Ну привіт, єврокубки. Скучили ми вам, чого вже тут холоднокровність корчити.
ДАВАЙТЕ ГОВОРИТИ ПРО СИЛУ «ШАХТАРЯ» – ТАК КОРИСНІШЕ
Зрозуміло, що у вівторок увечері інший світ якось більше хвилювали перипетії паризького поєдинку, але у нас своя весілля, і це більш ніж природно.
Залежно від клубних симпатій «львівський стакан», вже вибачте за такий потасканную фігуру мови, бачиться наполовину повним або ж наполовину порожнім (а то й на дві третини). Навіть у більшості – а Хаві Алонсо гравець для «Баварії» майже безальтернативний, ох не буде вистачати його в ответочке! – «Шахтарю», за великим рахунком, вдалося лише підрівняти гру. Одиниця у графі «удари по воротах» проти восьми у суперника досить виразно описує те, що відбувається на полі. До речі, в Парижі склалася схожа картина, тільки на користь господарів, але там були інші розклади і контролю м’яча, і по ходу подій.
Тримаю парі, що досить велика кількість людей побачить тільки дві причини такого порадував нас (та хоч з точки зору таблиці коефіцієнтів! А інтрига вже нічого не значить?!) мирного результату.
1) Незрозумілі тактичні експерименти зовсім загравшогося зі своїми шторами (див. епіграф) Гвардьоли – з іншого боку, незрозуміло, чим Мюллер на вістрі атаки заважав виконання завдання забити, далеко не факт, що Левандовскі зіграв би успішніше. Може, тренер справді врахував факт знайомства українських захисників з польським форвардом по не настільки давнього відбору наЧМ-2014?!
Хоча зазначимо, що передбачити розстановку «Баварії» стає вкрай складним, якщо взагалі можливим справою. Цього разу знову зіграли 4-1-4-1 або 4-1-2-3, якщо завгодно (Роббен і Рібері фактично розташовувалися на одній лінії з Мюллером), у другому поєдинку ми можемо побачити щось зовсім відмінне.
Поправку на майже півгодини без гравця, зрозуміло, слід зробити. Навряд чи Бадштубер з’явився б в іншому випадку.
2) Недооцінка, якщо це так можна назвати, «Баварією» суперника. Або абстрагованість… Повне враження, що мюнхенці куди більше уваги приділяли трагічної ситуації в Україні, ніж футбольної стороні протистояння. Зрозуміло, на полі «красноштанников» розраховувати на таке не доводиться.
Але йолки-палки, дорогі мої! Це ж все одно «Баварія», а це – повноцінний нічия, видобута з нею в офіційному матчі, причому коли «Баварія» вже на ходу, а «Шахтар» тільки виповзає з тренувального режиму! І Хаві Алонсо адже не сам по собі пішов, його ще потрібно було змусити заробити дві жовті картки – це не заслуга донеччан? Неправильно, на мій погляд, виступати виключно з критичних позицій. Невже слід нагадати ще одну класичну футбольну банальність – про те, що КОЖНА команда грає рівно настільки, наскільки їй дозволяє суперник?! Десь нам не дали, а десь-ми їм!
Привітайте «Шахтар». Навіть якщо ви ставили на «Баварію» і дещо втратили.
Безумовно, на перших хвилинах складалося враження, що гості, які відчувають себе цілком по-хазяйськи, ось-ось остаточно рознесуть на шматки оборону гірників – як почали барвистим ударом Швайні у штангу, так і продовжували у схожому дусі… І можна лише здогадуватися, яких зусиль коштувало команді господарів перетерпіти цю бурю, встояти і все ж загнати гру в більш-менш прийнятне русло! Мабуть, і раді були б господарі атакувати, завертіти які-небудь бразильські мережива, але хто ж їм дозволить. Але старалися. І билися з першої до останньої секунди. Як не похвалити. Як не віддати належне. Як не бути справедливим!
І німцям велике спасибі за гру, доставила все ж певне естетичне задоволення, і, насамперед, за добрі справи, за допомогу дітям. Ну так я краще передам слово безпосереднім свідкам, вони тут по сусідству розпишуть все у відмінних подробицях.
А поки – привіт вам з Генгама. Боюся, що багато з вас, дорогі читачі, вже прекрасно знають результати «Динамо» і «Дніпра». Але це не завадить мені побажати успіху українських команд в Лізі Європи. Від усього серця, усієї душі і що ще там підписатися.
БАГАТІ ТЕЖ ПЛАЧУТЬ І СТЕНАЮТ
З Англії пишуть. Ага, це я все ніяк не можу заспокоїтися з приводу їх суперконтракта за футбольним телеправам і вишукую нові закарлюки. Так от 11 лютого дещо несподівано впали акції Sky – на 2,2%, а це ого-го скільки і акціонери дуже незадоволені. Якщо звернути увагу на дату (зараз акції ніби як підросли), то стане ясно, що падіння було реакцією на укладення угоди з Прем’єр-лігою.
Нагадаю, що АПЛ, творчо підійшовши до питання продажу, сформувала сім пакетів матчів сезонів-2016/17, 2017/18, 2018/19 і виставила їх на аукціон з умовою, щоб нікому не дісталося більше п’яти. Ось Sky і труснула калиткою, щоб перебити пропозиції конкурентів, серед яких була не тільки компанія ВТ, якій дісталися інші два пакета (їй належать права на показ у Великобританії єврокубків), але і катарці з «Євроспорт» («Евроспорты» входять в Discovery Network). У результаті компанія виклала 4,176 млрд. фунтів, що, на думку фахівців, на 330 мільйонів більше, ніж розраховувала (злі язики кажуть, що в сумі АПЛ отримала несподіваний приварок мільйонів сімсот!), і тепер змушена шукати спосіб заткнути дірку в бюджеті. Тобто або скоротити видатки або збільшити доходи – підняти ціну на деякі свої послуги. Підписатися на Sky на місяць – 24 з половиною фунта. Або 981 гривня. До речі, можна порівняти з нашими кабельниками та їх прайсами (зрозуміло, з коефіцієнтом доходів середньої англійської і середньої української сімей).
А у ВТ акції піднялися на 3,65%! Ось такі вони розважливі.
Залишилося помітити, що три роки тому АПЛ загнала свої внутрішні права за 3,018 млрд фунтів (фунтів, фунтів, не євро і не доларів!), а тепер – за 5,136. Нічого собі подъемчик, чи не так?
На всяк випадок, щоб розуміли – ці п’ять ярдів, які дві компанії виклали за телеправа, відносяться до показу тільки у Великобританії. З інших країн АПЛ має намір злупити ще три мільярди. Ну і ВПС відстебнула 204 млн. за право показувати кращі моменти матчів в новинах і легендарного MOTD – Match of the Day. Це, як ви розумієте, не гроші, а так – на насіння, шпильки, загалом, дрібниця всяку.
І потонули в потужному хорі захоплення голоси одиноких скептиків, мовляв, все одно це не на користь футболу як такого, до низів, до коренів не дійде, тому що все зжеруть футболісти, зарплати яких впевнено перевалили рекордну позначку в 300 тисяч фунтів на тиждень (Руні і Фалькао; середня зарплата гравця АПЛ -31 тис. в тиждень).
І повис відповіді надзвичайно актуальне для тамтешніх уболівальників питання: якщо англійські клуби стільки заробляють, якого ж чорта вони постійно підвищують ціни на квитки?! Про наші справи поки скорботно помовчимо. Після 6 березня повернемося до розмови.
