Минула субота стала історичним днем для нашого футболу. Вперше в історії український тренер очолив клуб, який виступає в топ-чемпіонаті.
Шанс випав Віктору Скрипнику, 10 років пропрацював в структурі «Вердера», а тепер покликаного піднімати клуб з дна турнірної таблиці бундесліги.
Життєвий шлях Віктора Скрипника, який почався в районному центрі Дніпропетровської області – місті Новомосковську. З’явився на світ наш герой в сім’ї простих робітників. Не будучи розбещений розкішшю, майбутній футболіст з малих років зрозумів, що для досягнення мети потрібно довго і наполегливо працювати, не покладаючи рук, не озираючись на невдачі і поразки.
Багато в чому, любов до футболу Віктору Скрипнику прищепив батько, великий фанат «Дніпра», який не пропускав жодного матчу дніпропетровського клубу. Разом з ним закохався в команду і юний Скрипник, який хоча і провів згодом лише два сезони за «Дніпро», але як і раніше називає його рідною командою.
Перші футбольні кроки робив Віктор в Нікополі, де працював під керівництвом Олександра Сергєєва. Переїзд в Дніпропетровськ не змусив себе довго чекати, а за ним і виклик в юнацьку збірну Радянського Союзу, де Скрипник грав разом з Сергієм Кир’яковим, Сергієм Беженаром і Віктором Онопко.
Здавалося б, те, як розвивалася кар’єра гравця, обіцяє йому майбутнє легенди як мінімум «Дніпра», але свої корективи вніс «борг батьківщині». Граючи за дубль дніпрян, Скрипник отримав повістку в армію. Перебравшись в СКА, віддавши такий борг, гравець через два роки був готовий повернутися в улюблений клуб, але там на нього вже не розраховували. Варто лише уявити, наскільки було величезне розчарування молодого футболіста.
Варіант із запорізьким «Металургом» піддався дуже до речі. Незважаючи на те, що команда на той момент грала в першій союзній лізі, склад у неї підібрався дуже навіть зоряний за мірками кінця вісімдесятих.
Імена Сергія Пучкова, Олега Тарана Олександра Сорокалета, Юрія Сивухи і зараз відомі футбольним уболівальникам, тоді ж вони були кумирами трибун. На їх фоні двадцятирічному Скрипнику було складно не загубитися, але до його честі він впорався. У підсумку, за запорізький клуб він провів п’ять сезонів, ставши одним з лідерів команди.
Як результат, захисник привернув до себе увагу дніпропетровського «Дніпра», повернення до складу якого і став визначальним у його кар’єрі.
Про роботу тренера Бернда Штанге в Україні говорили багато. Можна по-різному ставитися до німецького фахівця, але те, що в середині дев’яностих він перевернув психологію гравців «Дніпра» – факт. Під його керівництвом дніпропетровський клуб чітко відчув різницю між постсовковым періодом і європейським підходом до футболу. Саме завдяки німецькому фахівця багато гравців по-новому поглянули на гру в футбол, а в майбутньому, при його безпосередній участі, деякі з них перебралися виступати за кордон.
Одним з таких став і Скрипник, який за протекцією Штанзі отримав шанс проявити себе в чемпіонаті Німеччини. «Вердер» до того часу, як раз переживав постграндовский період, поступово здаючи позиції в чемпіонаті. Після чемпіонства 1993 року, пішов спад. Команда, хоч і зуміла в 1995 році поборотися за золото, в підсумку, правда, взявши срібло, про гучні досягнення в бундесліги бременці наступні дев’ять років могли тільки мріяти.
Можливо, перетворення «Вердера» у середняка чемпіонату навіть зіграло на руку Віктору Скрипнику. Перебравшись у Бремен в 1996 році, він з свого першого сезону став міцним гравцем основного складу. Незважаючи на те, що командою керували спочатку Ханц-Юрген Дьорнер, а через рік Вольфганг Сидка, під керівництвом фахівців обох менше двадцяти поєдинків за сезон українець не грав.
