Ось це фінал! Ось це драматургія!
У неймовірному за змістом і напруження матчі перемогу здобув найсильніший, але інтрига зберігалася аж до фінального свистка.
Навряд чи, вивчаючи минулого літа єврокубковий календар, хтось ризикнув би спрогнозувати, що 27 травня стане найграндіознішою футбольним днем для України за останні шість років. Ні, звичайно ж, хотілося вірити, що якийсь із наших команд вдасться залізти так далеко в Лізі Європи. Але вже точно ніхто не чекав цього від «Дніпра», який свій євросезон почав з поразки у кваліфікації Ліги чемпіонів від скромного «Копенгагена».
Як кажуть, дорогу здолає той, хто йде. Команда Мирона Маркевича не блищала. Часом їй щастило. Але з кожним матчем вона ставала сильнішою, з кожним матчем у футболістів прибувало впевненості в своїх силах і в своєму тренерові, з кожним матчем зростав їхній бойовий дух і все більш чітко проглядався новий ігровий малюнок.
Він, може бути, не так барвистий, як хотілося б. Але адже саме з них прийшов успіх, якого «Дніпро» не знав ще ніколи. Його футболісти навчилися терпіти, вони навчилися грати на результат. Вони багато чому навчилися за цей рік.
І ось – 27 травня, Варшава, стадіон «Національний», фінал Ліги Європи «Дніпро» – ” Севілья». Перший в історії єврокубковий фінал для «Дніпра». І четвертий за останні 10 років для «Севільї», яка прибула в столицю Польщі в якості чинного володаря трофею.
Звичайно, іспанський клуб вважався фаворитом фінальної пари. І, загалом-то, з перших хвилин підопічні Уная Емері взялися доводити свій статус на ділі.
Вже на першій хвилині севільцам вдався досить небезпечний випад – після передачі з глибини поля Бакка на лінії штрафного утік від Федецького, розвернувся і потужно пробив з лівої. На щастя, кудись на трибуну. Але в той же час цей епізод надихнув футболістів іспанського клубу.
Вони явно не проти були забити швидкий гол і на добрих хвилин п’ять затиснули дніпрян на їх половині поля. А потім…
А потім сталося маленьке футбольне диво під назвою гол. М’яч влетів у ворота «Севільї»!
Все відбулося просто блискавично: Калініч вдало поборовся в центрі поля, відпасував направо Матеуса, той промчав по флангу, залишивши не у справ Тремулінаса, і зробив ідеальний навіс на біг паралельним курсом партнера. Калінічу залишалося тільки влучити у ворота, що він і зробив.
Ось вам і холодний душик! Ось вам і прозорливість Мирона Маркевича. Адже гольову атаку організували саме ті два футболіста, чий вихід у старті викликав сумніви. Особливо, це стосувалося Матеуса. Практично всі були впевнені, що він залишиться в запасі, а почне гру на правому фланзі молодий Лучкевич. Але, мабуть, досвідчений тренер щось відчув. Як говориться, проявив чуття.
1:0 на сьомій хвилині – про такому розкладі можна було тільки мріяти. Але ось проблема: якщо пропущений і збентежив футболістів «Севільї», то зовсім ненадовго. Її футболісти ще з більшою люттю і напором взялися за облогу воріт Бойка, і з кожною хвилиною за «Дніпро» ставало все тривожніше.
Ключовий момент: як не старалися Ротань, Федорчук і Канкава, а підопічні Уная Емері виграли центральний плацдарм – багато в чому завдяки старанням гренадерів Мбіа і Крыховяка, який, звичайно ж, вийшов на поле «Національного» з особливим натхненням.
Загалом, гол «Севільї» почав назрівати хвилини з 10-ї, коли Чеберячко в останній момент встиг заблокувати удар Банеги метрів з 11-ти. Потім з лінії штрафного небезпечно пробив Рейес, якій було дозволено зміститися з флангу і безперешкодно стрельнути у ближній кут – вийшло сильно, але трохи неточно. Втім, Бойко ситуацію контролював – як показав повтор, якби м’яч летів навіть впритул до стійки, то наш воротар відбив би.
А незабаром Денису довелося братися за справу всерйоз. І він знову показав вищий клас! На 24-й хвилині парирував складний м’яч після удару Крыховяка головою, а на 27-й – відбив удар Рейеса з близької відстані.
Але вічно так тривати не могло. Бойко тягнув все що можна в грі з «Наполі», видав ці два суперсэйва… Коли хтось же повинен був пробити так, щоб навіть Денис виявився безсилим. Ну якщо захисники дозволяють бити.
