кажуть, у цього фахівця в футболі взагалі немає секретів!
– Так, не дарма один мій одноклубник назвав Містера ходячою енциклопедією. Насправді, нюансів дуже багато, але головним чином мені потрібно було зрозуміти саму філософію гри, перебудуватися. У Запоріжжі адже в основному доводилося оборонятися, а тут треба атакувати. Над цим, можна сказати, і працювали. Хоча я і зараз продовжую вчитися.

– Прийнято вважати, що ваш наставник дуже суворо ставиться до українців. Це дійсно так?
– У «Шахтарі» високі вимоги до всіх, бо тут постійно потрібно перемагати. А по відношенню до українців вони, можливо, подвоюються, тому що ми граємо вдома, на батьківщині. Позначається і те, що більшість з вітчизняних хлопців діють в обороні, а помилки захисників завжди сприймаються набагато болючіше, ніж промахи нападників.

Напевно, причина в цьому. Але ніякого упередження немає. В атаці більше імпровізації, у нас там, в основному, грають бразильці, а вони такі люди, що пхати їм зайвий раз не потрібно. Весь час на позитиві. Веселі хлопці (посміхається).

– Повернемося до Ліги чемпіонів. Після першого туру можна сказати, що БАТЕ – явний аутсайдер групи?
– Давай не будемо поспішати з висновками. Впевнений, що білоруси ще багатьом попсують нерви. Так, як вони псували їх «Баварії», коли обігравали її на своєму полі. За сім останніх років ця команда чотири рази виходила в групу Суперліги, тому недооцінювати її ніяк не можна. Я взагалі не пам’ятаю жодного легкого матчу в Лізі чемпіонів. Не було таких ніколи!

– Важко доведеться і збірної України в майбутньому поєдинку в Білорусії. Згоден?
– На всі сто відсотків. У нас взагалі рівна група. Як сказав головний тренер, виділяються тільки Іспанія та Люксембург, тому в кожному матчі, по суті, розігрується шість очок. Поєдинок в Борисові винятком точно не стане. Тим більше що після домашньої поразки від словаків нам неодмінно потрібно вигравати.

– Що необхідно поміняти, щоб не повторити колишніх помилок?
– Думаю, треба просто забити і набагато уважніше зіграти в обороні. Впевнений, що тренери не будуть шукати винних – ми всією командою недопрацювали, разом і будемо виправлятися. В нашій групі все може вирішити буквально одне очко. Як це було у відборі на чемпіонат світу. Ех, обігравши ми тоді в гостях Молдавію.

– З твоїх слів виходить, все дуже просто – забити, не пропустити… Чи Не здається тобі, що сама наша гра була надто спрощено, що їй не вистачало креативу?
– Це вже питання до наставника, обговорювати його вибір я не буду. У той же час, не можу сказати, що словаки нас у чомусь переграли. Якби ми реалізували хоча б половину своїх моментів, ніхто б і слова не сказав. Ні за складом, ні за тактикою. Хоча зіграли ми, звичайно, не так, як уміємо. Але не забувай, що той самий креатив нам могли дати Жека Коноплянка і Русик Ротань, які були травмовані. Хоча.

В збірну викликають 25 гравців, а травми і дискваліфікації неминучі. У Франції, якщо ти пам’ятаєш, з-за карток теж випали Олександр Кучер і Артем Федецький, а в такій ситуації потрібно бути максимально зібраними тим, хто виходить на поле замість основних футболістів. Так що давай не шукати ніяких виправдань. Ми провели лише один матч, і час, щоб виправити помилки, у нас є.

– Ти згадав гру у Парижі, де, на думку фахівців, навпаки, не вистачало одного опорника. Зізнайся, сильно здивувався, коли не почув свого прізвища в основному складі?
– Було трохи, але, знову-таки, обговорювати рішення головного тренера я не збираюся. А вже тим більше думати, що от якби я грав, то ми б поїхали до Бразилії.

Ми тоді з перших хвилин потрапили під такий каток, що, напевно, і 10 захисників не допомогли б! Добре, що Андрюха Пятов ще виручав, а то був би повний розгром.

– Команда виявилася не готова психологічно?
– Можливо. Французи почали швидко, різко, а ми знітилися. Плюс тиск трибун. Сподіваюся, збірна України отримала великий досвід, який допоможе нам потрапити на чемпіонат Європи

– І зустрітися там зі збірною Франції?
– Чому б і ні? Думаю, колишніх помилок ми вже не допустимо. Головне туди пробитися, а шанси, як і раніше непогані. У нас вже досить-таки зіграна команда, хлопці давно виступають разом, всі один одного підтримують. Все в наших руках.

– Найближчим часом тебе чекають матчі з «Порту» і «Динамо». На збірну емоцій вистачить?
– На збірну їх вистачає завжди! Але поки на порядку денному – Ліга чемпіонів. Можливо, нам належить зіграти ключовий поєдинок у груповому раунді.

pressing.