Зовсім нещодавно молодіжна збірна України за сумою двох матчів поступилася у плей-офф відбору Євро-2015 (U-21) одноліткам з Німеччини – 0:5. Зізнатися, в те, що підопічні Сергія Ковальця зупинять німецьку машину, спочатку не вірили багато – сила німецького футболу добре відома.
Але хоча, напевно, всі знають, що Німеччина має саму титуловану в Європі національну збірну (на чемпіонатах світу-чотири перших місця, чотири других і чотири третіх, на Євро – три перших місця, три других і два третіх), не всі пам’ятають, що на юнацькому та молодіжному рівні за останні 22 роки німецькі команди перемагали лише п’ять разів (португальці, наприклад, мають шість таких перемог, а іспанці – і зовсім 14). При цьому останні чотири тріумфу юних німців припадають на період після сезону-2007/2008. Випадковий такий прорив німецьких юнаків? Як випливає зі звіту співробітника технічного департаменту ФФУ Володимира Чорно-Іванова, зовсім ні. Пропонуємо вашій увазі основні аспекти, які сприяли футбольного ренесансу Німеччини.
Спочатку визнали свої помилки…
У 1998-му і 2000 роках бундестім відверто провалив чемпіонати світу та Європи відповідно (лише 1/4 фіналу на ЧС та невихід з групи на Євро). При цьому Німеччині довірили проведення ЧС-2006, і в країні задумалися над формуванням нової збірної, здатної досягти серйозного успіху.
Як наслідок, у Німецькому футбольному союзі (DFB) і Німецькій футбольній лізі (DFL) докладно зайнялися вирішенням проблем, що виникли. По-перше, німці відверто визнали наявність серйозної кризи. По-друге, заговорили про відставанні в технічній підготовці і про дефіцит креативних, нестандартних виконавців. По-третє, визнали відсутність резерву як такого – німецький футбол відчував нестачу молодих футболістів.
Ось як описували ситуацію німецькі ЗМІ: «В кінці 90-х бундесліга була заселена дешевими і не дуже майстерними іноземцями. В Німеччину на заробітки приїжджали гравці зі Словаччини, колишньої Югославії, інших малих європейських країн, хоча вони навіть не потрапляли до складу своїх збірних. Але нехай рівень їх майстерності був невисокий, зате вони були дешеві. І клуби бундесліги давали їм місце на полі, закриваючи тим самим дорогу молодим».
Що в підсумку було зроблено? Німеччина вибрала кілька векторів вирішення виниклих проблем або, іншими словами, напрямів розвитку футболу, зробивши головний акцент на молодіжних програмах та підготовки резерву в структурі професійних футбольних клубів.
28 лютого 2001 року – ключова дата для сучасного німецького футболу. В цей день було вирішено зробити наявність в структурі клубу DFL юнацької академії однією з ліцензійних вимог для кожного професійного клубу.
Одночасно DFB створив «Програму підтримки талантів». Наведемо коментар одного з її авторів, нинішнього директора DFB з питань розвитку молодіжних програм Ульфа Шотта: «На Євро-2000 ми ганебно програли другому складу Португалії і навіть не вийшли з групи. Це був справжній провал, ми зрозуміли, наскільки відстаємо від інших європейських країн. У складі збірної Німеччини на чемпіонаті Європи був лише один гравець, яким не виповнився 21 рік (Дайслер), а середній вік команди становив приблизно 31 рік. А ось на ЧС в ПАР футболістів, яким було не більше 21-го року, у нас було вже шестеро – Мюллер, Бадштубер, Боатенг, Озіл, Кроос і Марін, а середній вік збірної становив близько 25-ти років. Такі зміни відбулися тому, що в 2001-му ми від слів нарешті перейшли кделу».
Однією з базових ідей програм став налагоджений скаутинг. Зараз у Німеччині близько 26 тисяч футбольних клубів. За їх гравцями стежить одна тисяча професійних скаутів. Кожен з них відповідає за детальну інформацію про виконавців з 20-30-ти ФК.
