Бували часи, коли свій перший поєдинок у році національна команда країни проводила набагато пізніше, але останнім часом календар матчів збірних був складений таким чином, що офіційних ігор неодмінно передувала контрольна зустріч. За 23 роки свого існування ми тільки двічі відкривали рік поєдинками відбіркових турнірів. В останньому з них здобули стратегічно важливу перемогу в Албанії (2005), а в першому – зазнали в Хорватії (1995) одне з найбільших поразок в історії. Словом, таке буває раз в 10 років…
Перед вильотом в Іспанію песимістичні нотки, як би нам не хотілося цього уникнути, раз проскакують у вболівальницьких колах. Все-таки другий раз з рахунком 0:4 Україна поступилася якраз тій команді, у гості до якої ми зараз вирушаємо. Давно це було – безперечно, але тривожні думки посилюються, коли починаєш вірити головному тренеру «синежелтых». «Забудьте іспанців на чемпіонаті світу в Бразилії», – не раз казав Михайло Фоменко за останні два тижні. Забути-то ми можемо, але згадувати цю команду зразка 2010-го і 2012 років напередодні п’ятничного побачення теж не сильно хочеться.
Втім, давайте будемо відштовхуватися від своїх футболістів. Як-то вже зовсім непомітно на наших очах виросло нове покоління. Можете називати їх професіоналами, але поразка від перемоги, як у Бориса Пастернака, вони не навчилися відрізняти. Програли 0:7 «Баварії», але їдуть в Іспанію за очками. Плювати їм на те, що в Севільї «Червона Фурія» не поступилася ні в одному з 22-х проведених матчів!
Загалом, думаємо про гіршому, а сподіваємося на краще.
Віримо, що перенесений тур допоможе як слід підготуватися до цієї гри. Відзначаємо, що на поєдинок вилітають всі (!) гравці, які протягом останнього тижня переглянули кілька годин нарізок іспанського відео і щодня тренувалися на полях динамівської бази. І закриваємо очі на висмоктаний «доброзичливцями» з пальця конфлікт з приводу можливої неучасті у спарингу з Латвією дніпропетровських збірників. У наш важкий час і «експертів» треба якось заробляти на безбідне життя.
До речі, поліпшити своє матеріальне становище за умови вдалого результату можуть і самі збірники. У всякому разі, після зустрічі з новим президентом ФФУ Андрій Павелко у них точно немає ніяких сумнівів, що тепер керівництво українського футболу любить процес в собі, а не себе в процесі.
Минулий тиждень взагалі пройшла на високому, так би мовити, медійному рівні. У прес-аташе національної команди Олександра Гливинського роботи вистачало – це і згадана вже зустріч з головою федерації, та відкрите тренування для ЗМІ, та вшанування переможців конкурсу «Зустріч з кумиром» (це там Євген Коноплянка сказав, що якби його воля, він би давно пішов з «Дніпра»!), і візит в лікарню до пораненим воїнам АТО. Добре, що все це не завадило збірній плідно працювати і налаштовуватися на відповідальний матч.
«Хто не бачив Севілью, той не бачив диво», – говорили у давнину іспанці. З надією на диво ми і вирушаємо на легендарний «Санчес Пісхуан», де в п’ятницю, о 21.45 за київським часом стартує важливий для нас з точки зору боротьби за пряму путівку на ЧЄ поєдинок. Поєдинок, після якого буде, як кажуть, або груди в хрестах, або голова в кущах. Третього, по всій видимості, не дано.