Цей неприємний для нас момент припав на 28-ю хвилину. Поляки швидко розіграли кутовий, пішов навіс у центр штрафного, де Крыховяк зміг викрутитися і пробити з розвороту з-під Лео Матоса і крізь Чеберячку. Бойко зреагував, кішкою метнувшись в лівий від себе кут – але марно. 1:1 – і червоно-біла частина трибун ревіла від захвату, а «Севілья», відчувши, суперник дає слабину кинулася його добивати – як тореадор, який відчув запах крові, починає добивати бика.
Минуло всього три хвилини – і Бойко ще раз довелося діставати м’яч з сітки своїх воріт. Цього разу у номінальних гостей пройшла атака через центр. Досвідчений Рейес стягнув на себе трьох дніпрян, і видав шикарну передачу на Бакка, який проскочив між Чеберячко і Дугласом, обіграв Бойко і вразив вже порожні ворота.
2:1 – «Севілья» повела, і лише після цього «Дніпру» вдалося частково відсунути гру від своїх воріт. Ну все логічно: червоні трохи зменшили оберти, чого слід було очікувати, і нашим відразу стало легше дихати. Хоча перевагу все одно було на боці «Севільї».
І ось тут необхідно віддати належне команді Маркевича. Вже вкотре у цьому сезоні «Дніпро» продемонстрував справжній чоловічий характер. Перехопити ініціативу не зумів, але не опустив рук і теж заходився шукати щастя попереду. Як підсумок – 2:2 до перерви.
До голу був дуже близький Коноплянка, на 37-й хвилині продемонстрував свій коронний номер – зміщення з флангу вздовж лінії штрафного і удару під поперечину. Але воротар «Севільї» Ріко виявився готовий такого трюку лідера «Дніпра».
А от штрафному у виконанні Ротаня поставив 21-річного голкіпера в глухий кут. Але там, напевно, не врятував би ні Буффон, ні навіть Бойко (це я без всякої іронії). Надто тонку траєкторію вычертил м’яч після удару дніпропетровського капітана.
З тим і пішли на перерву, і, звичайно ж, гол Ротаня обнадіяв. Хоча на хід гри, у загальному-те, сильно не вплинув. «Севілья» і в другому таймі володіла ігровою перевагою. Спочатку, правда, андалузці обережно. Хвилин 10-15 гра йшла на зустрічних курсах, але ближче до середини тайму перевага червоних вже виглядало незаперечним. А тиск був настільки потужним, що оборони «Дніпра» раз за разом стала давати збої.
Деякий час нам щастило – приміром, коли Крыховяк бив по воротах з лінії воротарського, але під м’яч встиг кинутися, здається, Лео Матос. А на 73-й хвилині кредит везіння був вичерпаний. Все той же Лео Матос невдало виніс м’яч зі штрафної, було кілька рикошетів, і миттєвий пас Витоло в «дірку» між захисниками на хід Бакка, який в таких ситуаціях, схоже, не промахується. Принаймні, в середу не промахувався.
До речі, пізніше у нього був ще один чудовий момент – знову провалилися центральні захисники «Дніпра», дозволивши колумбійця завдати удару головою. Але цього разу «Дніпро» врятував чудовий Бойко, який подарував своїй команді шанс перевести зустріч в овертайм.
На жаль, надії були марними. Дніпряни билися з останніх сил, Маркевич намагався посилити атаку за рахунок замін (до речі, чомусь так і не випустив Лучкевича). Але нічого не вийшло. А тут ще наприкінці трапилася неприємність з Матеусом, який незабаром після зіткнення з Тремулинасом у боротьбі за верховий м’яч втратив свідомість і не зміг продовжити матч, покинувши поле на ношах.
Загалом, камбеку ми так і не дочекалися, хоча вірили до останнього. Ну а з іншого боку, всі, напевно, справедливо. У фіналі краще грала «Севілья». Це треба визнати.
Нам залишається лише привітати іспанський клуб з четвертим тріумфом в Лізі Європи, і подякувати футболістам «Дніпра» за цю неймовірну весну. Хлопці, спасибі вам за все!
ДНІПРО – СЕВІЛЬЯ 2:3
Голи: Калініч (7), Ротань (44) – Крыховяк (28), Бакка (31, 73).
Дніпро: Бойко, Федецький, Дуглас, Чеберячко, Лео Матос, Канкава (Шахов, 85), Федорчук (Безус, 68), Матеус, Ротань, Коноплянка, Калініч (Селезньов, 78).
Севілья: Ріко, Алейкс Відаль, Даніел Каррісу, Колодзейчак, Тремулінас, Рейес (Коке, 59), Мбіа, Крыховяк, Витоло, Банега (Іборра, 90), Бакка (Гамейро, 82).
Попередження: Канкава (17), Калініч (45+2), Безус (71), Ротань (75) – Крыховяк (45+2), Каррісу (62), Бакка (74).
