Наш лідер знову не забив, і програвши, скотився на останнє місце в групі.
Ті, хто в цей вечір передрікав підопічним Мирона Маркевича легку перемогу, мабуть, перебував у владі стереотипів, коріння яких тягнуться ще в радянські часи. Ну як же. мовляв, щоб «Дніпро» не впорався з представником Азербайджану?
Втім, ті, хто стежив за ходом боротьби в групі F, хто вивчав турнірну таблицю, чудово розуміли: на «Олімпійський» завітала колючий, уперта, не пасующая перед авторитетами команда. Як і «Дніпро», гості не дали забити «Сент-Етьєну». Як і «Дніпро», дали бій «Інтеру». Як і «Дніпро», підійшов до третьому ранку з одним очком. Словом, не дивно, що дуель з азербайджанським клубом наш тренер напередодні назвав визначальною.
Форсувати події Коноплянка і компанія явно не збиралися. А швидше за все, почати з місця в кар’єр їм не дозволили хлопці Гурбана Гурбанова. Не віддаючи суперникам ні п’яді простору, «чорно-білі» зустрічали їх у центральній лінії, діючи жорстко і щільно, змушуючи приймати рішення за частки секунди.
Як результат – легка плутанина в нападі «Дніпра» і якась дивна невпевненість а обороні. Градус і без того нервового матчу арбітр підняв одного за іншим нагородивши «гірчичниками» Артема Федецького і Сергія Кравченка, побували у підкати в середині поля.
Маркевич не сідав на лавку, наче передчуваючи неприємності. Власне тривожний дзвінок пролунав ще на 10-й хвилині, коли бразилець Рейнальдо знайшов можливість для удару з близької відстані. Перебуває в пристойній формі Денис Бойко виручив, проте вже наступний пожежа в його володіннях не залишив голкіперу шансів.
Цього разу в центрі подій опинився Муарем Муарем, спритно і холоднокровно завершив контрвипад «Карабаху». Одним рухом прибравши на вході в штрафну двох центрбеків – чомусь прилиплих один до одного Дугласа і Онджея Мазуха, македонець загорнув м’яч у дальній нижній кут і тут же з вдячністю припав чолом до газону «Олімпійського».
Гол ніяк не вплинув на події на полі. Хіба що азербайджанська команда зосередила на власній половині ще більші сили, ускладнивши і без того непросту задачу дніпрян. Лише перед самою перервою тим вдалося створити щось, що нагадує гольові моменти. Втім, ні в Бруны Гами, ні у Руслана Ротаня удари толком не вийшло – м’яч укладався якраз в руки Ібрахіма Шехича.
У другому таймі Нікола Калініч, який у відсутність травмованого Романа Зозулі до того поодинці бився об карабахські редути наче об стіну, отримав підкріплення у вигляді Євгена Селезньова. Відповідно центр поля господарі стали долати швидше, все частіше мудрому розіграшу, який нік чого путнього і не наводив, воліючи довгі передачі з розрахунком на фізику і вправність наших «веж».
Тим не менше виходити щось почалося у «Дніпра» приблизно хвилині на 60-й, коли у гостей трохи підсіли батарейки. Лише тоді, коли на їх половині почали з’являтися вільні зони, коли азербайджанські воїни стали вступати в єдиноборство із запізненням, українські атаки нарешті придбали необхідну гостроту.
Той же Калініч, дарма що знаходився в оточенні опікунів, кілька разів брав передачі партнерів. Інша справа, що гідного продовження знайти ніяк не міг. А одного разу відзначитися хорвату завадив свій же капітан. Обидва відгукнулися на розважливий навіс Коноплянки, обидва злетіли в повітря, але, налетівши один на іншого, все зіпсували. Хто кому повинен був поступатися, значення вже не має. Як виявилося, це був найнебезпечніший момент, що виник за 90 хвилин біля воріт Шехича.
Продовжити в тому ж дусі, «Дніпро» не зміг, і прикре розчарування, читавшееся на обличчі вжавшегося в крісло Маркевича, було найкращою ілюстрацією до цієї гри.
Дніпро – Карабах – 0:1
Гол: Муарем (21).
Дніпро: Бойко, Федецький, Мазух, Дуглас, Стрініч, Кравченко, Ротань, Бруну Гама, Шахов (Селезньов, 46), Коноплянка, Калініч.
Карабах: Шехич, Медведєв, Гусейнов, Р. Садигов, Аголи, Гараєв, Юсифов, Надиров (Тагієв, 71), Муарем (Алескеров, 90), Алмейда (Ки, 82), Рейнальдо.
Арбітр – Коваржик (Чехія).
Попередження: Федецький (8), Кравченко (19), Ротань (53), Коноплянка (59) – Надиров (25), Гараєв (50), Аголи (53).
