Колишній наставник збірної України Леонід Буряк дав аналіз матчів національної команди зі збірними Білорусі та Македонії.
– Навряд чи можна дати однозначну характеристику грі збірної України нинішнього зразка. Хто б що ні говорив, а в матчах проти білорусів в Мінську і з македонцями у Львові підопічні Михайла Фоменка продемонстрували абсолютно різний футбол.
Що стосується зустрічі в Мінську, то можу віднести себе до тієї категорії фахівців, у яких матч викликав досить неоднозначні почуття. З одного боку, якість показаного футболу залишила бажати кращого, з іншого – у грі проти традиційно непоступливого суперника, та ще й на його полі, збірна України зуміла домогтися позитивного результату і відвести з собою такі потрібні три бали.
Втрать команда Фоменко хоча б одне очко, завоювання місця, що дає право на поїздку до Франції на чемпіонат Європи, ставало б досить проблематичним.
Так, у матчі на «Борисов-Арені» у грі українців спостерігалися очевидні проблеми в організації, а в плані складу напевно у багатьох виникли певні питання, але результат в цьому матчі все-таки мав вирішальне значення. В таких випадках я завжди питаю – що краще: добре грати і при цьому не здобути перемоги або ж не показуючи якоїсь феєрії, спокійно досягти своєї мети?
Багато говорять про те, що футбол у виконанні підопічних Фоменко проти білорусів був одним із самих нудних за останній час, але, по-перше, мета виправдовує засоби, а по-друге, переглянувши достатньо матчів ігрового дня, можу сказати, що навіть топ-команди в цей вечір були далекі від еталонів футбольної краси. Та й, за великим рахунком, щоб демонструвати видовищність потрібно володіти обоймою гравців зовсім іншого рівня.
Давайте не будемо забувати і про те, що протистояти білорусам завжди складно – північні сусіди сповідують приблизно такий же футбол, як і збірна України, а в матчах проти команд з колишнього Радянського Союзу і зовсім б’ються не на життя, а на смерть. Якщо брати в цілому, то, мені здається, що в мінської зустрічі суперники були приблизно рівні, а ключову роль зіграв більш високий клас виконавців української збірної.
В цілому, матч показав, що у нинішньої збірної видно хороші перспективи. Серед улюблених моментів, в першу чергу варто виділити самовіддачу наших хлопців. Було видно, що їм було явно не все одно, чим закінчиться протистояння з Білоруссю, а кожен, незалежно від своїх кондицій, показував свій максимум. Так, багато критикували Романа Зозулю, але, незважаючи на величезні порції невдоволення гравцем, можу сказати, що цього форварда потрібно сприймати таким, який він є. Так, у днепрянина є недоліки, але він все одно не втрачає своєї актуальності і в потрібний момент може вистрілити.
Викликали негативні відгуки також і дії на позиції під нападаючим півзахисника «Металіста» Едмара. І я, чесно кажучи, в якійсь мірі згоден з цією критикою. Натуралізований бразилець в минулому році і в цьому – як кажуть, дві великі різниці. Швидше за все, це пов’язано з віком гравця, а по-друге, з тим, що команда, в якій він виступає, зараз, м’яко кажучи, не вражає.
Суперечки викликало появу на поле Євгена Хачеріді, який вже давно не мав ігрової практики, але особисто мені сподобалася гра динамівця. Женя все робив вчасно.
Другий матч проти збірної Македонії був явно цікавіше. Команда Михайла Фоменка виглядала набагато яскравіше, додала у видовищності і на порядок краще контролювала м’яч. В принципі, це в якійсь мірі можна пов’язати з тим, що збірна грала на «Арені Львів», де просто неможливо діяти інакше. Коли тебе так завзято підтримують, дієш особливо натхненно.
З позитивних моментів можна виділити гру Сергія Сидорчука, який став автором єдиного гола в цій зустрічі. Молодий динамівець зумів виправдати довіру тренерського штабу і в обох поєдинках забив важливі для своєї команди голи.
Хоча, звичайно, не обійшлося без мінусів. Так, команді часто не вистачало реалізації гольових моментів. Більше того, особисто мені здалося, що гол у кінцівці тайму, в якійсь мірі, був випадковим.
Вистачало проблем і в обороні. Відчувалося, що Кучер і Хачеріді не найкращим чином відповідали за свої позиції. Наприклад, невідомо, в якому ключі розвивалися б події, якби на 21-й хвилині Андрій П’ятов не відвів від своїх воріт стовідсоткову загрозу. Навряд чи можна занести в актив і кінцівку зустрічі: підопічні Фоменко явно підсіли і будь македонці майстернішими, все могло б закінчитися плачевно.
Попереду нас чекає дуже серйозна боротьба. Враховуючи чимось сенсаційну перемогу збірної Словаччини над іспанцями, українській команді доведеться потрудитися. Адже боротися за те, щоб напряму вийти на чемпіонат Європи, ми зможемо тільки, якщо зуміємо відібрати очки у вищеназваних суперників.
