Після того, як «Шахтар» не зміг обіграти «Динамо», а потім ще й втратив очки у грі з «Волинню», питання з чемпіонським титулом в УПЛ практично знято з порядку денного. Головна інтрига тепер зводиться до боротьби за друге місце, яке теж дає право заявитися у наступний розіграш Ліги чемпіонів.
Оглядач «Футбольного клубу», нікому не бажаючи зла, переконаний, що буде справедливо і корисно, якщо в цьому спорі «Дніпро» обійде «Шахтар». І ось чому…
1. Вихід «Дніпра» в Лігу чемпіонів викличе більше емоцій та інтересу у вболівальників.
Я дуже добре запам’ятав дебютний сезон «Шахтаря» в груповому турнірі Ліги чемпіонів. Ще чисто українського «Шахтаря», майже без іноземців в складі і з чудовим Віктором Прокопенком на тренерському містку.
Перший голи, забиті Олексієм Бахарєвим і Андрієм Воробеєм у впертому протистоянні з «Арсеналом» на легендарному «Хайбері», де зухвалі дебютанти вели в рахунку 2:0, але все ж поступилися 2:3, пропустивши вирішальний гол в кінцівці. Ляпаси від «Лаціо» і заруби зі «Спартою». І на закуску – феєрична домашня перемога над усе тим же «Арсеналом» з розгромним рахунком 3:0.
Все це було несподівано. В дивину. В Україні тоді всі звикли, що в Лізі чемпіонів незмінно виступає «Динамо», а тут приєднався «Шахтар» – та ще й заграв так сміливо, без оглядки на авторитети. Відчуття, особливо після стартового матчу було таким, ніби звідкись приніс потік свіжого вітру.
Тепер точно такі ж відчуття може викликати «Дніпро». Подібні дебюти завжди викликають підвищену увагу. Ефекту новизни ще ніхто не відміняв. Ну і симпатій з боку вітчизняних вболівальників «Дніпра» зараз безсумнівно більше, ніж у «Шахтаря» (думаю, не треба пояснювати чому). А, значить, і підтримка буде куди більш серйозною. Особливо після нинішнього євросезону у виконанні дніпрян.
Тут, звичайно, ще слід уточнити, що друга команда України в групу ЛЧ безпосередньо не потрапляє. Потрібно ще пройти відбір, тому, напевно, хтось мене обсмикне: мовляв, у «Шахтаря» клубний рейтинг вище, ніж у «Дніпра», а значить, під час жеребкування вирішального раунду кваліфікації ЛЧ у нього більше шансів опинитися серед сіяних.
Воно-то так. Але для початку потрібно пройти третій раунд. А «Шахтар», як ми знаємо, теж вміє програвати більш скромним суперникам. Ну і потім, ще невідомо, з яким складом гірники підійдуть до нового сезону, і з яким головним тренером…
Чомусь є підозри, що їх кращі кадри зроблять все, щоб покинути команду. Можливо навіть, знову стануть бунтувати. Пробиватися в групу ЛЧ через кваліфікацію їм не посміхається. Вони ж і з гарантованою Лігою чемпіонів поривалися втекти куди-небудь в Англії.
Ну а якщо «Шахтар» і справді займе третє місце в чемпіонаті країни, то це стане для команди, перепрошую за вираз, справжньою перевіркою на вошивість. Процес неприємний, але деколи дуже корисний.
Для переважної ж більшості футболістів «Дніпра», навпаки, потрапляння у кваліфікацію Ліги чемпіонів – за щастя. Мотивація у них буде позамежною. Особливо, після торішнього непорозуміння з «Копенгагеном». І керівництво клубу навряд чи повторить ті організаційні помилки, які він допустив влітку 2014-го. Адже це все одно, що двічі наступити на одні й ті ж граблі, що лежать на одному місці.
Та й, до речі, Євген Коноплянка заради Ліги чемпіонів, швидше за все, залишиться. Умовлять.
***
2. В останні роки «Дніпро» грає з «Шахтарем» на рівних.
Безумовно, за підбором гравців на даний момент донецький клуб перевершує дніпропетровський. Зокрема, авторитетний сайт transfermarkt.de оцінює склад «Шахтаря» в 168 мільйонів євро, тоді як гравців «Дніпра» – лише у 82,4 мільйона. І загальна статистика матчів між цими командами свідчить на користь гірників: всього в чемпіонатах України команди провели 46 матчів – «Шахтар» виграв 23 з них 13-ти нічиїх і десяти ураженнях.
Але це все – цифри. Вони в футбол не грають. А ось хлопці, які виходять на поле в футболках «Дніпра», в останні роки доводять, що за загальним рівнем їх команда мало чим (або навіть ні в чому?) поступається донецькій. Принаймні, в очних зустрічах це так. Навіть, коли у суперника в складі Дуглас Коста і Алекс Тейшейра.
