Якщо не рахувати трьох років у Києві, всю свою кар’єру Руслан Ротань провів в рядах «Дніпра» і тому як ніхто інший розбирається в причинах зльоту команди в цьому сезоні. UEFA.com поговорив з 33-річним капітаном про сильних сторонах клубу, фіналі Ліги Європи УЄФА і заслуги Мирона Маркевича.
– Чи Могли б ви припустити, що «Дніпро» забереться так далеко в Лізі Європи?
– Звичайно, ніхто такого не очікував. Команда була налаштована, горіла бажанням, але спочатку подібне досягнення могло здатися чимось фантастичним. Однак потихеньку казка почала перетворюватися на минуле. З кожною грою ми додавали, ставали впевненішими. І ось ми у фіналі єврокубка. Напевно, пізніше ми це усвідомлюємо. Поки ж нас просто долають дуже приємні емоції.
– Мирон Маркевич – величина в українському футболі. В чому полягає його головний внесок у нинішній «Дніпро»?
– Цей внесок величезний. Прийнявши «Дніпро», він говорив, що у нас хороша, зіграна команда, однак їй потрібно додати в деяких компонентах. Він підкреслював, що ми повинні бути більш впевнені в собі, і виявився прав. Завдяки тренеру в цьому плані ми стали набагато сильнішими.
– По ходу турніру всьому «Дніпру» доводилося багато працювати в обороні. Подібний командний дух – головний фактор успіху в цьому сезоні?
– Насамперед, я б акцентував увагу на чудовій атмосфері, що панує в команді. Ти завжди можеш сподіватися на свого партнера, на те, що він виручить і не підведе – це дуже важливо. На тренуваннях ми не валяем дурня, віддаємося на всі сто, в побуті ми допомагаємо один одному, часом разом відпочиваємо. У нас команда – як кулак. І все це стало запорукою сьогоднішнього прориву.
– Як ви прокоментуєте той факт, що «Дніпро» сильно виступає в домашніх матчах, хоча Київ не є рідною для вас містом.
– Спочатку було дуже важко. Фактично ми грали при порожніх трибунах. На матч проти «Карабаху», наприклад, прийшло дві-три тисячі чоловік, підтримки практично не було. Звичайно, хотілося, грати на очах своїх вболівальників, хотілося подарувати єврокубкові матчі Дніпропетровську. Але така вже ситуація в нашій країні, ми повинні приймати ці правила гри. Думаю, такий стан речей нас загартувало, а глядачів на трибунах з кожною грою ставало все більше і більше. На півфіналі стадіон був практично заповнений – дякую киянам, які прийшли підтримати «Дніпро».
– Голкіпер Денис Бойко чудово проявив себе в нинішньому сезоні. Що ви скажете про нього як про партнері?
– Денис – професіонал. Зараз його можна хвалити, співати дифірамби, проте він, насамперед, якісно виконав свою роботу. Він виручав команду, і з кожним його сейвом команда ставала впевненіше. І, природно, Денис зробив дуже багато для досягнення нашого сьогоднішнього результату.
Цим колективом ми граємо давно. Ми зіграні добре один одного знаємо. Найважливіше, що з кожною грою зростала наша психологічна впевненість. Завдяки цьому ми ставали сильнішими. Не стільки прогрес в ігровому плані, скільки саме цей фактор виявився вирішальним і допоміг нам дійти до фіналу.
– Вам належить матч з чинним переможцем турніру. Буде підхід до гри таким же, як і в попередніх раундах?
– Не будемо кривити душею, напевно, підхід буде чимось відрізнятися. Все-таки це фінал. Напруга буде дуже великим. Всі розуміють, що одним тільки матчем ми можемо обернути мрії в реальність. Так, мета поруч, але ми повинні бути холоднокровніше і спробувати рухатися до цієї гри в звичайному режимі. Готуватися через матчі чемпіонату і кубка країни, але тримати Лігу Європи в розумі.
Напевно, не кожному в житті надається такий шанс. Зрозуміло, що хтось вже встиг зіграти і за десять подібних фіналів, але для мене він – перший, і я дуже пишаюся.
– Що можете сказати про ігровому стилі «Севільї», і яким вийде фінал, на ваш погляд?
– «Севілья» – чинний володар трофею і фаворит нашої пари. Дуже гарна іспанська команда з хорошими виконавцями, любляча атакувати і відповідає всім вимогам сучасного футболу. Я дивився матчі «Севільї» в «прикладі». Вона грала на рівних і з «Барселоною», і з «Реалом». Буде цікаво перевірити себе на тлі цього суперника.
– Будучи не тільки капітаном і найдосвідченішим гравцем »Дніпра», але і найважливішою фігурою в середній лінії, відчуваєте, що на вас лежить відповідальність за результат матчу у Варшаві?
– На поле виходять 11 чоловік, і всі разом ми робимо одну роботу. Я повинен допомогти хлопцям, хлопці повинні допомогти мені. У нас – єдина мета. Ступінь своєї відповідальності я усвідомлюю, і якщо чимось можу допомогти, зроблю це із задоволенням. Але повторюся: мети домагається команда, а не окремі гравці – будь то капітан чи хтось ще.
– В першій команді «Дніпра» ви дебютували понад півтора десятка років тому. Розкажіть, яким вам бачилось становлення клубу за минулий час?
– Я пам’ятаю ще стареньку базу. Все розсипалося, були проблеми з харчуванням тощо. З тих пір клуб дуже виріс, вийшов на європейський рівень. Комфортна база, хороші поля – всі умови, тільки грай у футбол. Зараз по суті ми маємо все для досягнення високих результатів.
Я з 14 років в «Дніпрі». Частинка серця, навіть, напевно, все серце належить до цього клубу, і себе без «Дніпра» я не уявляю. Я дуже радий за клуб, який вже давно заслужив який-небудь трофей. На внутрішній арені ми всі ходимо навколо так близько, а зараз опинилися у фіналі престижного турніру. Дуже хочеться поповнити клубний музей настільки серйозним експонатом.
– Наскільки важливо для «Дніпра» мати гравців, подібних вам, віддали команді багато років і розуміють, що означає носити футболку цього клубу?
– Це дійсно важливо. Не хочу себе звеличувати, але я був би радий бути прикладом для діточок з нашої академії, які хочуть грати в «Дніпрі». Думаю, наявність великого числа своїх вихованців, які об’єднані однією метою, віддані клубу і здатні навернути у свою віру молодь – це запорука успіху.
