У Франції «Динамо» замість мушкетерів наткнулося на трактористів, які перли як танки. Але, програвши битву, Київ прагне виграти війну. Розраховуючи при цьому на допомогу свого 12-го гравця.
Спитай у нашого співвітчизника про те, з чим або з ким у нього в першу чергу асоціюється Франція, на верхніх рядках списку обов’язково згадає бравих мушкетерів. І, швидше за все, пригадає їх в інтерпретації режисера Георгія Юнгвальд-Хилькевича і сценариста Марка Розовського, виспівували пісні Максима Дунаєвського.
Власне, і пізнання у французькому для багатьох з нас обмежуються конструкціями merci beaucoup, pourquoi pas і a la guerre comme à la guerre. Мурлычем їх час від часу, іноді навіть не замислюючись про сенс. Перебуваючи у складі журналістської делегації на матчі київського «Динамо» з «Генгамом», гріх було не згадати вічні тези про дружбі, любові, честі, сміливості і вірності, вкладені в уста відчайдушного Д’артаньяна і його приятелів поетом Юрієм Ряшенцевым.
A la guerre comme à la guerre – на війні як на війні… Ця фраза виявилася однією з найбільш затребуваних. І – по-своєму пророчою, як з урахуванням подій на Донбасі, так і в світлі баталії, що розгорнулася на футбольному полі стадіону «Рудуру».
«Коли твій друг в крові – будь поруч до кінця…» Перше, що спало на думку після того, як ми дізналися про відкритій рані Сергія Сидорчука. Повідомлення про сім хірургічних швах остаточно змінило ставлення до навмисного фолу Андрія Ярмоленка, за який лідер динамівців був вигнаний з гри, вже превращавшейся у війну. З ложі преси то порушення сприймалося як елементарне нехлюйство, абсолютно недозволене для досвідченого майстра зрив, грубе порушення не стільки правил, скільки дисципліни.
Наступні події, включили настільки ж дурне на такий же перший погляд видалення Юнеса Бельанда, вимагають більш детального аналізу. І вже він пролив світло на своєрідні уявлення гравців «Генгама» про жорсткості та чесної гри, так і на дивовижний «дальтонізм» словенської бригади суддів. Рефері і його помічники, схоже, виявилися просто не готові до матчу такого напруження.
І мова не тільки про їх виборчої принциповості, торкнулася Ярмоленко і Бельанда, але не поширилася ні на «рецидивіста» Крістофа Манданна, ні на Мустафу Діалло, знімав футболку після гола, ні на його партнера, демонстративно відправив м’яч у сітку воріт гостей після зупинки гри. Арбітрам не вистачило ще й професіоналізму, в чому показово розписався четвертий суддя. Він маринував у бровки готового вийти на заміну Євгена Хачеріді з-за того, що… не міг знайти Олега Гусєва у списку присутніх на полі. Точніше, «гугл» того серед стартових 11. Поки Женя вимушено переминався в очікуванні, «Генгам» провів свій другий гол – з «другого поверху», де як раз і повинен був допомагати партнерам останній «джокер» Сергія Реброва.
Напередодні, на передматчевій прес-конференції наставник «Динамо» зізнався: налаштує своїх підопічних на гру з «Генгамом», акцентував увагу і на те, наскільки важливі зараз для України і українців позитивні емоції. Футбол у цей важкий час – одне із джерел такого позитиву. «Завтра підсумок матчу може бути яким завгодно, але вийти і битися за результат, за свою країну дуже важливо», – резюмував Ребров.
Про війну – справжній війні – у своїх інтерв’ю говорили і Ярмоленко, відвідував бійців АТО в госпіталі, і навіть Бельанда. Для мене це зовсім не зайвий аргумент проти тверджень про яку б то не було легковажності динамівців. Швидше наявності – позамежний настрій, в підсумку таки сдетонировавший.
Навряд чи варто засуджувати французів за їх тактику дрібного фолу, який при потуранні судді був не так вже крейду. Вискочок з «Генгама» не даремно називають «фермерами» і «трактористами». В їх глухій провінції – свої поняття про Fair Play, цілях та засобах. Як ми побачили, поняття вельми суворі, з мушкетерськими принципами аж ніяк не завжди збігаються. Тим більше – коли ти не фаворит у сутичці, зате в фаворі у подслеповатой Феміди, яка не в змозі відрізнити трактор від танка.
Тим, хто продовжить наполягати на відповідальності моменту, на те, що Ярмоленко, мовляв, ні за яких обставин «не мав», я нагадаю епічну сутичку Зідан і Матерацці. Кон у Зізу і його команди був куди більш коштовний. Але навіть вищий футбольний титул не переважив для лідера французів понять про совісті і честі. Це назавжди залишить його в очах більшості вболівальників справжнім лицарем. Мушкетером. Італійцеві ж не відмити свій імідж навіть будучи чемпіоном світу…
Що нас не вбиває, то робить нас сильнішими. Сьогоднішньому поколінню динамівців у Генгаме випало стати учасниками одного з найважчих таймів по всій майже 90-річної історії клубу. І з цього випробування вони вийшли з честю. І – з шансами на сприятливий загальний підсумок двораундової дуелі 1/16 фіналу. Поступившись у битві, вони не програли свою війну. В яку повернуться вже не удев’ятьох. І навіть не одинадцятьма.
У четвер у своїх тактиці та стратегії «Динамо» обов’язково буде розраховувати на 12-го гравця. А вже наскільки його дії будуть ефективними, залежить від вас, шановні шанувальники київського клубу. Аура трибун «Олімпійського» може і повинна перетворити його зелений газон в СВОЄ поле для «біло-синіх» і в справжнісіньке пекло для суперника. Вкладіть у вашу підтримку любов і пристрасть – взамін на відповідну віддачу тих, хто так потребує, хто грає, перш за все, для вас!
Поранена, але не сломленное «Динамо» готове до бою. Саме час наспівати: «Коли твій друг в крові – будь поруч до кінця…» І, звичайно ж, вірити в те, що кінець вийде переможним.