Скажімо, в минулому сезоні дніпряни двічі дуже переконливо обіграли донеччан – 3:1 вдома і 2:0 в гостях. У нинішньому сезоні обидва матчі між цими командами пройшли в рівній боротьбі: суперники поділили очки в першому колі – 0:0, а в недавньому півфіналі Кубка України «Шахтар», хоча і здобув мінімальну перемогу, але, мабуть, більш справедливим результатом зустрічі стала б нічия.
Адже згадайте, що було. «Дніпро» не став істерити з приводу голу, пропущеного в роздягальню, «Дніпро» відповів потужним штурмом після перерви, хвилин десять не випускаючи гірників за центр поля і, як по-хорошому, напрацювавши на м’яч. Просто це був не день Євгена Селезньова…
Ну а якщо в очних дуелях «Дніпро» нічим не гірше «Шахтаря», то значить і в Лізі чемпіонів він може бути не менш конкурентоспроможним.
***
3. Кістяк «Дніпра» складають українці.
Ось вже багато років гру «Шахтаря» визначають виключно футболісти з Південної Америки. Вони, звичайно, хлопці лихі й, коли в ударі, можуть закрутити на полі неймовірну карусель. Але яка глобальна користь нам усім від цього?
Ну так, можна пишатися тим, що український клуб зрідка делегує гравців для збірної Бразилії і іноді продає своїх вихованців в Англію. Можна згадати виграш Кубка УЄФА, що, безумовно, підвищило престиж не тільки донецького клубу, але й українського футболу в цілому. Але все ж кадрова політика клубу не відповідає національним інтересам. Це ні в якому разі не звинувачення, Боже збав. Просто констатація факту.
Ось спробуйте пригадати, хто з українських гравців атакуючого плану отримав в «Шахтарі» єврокубкову практику в достатньому обсязі. Не напружуйте мозок, таких просто не було.
Руйнівники – це так. Українських футболістів, які звикли тягати рояль за бразильцями, «Шахтар» у збірну поставляє справно. Але де ж вітчизняні вінгери, центрхавы креативного плану і форварди рівня національної команди? Все вірно – в «Дніпрі», і в «Динамо». У «Шахтарі» таким хлопцям перекритий кисень геть. Їх доля – оренда, і добре, якщо в «Зорю», де з ними працює талановитий тренер.
А тепер дивимося склад «Дніпра». Євген Коноплянка і Валерій Лучкевич на флангах, Євген Шахов і Руслан Ротань в центрі, Євген Селезньов і Роман Зозуля на вістрі, так плюс Павло Ксьонз з явно талановитим Андрієм Близниченко. Ну хіба не цікаво подивитися, на що здатна ця група гравців в головному євротурнірі? І, що важливо, від їх участі в Лізі чемпіонів буде в явному виграші національна збірна. Адже кожен матч на такому рівні дасть їм в плані професійного зростання куди більше, ніж півдюжини поєдинків вітчизняного чемпіонату.
Те ж саме можна сказати про тренерської позиції. Ні в якому разі не беруся стверджувати, що Маркевич в чомусь краще Луческу. Просто мені було б цікавіше спостерігати за тим, як працює у Лізі чемпіонів український фахівець. Тим більше, що Мирон Богданович заслуговує як ніхто інший серед вітчизняних колег. Тим більше, що неоціненний досвід поруч з ним отримають його асистенти Сергій Нагорняк і Володимир Єзерський, які напевно з часом захочуть працювати самостійно. А хто отримує досвід поруч з Луческу, думаю, уточнювати не треба.
І ще. Востаннє українська команда грала в Лізі чемпіонів під керівництвом українського тренера в сезоні-2007/2008, коли біля керма «Динамо» стояв спочатку Анатолій Дем’яненко, а на фініші групової стадії його змінив Олег Лужний.
Сім років минуло, між іншим.
***
4. Сьогоднішній «Дніпро» видається більш тренерської командою і перевершує «Шахтар» в характері.
Цієї весни команда Маркевича приємно здивувала умінням терпіти і витискати результат, чого не спостерігалося за часів Хуанде Рамоса. «Дніпро» навчився скидати зайві емоції ще до початку матчу, він став більш спокійним, більш раціональних та більш цілеспрямованим. У його грі пропав авантюризм, часом радував око, але частенько підводила. «Дніпро» навчився набагато краще підлаштовуватися під суперника, він навчився не тільки вести свою гру, але і ламати чуже. І запас міцності став проглядатися.
