Після домашньої поразки збірної України від Словаччини у стартовому матчі відбору до ЄВРО-2016 один відомий фахівець заявив: нічого страшного, для виходу з групи достатньо набрати 27 очок в матчах, що залишилися.
Жарти жартами, але два наступних поєдинки – з Білорусією і Македонією – показали, що підопічні Михайла Фоменка націлені на переможний графік.
Максимальні результати в Мінську і у Львові дозволили частково надолужити згаяне – зараз наша збірна ділить друге-третє місця з Іспанією, а лідерство з дев’ятьма очками в трьох матчах несподівано захопила Словаччина.
Втім, несподівано? Перед матчем з цією командою Михайло Фоменко впевнено заявив: «Якщо Словакія не має в активі гучних перемог, це зовсім не значить, що її недостатньо високий рівень. Словаки, на мій погляд, не слабкіше чехів». З цієї теми і почався вчора розмову з наставником національної команди.
– На початку вересня, незадовго до матчу зі збірною Словаччини, ви як у воду дивилися, даючи високу оцінку суперникові…
– Не в воду, а в монітор. (Сміється). Переглядаючи один з матчів майбутнього опонента.
– Команда Яна Козака впевнено посідає перше місце у групі, здолавши в тому числі і грізну Іспанію. Вважаєте, закономірно?
– Ще у вересні говорив вам, що у Словаччині сильна команда. Майже всі її футболісти виступають у європейських клубах. Причому, не в гірших. Словаки ставили, ставлять і будуть ставити перед собою найвищі завдання.
– Після двох жовтневих матчів українським уболівальникам стало веселіше дивитися в турнірну таблицю. Зізнайтеся: коли пролунав фінальний свисток у Львові, ви і ваші помічники по тренерському штабу зітхнули з полегшенням?
– Природно. Якщо гра закінчується з позитивним результатом, це логічно.
***
– Який з матчів вийшов для нашої збірної складніших – з Білоруссю чи Македонією?
– Обидва були складними. Кожен по-своєму. Ще перед грою зі словаками в нашому розпорядженні не було багатьох футболістів, які з’явилися до чергового збору. Потрібно розуміти, що якщо не граєш навіть два місяці, набрати оптимальну форму непросто. Однак, незважаючи на існуючі проблеми, хлопці гідно вийшли з положення.
– Македонці вважають, що більш справедливим підсумком була б нічия. У вас напевно інша думка?
– З цього приводу пригадується класична фраза: «У мене є своя думка, але я з ним не згоден». Ось і македонці згодні, що якщо б реалізували наявні у них моменти, рахунок був би іншим. А якщо не реалізували? Вони ж кажуть: не пощастило. Все це було із серії розмов в пориві емоцій. Але якщо говорити про везіння-невезіння, варто враховувати і не забитий нами пенальті.
– У вашу бутність гравцем відсоток реалізації 11-метрових був досить високим, чого не скажеш про нинішнього часу. У тому, що Андрій Ярмоленко потрапив з «точки» у поперечину, теж є частка невезіння?
– Не в цьому справа. Думаєте, Ярмоленко не хотів забити? Звичайно, хотів! Просто якогось «трохи» не вистачило. Підвела влучність.
– До речі, про пенальті. Рішення про те, хто буде їх виконувати, приймаєте ви?
– Ні, самі хлопці. Б’є вони визначають по ситуації в ході матчу.
***
– Став гол Сергія Сидорчука в ворота Білорусії визначальним для його потрапляння до стартового складу, в грі з Македонією?
– Так склалася ситуація. Він був у роботі – і нехай її в підсумку виявилося небагато, Сергій виявляв свої найкращі якості. Плюс вдало вийшов на заміну з білорусами.
– В обох матчах брав участь новобранець національної збірної Філіп Будковський. Чи вдалося вам скласти про нього цілісне враження, незважаючи на короткі відрізки, проведені на полі?
– Думка про нього у мене склалося давно, тому його і викликали в збірну. А що стосується нетривалість його перебування у грі, то йому потрібен був певний час, щоб звикнути до вимог, якими керується команда в атаці і обороні.
– Останнім часом в національній команді з’являється все більше гравців молодіжки. Їх ставленням до справи задоволені?
– Так. Будь я ними задоволений, напевно, і не викликав би.
– Багатьох гравців молодіжної збірної тримаєте в розумі, формуючи список кандидатів у національну команду?
– Кандидатами вважаються всі – інша справа, як вони себе проявляють. Все залежить від самих хлопців.
– Олег Гусєв нещодавно сказав, що, коли на стадіоні у Львові чує виконання гімну, у нього по шкірі пробігають мурашки. Щось схоже відчуваєте і ви?
– В силу віку у нас, тренерів, з футболістами кілька різне сприйняття. Завдяки досвіду ми навчилися не відчувати збудливого хвилювання. І це природно, адже нам не доводиться виходити на поле. Однак не можна сказати, що відбувається на «Арені Львів» залишає нас байдужими. Про яке байдужості можна говорити, якщо бачиш таке єднання трибун і гарячу підтримку!
***
– Вам, напевно, відомо, що збірна України ще жодного разу не програвала у Львові. У чому, на вашу думку, секрет цього феномену?
– В приголомшливій атмосфері, що панує на стадіоні під час матчів національної команди. Коли на трибунах збирається така кількість людей, і кожен з них, бажаючи нам перемоги, підбадьорює футболістів, позитивна енергетика передається хлопцям і настільки заряджає їх, що вони просто не можуть підвести вболівальників.
– Щось подібне у вашій кар’єрі траплялося?
– Коли був футболістом «Динамо». Наші матчі на тодішньому Республіканському стадіоні збирали по сто тисяч і навіть більше вболівальників, які палко підтримували. Уявіть: якщо «Арена Львів» вміщує 35 тисяч, що говорити про колишнього стотысячнике!
– Чи відомо, хто стане суперником нашої збірної у листопадовому товариському матчі? Подейкують, що Словенія…
– Поки ясності немає. Існує кілька кандидатів, з якими ведуться переговори. Одні погоджуються, інші немає, тому конкретно говорити про те, хто стане нашим суперником, рано. Думаю, що все проясниться ближче до листопада…
