Наставник «Динамо» Сергій Ребров розповів, наскільки його підопічні впоралися з емоціями після матчу з «Генгамом» в 1/16 фіналу Ліги Європи, і повідомив про дві приємні події: Дьемерси Мбокані прибув в розташування «біло-блакитних», а Денис Гармаш вже тренується в загальній групі.
– Чи вдалося вгамувати емоції після матчу? Навіть по ТВ-картинці було видно, як непросто і вам, і вашим підопічним…
– Слава Богу, що у нас є матч! Якщо б це було, приміром, поєдинок чемпіонату України або групового етапу Ліги Європи, то, напевно, зараз емоції були б іншими. Але всі ми розуміємо, що у нас є можливість все виправити і час для того, щоб підготуватися до майбутнього поєдинку.
Головне, щоб у хлопців була холодна голова, щоб вони не кинулись одразу «вбивати» цю команду. Хоча, в той же час, я вважаю, що гравці «Генгама» надійшли дуже негарно. І тепер вони мають понести за це покарання. Все в наших руках.
– Ну а самим хлопцям зараз видно, наскільки вони будуть готові вийти на матч з холодною головою?
– Думаю, що так. Після матчу у Франції пройшло достатньо. Зараз всі розуміють, що, в першу чергу, треба розуміти, за рахунок чого ми збираємося перемагати цю команду. Повторю те, що вже казав: за першим 40 хвилинах першого тайму матчу з «Генгамом» ми грали гідно. Незважаючи на те, що це був перший офіційний поєдинок другої частини сезону, хлопці дійсно показували досить переконливий футбол.
– Мабуть, найактуальніше питання: який стан травмованих Ленса і Сидорчука?
– На Ленса ми сподіваємося, але поки він ще навіть не приступив до бігової роботи. Думаю, з понеділка він почне бігати.
А що стосується Сидорчука, то тут, звичайно, все набагато серйозніше. Для початку, як мінімум, на 10 днів він повністю вибув з тренувального процесу. Про що говорити, якщо у нього зараз досі є гострі больові відчуття. Коли я побачив його відкриту рану, для мене це стало шоком. Нічого подібного я не бачив…
Так що Сергію потрібно час. Сподіваюся, що він повернеться якомога швидше.
– А як в емоційному плані відчуває себе Ярмоленко?
– Звичайно, він переживає. Так, був фол з його боку. Десятки разів дивився епізоди з порушеннями Ярмоленко і Беланды. Обидва ці фолу не могли котируватися як видалення. Звичайно, що була певна грубість, але суддя повинен був розуміти, що на полі лежить гравець з відкритою раною.
При цьому обидва порушення відбувалися не біля нашого штрафного, ніякої небезпеки в тих епізодах воротах «Динамо» з боку «Генгама» не виходило. Тому, напевно, обидва ці порушення можна було розцінити як жовта картка. Але арбітр прийняв інше рішення. Звичайно, і Андрій, і Юнес переживають з цього приводу.
– Всі інші хлопці в строю?
– Так. Всі тренуються. В тому числі, Денис Гармаш, який вже приступив до роботи в загальній групі. Сподіваюся, він якомога швидше набере свої кондиції і допоможе нам.
– Не розкриваючи секретів і не називаючи прізвищ, для себе ви вже вирішили, як замінити вибулих футболістів в майбутньому матчі?
– Ви так говорите «не називаючи прізвищ», як ніби у нас десятки футболістів на кожну позицію.(Посміхається). Звичайно, ми вже вирішили, ким замінити вибулих хлопців, це не складно. Але важливо, щоб до матчу встиг відновитися Ленс.
До речі, повертаючись до питання суддівства в першому матчі. Коли Джермейна атакували без м’яча, і цей стик не дозволив йому продовжити, арбітр навіть жовтої картки не показав. Якби суддя однаково ставився до «Динамо» і «Генгаму», то за підсумками даного епізоду гравця французької команди він теж видалив би.
– І останнє запитання: як справи у Мбокані? Коли він все-таки повернеться в розташування «Динамо»? Він публікує в соціальних мережах фотографії в колі своєї родини, але про своє здоров’я і плани нічого не повідомляє…
– Мбокані в суботу прилетів у Київ. Зараз він приступив до бігової роботи. Сім’я – це дуже важлива річ, але якщо він приїжджає в нашу країну, то він повинен працювати і допомагати команді. І команда повинна відчувати, що він переживає за нас усіх. Це важливо і для самих гравців, і для самого Мбокані, тому що він знаходиться в цьому колективі – це його друга сім’я. Наш колектив – це сім’я! І я сподіваюся, що Дьемерси думає про неї не менше, ніж про своїх близьких.