Наступним важливим кроком стало створення по всій Німеччині регіональних тренувальних центрів. У них потрапляють найкращі хлопці, яких відбирають скаути. У кожному из366 (!) таких центрів працюють по два-три тренери, які займаються з футболістами від 11-тідо 14-ти років. Як наслідок, у кожній з цих вікових категорій Німеччина має від 100 до 150-ти тисяч перспективних гравців.
За простими футбольними школами стежать регіональні центри, а за тими, хто потрапляє туди, спостерігають клуби. Таким чином, професійний футбол отримує підтримку з боку федерації за рахунок селекційної роботи в регіонах.
Реалізовувати програму допомагає неймовірна глибина тренерського ресурсу в Німеччині, так само як і щільне співробітництво між DFB і клубами DFL. За даними УЄФА, у Німеччині працюють 28 400тре-нерів з ліцензією категорії В (для порівняння, в Англії – 1 759), 5 500слицензией категорії А (895) і 1 070 – з ліцензією категорії Pro (115). Це найвищі показники в Європі! До цього залишається додати 29 тренерів, що працюють у 29-ти так званих елітних школах Німеччини і перебувають на контрактах з DFB. До речі, спонсори німецького футбольного союзу виділяють на програму приблизно 10 мільйонів євро.
Ще один напрям розвитку поставив документ під назвою «Довгий шлях до успіху: навчальна концепція DFB». Фактичним автором цієї 40страничной брошури, що побачила світ у 2007-му, є Маттіас Заммер – нинішній спортивний директор мюнхенської «Баварії», який пропрацював на аналогічній посаді в DFB з лютого 2006-го по липень 2012 року. Нагадаємо, що як гравець Заммер став володарем «Золотого м’яча»-1996, а як тренер на чолі дортмундської «Боруссії» в 2003 році виграв чемпіонат Німеччини і грав у фіналі Кубка УЄФА.
Так от, Заммер запропонував концептуальні напрями розвитку тренувальних методик для юних футболістів – свого роду сучасну філософію німецького футболу. Разом з тим він дуже серйозно вплинула на розвиток інституту юнацьких збірних команд. Зокрема, завдяки його зусиллям в кожній з них з’явилися тренер воротарів, фітнес-тренер, за два фізіотерапевта, психолог, дієтолог, вчителя для роботи з футболістами в рамках шкільної освітньої програми.
Крім того, DFB найняв спеціальну компанію, яка займається видеоанализом матчів і тренувального процесу за стандартними методиками асоціації. Мінімум двічі на рік проводиться медичне і педагогічне тестування збірників.
Разом з тим, окремої уваги заслуговують кроки DFL в області розвитку молодіжних програм, оскільки саме клуби щодня працюють над вдосконаленням футболістів, перетворюючи їх згідно з німецької термінології, в стабільних гравців національної збірної команди А. До речі, загальні інвестиції у футбольні академії за період з сезону-2002/2003 за сезон-2012/2013 склали 820 мільйонів євро.
Німецький футбол продемонстрував відмінний приклад того, як у взаємодії з клубами, використовуючи систему атестації, можна вивести на новий рівень збірні і при цьому надати допомогу і клубам, чиї зарплатні відомості скорочуються за рахунок збільшення власних вихованців. Разом з тим, німецька модель в частині розвитку за рахунок включення в систему ліцензування клубів пункту про наявність юнацьких академій багато в чому підходить кожній європейській національної футбольної асоціації, оскільки ліцензування – це обов’язкова вимога УЄФА для всіх без винятку учасників професійного футболу. Чому б і Україні не придивитися до футбольного дива Німеччини? Зрозуміло, що сліпе копіювання не вийде – деякі моменти нам просто не по кишені. Але в цілому програма реабілітації футболу, реалізована німцями, заслуговує, на наш погляд, самого пильного вивчення.