Гірша ситуація стала коли команду очолив Фелікс Магат. Коли ж на посаду тренера прийшов у майбутньому легендарний Томас Шааф, Скрипник вперше випав з обойми основних гравців.
Парадокс, але незважаючи на те, що під керівництвом Шаафа перші два сезони Скрипника стали найгіршими у його німецькій кар’єрі, саме з ним українець зараз підтримує теплі стосунки.
Можливо, свою роль зіграли останні сезони в Бремені, коли наш герой повернув собі місце в складі і навіть був одним із лідерів, можливо, Шааф побачив, що з наближенням кінця кар’єри Скрипника, український гравець все більше стає схожим на нього.
Відігравши в результаті за «Вердер» 138 матчів, забивши при цьому сім голів, українець отримав блискучий шанс залишитися в структурі клубу. Можливо, посаду асистента тренера юнацької складу не була стелею мрій початківця тренера, але з чогось починати все ж потрібно було.
Сходження Віктора Скрипника на посаді головного тренера «Вердера» включає в себе досвід роботи майже в усіх вікових командах клубу. Відпрацювавши рік асистентом тренера юнацької команди, в 2005-му Скрипник очолив третю команду клубу, якою керував два сезони. Найбільш тривалим виявився період роботи українця з командою сімнадцятирічних. Він очолив її 1 липня 2008 року. За наступні п’ять років під його керівництвом команда провела 134 матчі, забиваючи в середньому за матч два голи.
Цікаво, що зараз Віктор Скрипнику буде працювати з гравцями, які в свій час робили перші професійні кроки під його керівництвом.
Приміром, у цьому сезоні у гравця основи перетворився Марнон Буш, в активі якого сім матчів у бундеслізі. Нещодавно зіграв свій перший матч у сезоні Левент Айчичек. Були переведені в основний склад Озкан Йілдірим, Юліан фон Хааке, Вико Мандльхейт, Олівер Хесинг. До того ж, світле і яскраве майбутнє прогнозують Мартіну Кобилянски, Деві Зельке, Цибулі Зандеру. Всі як один, грали під керівництвом українського тренера і не виключено, що в майбутньому, саме вони складуть кістяк нового «Вердера».
Останній свій сезон Віктор Скрипник провів на чолі другої за статусом команди бременців (молодіжного складу). У північній регионаллиге його підопічні до останнього боролися за золоті медалі, поступившись у підсумку другій команді «Вольфсбурга» одне очко. У 34-х поєдинках його підопічні відзначилися 72 рази, що стало третім результатом ліги. В боротьбі за чемпіонство, друга команда Бремена видала вельми вражаючий відрізок, з 23 туру при десяти перемоги, команда разів зіграла внічию (1:1 з «Вольфсбургом») та програла «Ганноверу» (1:2), що і стало вирішальною осічкою.
Після тринадцяти турів поточного сезону, друга команда «Вердера», якої до цих вихідних керував Скрипник, йде на тому ж другому місці. Традиційно, бременський клуб вражав своєю результативністю – забито 38 голів в 13-ти матчах. У той же час, захист могла б бути хоча б трохи надійніше (16 пропущених м’ячів).
Що собою буде представляти новий «Вердер» імені Віктора Скрипника? Скоріше за все, український фахівець буде сповідати той футбол, який команда грала при Томаса Шаафа. У командах Скрипника атака переважала над захистом. Можна очікувати суттєве омолодження складу. Приміром, крім перерахованих вище гравців, які раніше грали під керівництвом тренера, в основу може перебратися Михайло Лукович, який є кращим бомбардиром другої команди. Можливо, отримає свій шанс 19-річний гравець молодіжної збірної Австрії Флоріан Гриллич.
Вивести команду з кризи Скрипнику буде дуже непросто (в перших дев’яти турах під керівництвом Робіна Дутта «Вердер» набрав лише чотири очки, не здобувши жодної перемоги). Але довіряючись статистикою, за якою його команди виграють 63 % своїх матчів, є привід вірити в краще. Віктору ж можна тільки побажати, стати для «Вердера» новим Томасом Шаафом, а можливо навіть перевершити свого колишнього наставника…