У грі «Дніпра», нехай вона і не така яскрава, як у «Шахтаря», тренерська робота простежується чіткіше. Як, до речі, і в «Динамо». У Мирона Маркевича і Сергія Реброва гравці не настільки сильні в індивідуальному плані, як у Мірчі Луческу, а деколи вони випускають у важливих матчах зовсім ще хлопчаків, але зате ці наставники беруть своє за рахунок організації гри і за рахунок характеру, щепленого команді.
Ну а тепер дивимося на іншу чашу ваг, де знаходиться «Шахтар» з його тонкою нервовою психікою, про яку ще в 2009 році говорив незабутній Володимир Маслаченко: «При всіх симпатіях до цієї команди, у гірників трапляється забагато матчів, коли гравці опускають руки раніше часу».
Іншими словами: якщо суперник дає грати бразильців «Шахтаря» – все може бути дуже красиво, але якщо їх позбавляють м’яча, зустрічають максимально жорстко і душать пресингом, якщо вони відчувають, що суперник досить сильний і зменшувати не має наміру, то пиши – пропало. Ну дуже вже вони ніжні створіння. І навіть якщо у Луческу в таких випадках є план Б, він, як правило, не допомагає.
І справа тут навіть не в лютневих 0:7 в Мюнхені. В житті всяке буває, від поразок ніхто не застрахований, тим більше, в протистоянні з однією з кращих команд світу, хоча це було занадто вже ганебно для клубу з такими претензіями і амбіціями, як у «Шахтаря». У гірників і до цього оказії траплялися регулярно. Або, скоріше, провали. 0:4 в Леверкузені восени 2013-го або безнадійні 0:3 в Дортмунді навесні того ж року. Це так, навскидку. Не кажучи вже про нещасливу дуелі зі скромною «Вікторії» з Пльзеня.
І не потрібно зараз розповідати про те, як здорово «Шахтар» провів перший матч з «Баварією». Всі ці дифірамби від дружніх експертів – спроба замилити очі, не більше. Здорово «Шахтар» відіграв групу в сезоні-2012/13, коли відзначилися Вілліан, Фернандіньо і Мхітарян. Ось була заявка! Але навіть та команда нарвалася на «нещасний випадок», хоча збережи гірники той склад, цілком можливо, вони могли б замахнутися і на півфінал Ліги чемпіонів.
На жаль, але з тих пір «Шахтар» помітно здав в ігровому плані, Луческу ж у своєму репертуарі розповідає, який у нас неправильний чемпіонат і як всі налаштовані проти його команди. Ну звичайно, раніше, коли він ще до старту чемпіонату мав за визначенням відомого коментатора Олексія Андронова гарантовані 30 очок в кишені, чемпіонат був правильним. Правда, той режим гірників і згубив. Вони були б значно швидше, якби в кожному матчі отримували таку відсіч, як минулого тижня в Луцьку. Характер точно б загартувався.
А 17 лютого…
Просто «Баварію» в той вечір на «Арена-Львів» з точки зору стратегії цілком влаштовували 0:0, от підопічні Хосепа Гвардіоли і не напружувалися. «Шахтар» такий рахунок влаштовувати не міг, тим більше з урахуванням видалення Алонсо. Гірникам потрібен був гол. Але навіть граючи півгодини в більшості, вони нічого не змогли зробити для того, щоб забити. Все, питання закрите.
***
5. Вихід «Дніпра» в Лігу чемпіонів загострить боротьбу в чемпіонаті України.
Тут логіка проста. І «Шахтар» і «Дніпро» – клуб з багатою історією та великими амбіціями. Дніпрянам, якщо вони, як і рік тому, фінішують другими, напевно захочеться більшого. Я не тільки про футболістів, які давно говорять про мрію стати чемпіонами, а більше про керівництво, яке, на жаль, до останнього часу такого завдання не ставив. Принаймні, цього ніхто не оголошував.
Апетит приходить під час їжі. І він обов’язково зросте. Особливо, якщо «Дніпро» по-справжньому відчує, що таке Ліга чемпіонів. Це ж і матчі зовсім іншого напруження і рівня, і престиж, і гроші зовсім інші. Одне лише участь у груповому турнірі приносить клубу близько 9 млн євро, а є ще бонуси за нічиєї і перемоги.
Для «Шахтаря» ж такий розклад стане в першу чергу найсильнішим ударом по самолюбству. Гаразд гроші… Ладно титул – думається, після п’яти років на троні гірники досить спокійно пережили б чемпіонство «Динамо». Але пропустити вперед до того ж «Дніпро» і спостерігати за головним євротурніром з боку, вважаючи себе кращими – це стане дуже складним для донеччан випробуванням. Природно, перед командою буде поставлено завдання повернутися на колишні позиції.
Ну і плани «Динамо» ні для кого не секрет – тільки перемоги у всіх турнірах. Так що інтрига в чемпіонаті України-2015/16 може закрутитися так жорстко, як ще ніколи не траплялося.
