Хабарі, контракти з «Газпромом», земельні ділянки… Німецькі тележурналісти розкривають у картині «Проданий футбол» корупційні схеми в імперії Зеппа Блаттера. Деякі співрозмовники брешуть при включеній камері. Найбільша німецька суспільно-правова телерадіокомпанія ARD показала ввечері в понеділок, 4 травня, 44-хвилинний документальний фільм «Проданий футбол». Підзаголовок картини «Зепп Блаттер і влада ФІФА» говорить про те, що її головним героєм є чинний президент Міжнародної федерації футболу. Всупереч попереднім запевненням, він має намір 29 травня балотуватися на новий, п’ятий за рахунком термін.
ПРЯМИЙ ПІДКУП АФРИКАНСЬКИХ ФУНКЦІОНЕРІВ
Творці фільму Роберт Кемп (Robert Kempe) і Йохен Лойфгенс (Jochen Leufgens) не сумніваються, що 79-річний швейцарець Йозеф (Зепп) Блаттер доб’ється переобрання. Їх журналістське розслідування має на меті показати, що у Блаттера «все схоплено», і розкрити діють у ФІФА корупційні схеми. При цьому в центрі уваги документалістів виявляються обставини голосувань про місце проведення чемпіонатів світу з футболу в 2018 і 2022 роках, які дісталися Росії і Катару.
У Вашингтоні вони беруть інтерв’ю у Федри Аль-Маджид (Phaedra Almajid), яка працювала в заявочному комітеті «Катар-2022». Вона повторює зроблені нею кілька років тому заяви про те, що під час одного міжнародного конгресу у столиці Анголи Луанді була присутня при тому, як трьом представникам африканського континенту у виконкомі ФІФА пропонували спочатку по 1 мільйону, а потім за 1,5 мільйона доларів за те, щоб вони проголосували за кандидатуру Катару.
Аль-Маджид називає імена цих трьох спортивних функціонерів. Президент Африканської конфедерації футболу Ісса Хаяту і член виконкому ФІФА від Кот-Д’івуару Жак Анумо відмовилися дати інтерв’ю німецьким журналістам. Нігерієць Амос Амаду говорить у фільмі: «Все це позаду, нехай минуле залишиться минулим». І запевняє, що ніколи навіть не був у Луанді. Кінематографісти показують фото, на якому він сидить у президії того конгресу.
«ЯКИЙ ЗБРОЙНИЙ КОНФЛІКТ?»
Проте на даний момент найбільш нагальною проблемою для ФІФА, незважаючи на Катар, є Росія, вважають автори фільму. «Країна-господиня ЧС втягнута у збройний конфлікт посеред Європи», – зазначають вони і в Москві задають генеральному директорові оргкомітету «Росія-2018» Олексій Сорокін питання, якою мірою цей конфлікт позначається на підготовці першості.
«Який збройний конфлікт?», – перепитує по-англійськи здивований співрозмовник. «На Україні», – уточнюють інтерв’юери. «Але ми чули, що там перемир’я. І мінські домовленості», – відповідає, посміхаючись, Олексій Сорокін. До того ж, продовжує він, йому незрозуміло, якою мірою ЧС в Росії може бути пов’язаний з якими-небудь конфліктами в світі: «Якщо, звичайно, не мати на увазі його магічного миротворчого впливу, яке вже неодноразово дуже добре описував президент ФІФА Зепп Блаттер».
Зепп Блаттер і Володимир Путін чудово розуміють, що саме можуть дати один одному, стверджують автори фільму в закадровому тексті: «Блаттер отримає чемпіонат, під час якого практично не будуть критикувати ФІФА. А Путін отримує новий престижний проект… і можливість інсценувати свою могутність». Заради ЧС-2018, розповідається у фільмі, в Росії навіть прийняли спеціальний закон, від якого, на думку авторів, постраждають будівельники спортивних споруд: «Цей закон, що обмежує фундаментальні права найманих працівників, критикують представники профспілок».
НА ВИМОГУ ФІФА СКАСОВУЄТЬСЯ ДІЯ ТРУДОВОГО КОДЕКСУ РФ
«Якщо закон залишиться, це буде означати, що робітники, пов’язані з ЧС, потраплять в рабську залежність від своїх роботодавців. Ті зможуть визначати розміри зарплат, скасовувати норми оплати понаднормових та догляду у відпустку», – попереджає Шеран Барроу (Sharan Burrow), що очолює в Брюсселі Міжнародну конфедерацію профспілок. Автори фільму повідомляють, що закон пробив міністр спорту РФ Віталій Мутко, який користується великою довірою як Путіна, так і Блаттера.
«Цей закон дозволить нам виконати всі ті зобов’язання, які ми взяли на себе перед ФІФА», – говорить Віталій Мутко. У фільмі демонструються службові документи, в яких ця організація, дійсно, вимагає від організаторів ЧС «тимчасово скасувати чинне трудове законодавство», в даному випадку – Трудовий кодекс РФ. «Просто незбагненно, що ФІФА в принципі має можливість наполягати на тому, щоб робочих експлуатували», – обурюється Шеран Барроу.
Але принизливі умови праці – не єдине, що ріднить Росію і Катар, стверджують творці фільму. За ЧС-2018 голосували ті ж функціонери, що і за ЧС-2022. Олена Панфілова, яка очолює російське відділення міжнародної організації з боротьби з корупцією Transparency International, каже в інтерв’ю англійською, відкритого підкупу напередодні голосування могло і не бути: «в таких випадках Ідеться про інтереси, сфери впливу, обіцянки майбутніх контрактів. Все це теж корупційні діяння, тільки куди більш тонкі. І розкрити їх набагато важче».
«ГАЗПРОМ» ВІДДЯЧИВ КОНТРАКТАМИ
Німецькі кінематографісти вказують на роль російської державної компанії «Газпром». Вона була задіяна в подачі заявки, з нинішнього року є партнером ФІФА. І саме вона згодом запропонувала контракт одному з тих членів виконкому, хто брав участь у тому голосуванні: німецькому футболістові, тренеру й функціонеру Францу Беккенбауеру (Franz Beckenbauer). Він зайняв пост спортивного посла «Газпрому».
У фільмі є і інший приклад, поки зовсім невідомий, запевняють німецькі документалісти. Кіпрська нафтова компанія Petrolina за лічені дні до голосування уклала контракт з одним з підрозділів «Газпрому». Кінематографісти називають цю угоду скандальною, оскільки фірма належить члену виконкому ФІФА Мариосу Лефкаритису.
«Ні, ні, ні. У нас немає ніяких відносин з «Газпромом». Абсолютно ніяких», – запевняє він у Ларнаці знімальну групу. Інтерв’юери уточнюють: «Абсолютно ніяких?». Підприємець відповідає: «Ні, ніколи». Тоді журналісти при включеній камері показують йому документи. Після підписання контракту з компанією «Газпромнафта-Аеро» виручка Petrolina зросла на третину. Маріос Лефкарітіс перестає заперечувати ділові контакти з «Газпромом», але підкреслює, що російська компанія – лише клієнт, але не партнер.
До речі, додають автори фільму, Лефкарітіс мав справи і з Катаром. Однією з катарських держкомпаній він продав земельну ділянку на Кіпрі. За 32 мільйони євро. «Але це не має абсолютно ніякого відношення до того, за кого або за що я голосував, – запевняє кіпрський підприємець. – Ніхто не знає, як я голосував».
