Після прикрої поразки у фіналі Ліги Європи «Команда» не стала турбувати гравців і представників тренерського штабу «Дніпра», адже їм зараз нелегко і точно не до душевних бесід. За експертними коментарем видання звернулося до легендою дніпропетровського клубу Геннадій Литовченко, з яким обговорили не тільки перипетії варшавського матчу, але й інші нагальні питання вітчизняного футболу.Природно, поговорили і про нинішнє життя, а також спогадах кращого футболіста СРСР 1984 року.
«ГОЛОВНА ПРИЧИНА ПОРАЗКИ – ВЕЛИКИЙ ВІДСОТОК ПОМИЛОК»
– Дуже прикра і прикрі поразки зазнав «Дніпро», але в той же час гідне, – почав розмову Геннадій Володимирович. – Команда не впала в бруд обличчям, билася, старалася, але… на Жаль. Головна причина програшу, я так думаю, це великий відсоток невиправданих помилок в обороні. Всі ж знали, що не можна давати простір майстровитим форвардам та хавбекам «Севільї»! Але вони його отримали. Провалили гру центральні захисники, які залишали в гордій самоті футболістів іспанського клубу, коли ті забивали другий і особливо третій м’яч. Маркевич сказав: «Ми самі собі привезли два голи». Я з ним повністю згоден.
– Денису Бойко можна пред’явити якісь претензії?
– Ні. Він і так тягнув усе, що міг. Повторюся, захисники зіграли так, що його просто розстрілювали. Як так можна було упустити Бакку в кінцівці? А в епізоді, коли забивав Крыховяк, Денис просто не бачив момент удару. Зреагувати на сильний удар з такої відстані дуже важко.
– Геннадію Володимировичу, ви очікували, що вийде така результативна гра?
– Не тільки я, але й більшість уболівальників, впевнений, не могли до початку матчу припустити, що ми побачимо п’ять голів. У фіналах подібне буває не так вже часто. Я думав, Мирон Богданович побудує гру від оборони з мінімальними ризиками, але він обрав іншу тактику. «Дніпро» поплатився за те, що спробував зіграти з андалузцами у відкритий футбол. Так, класно вилітали з оборони в атаку, але захист.
Однак, незважаючи ні на що, хлопці Маркевича – молодці! Сезон однозначно можна занести їм в актив, а посипати голову попелом точно не варто, просто потрібно зробити правильні висновки, і перемоги в майбутньому прийдуть обов’язково.
«У «ДНІПРІ» ПОВИННО БУТИ ДВА РІВНОЦІННИХ СКЛАДУ»
– Протягом цього єврокубкового сезону могли припустити, що «Дніпро» дійде до фіналу?
– Скажу відверто: коли дніпряни вийшли з групи, вийшли невпевнено, лише в останньому матчі вирішивши завдання, і то при збігу обставин (суддя не зарахував чистий гол «Карабаху» у ворота «Інтера»), я не вірив, що їм під силу дістатися до головного поєдинку за Кубок Ліги Європи. Але потім впевненість у силі дніпрян від матчу до матчу тільки зміцнювалася. Вони піймали свою гру, гнули свою лінію, не виходили на поєдинки проти «Аякса» або «Наполі» з тремтячими колінами – ось і добилися такого успіху. Будемо відверті, неаполітанський клуб – це дуже і дуже грізний суперник, навіть сильнішою «Фіорентини», якої, на жаль, поступився дорогу в півфінал «Динамо». Чого не вистачило «біло-синім», щоб здолати « фіалок»? Напевно, правильно обраної стратегії на обидва матчі.
– Згодні, що при всіх заслугах гравців клубу і головного тренера (які ніхто заперечувати не стане) дніпропетровцям супроводжував ще і скажений фарт?
– Везе тільки найсильнішим. Те, що «синім» супроводжувала удача, – факт, але не на одному лише фарт вони здобували перемоги! Багато повалені суперники були сильнішими «Дніпра», але грамотна тактика від Мирона Богдановича, правильна стратегія двоматчевого протистояння зробили свою справу: у кожному з поєдинків плей-офф все вирішував один гол. Емоційний накал був божевільний, але хлопці впоралися і абсолютно заслужено дісталися до Варшави.
– Більшість фахівців говорить, що головний фактор успіху «синіх» – це командний дух, командна гра. Поділяєте цю точку зору?
– Мабуть, так. Без командного духу у футболі нікуди, – це ж не індивідуальний вид спорту. Візьмемо, наприклад, Євгена Коноплянку. Він лідер серед підопічних Маркевича, але в кожному матчі грає на команду. Останнім часом він мінімально тягне ковдру на себе.
– У Валерія Лобановського, як він сам казав, у свій час була команда-зірка, а не команда зірок. Разом з тим, серед гравців золотого покоління 90-х років у складі динамівців яскравіше всіх сяяв дует Шевченко – Ребров, без якого команду просто неможливо було уявити і без якого, мабуть, не було б півфіналу Ліги чемпіонів. Хто є ключовими виконавцями дніпрян?
– Знову-таки, якщо ми говоримо про рівень індивідуальної майстерності, то це Коноплянка. Він взагалі один з кращих гравців нашого чемпіонату. Ключовим виконавцем «Дніпра» також однозначно є Руслан Ротань. Він справжній капітан, лідер, ватажок. А що стосується київської команди кінця 90-х років з Шевченком, Ребровим і компанією . В моєму розумінні, золоте покоління і команда-зірка Валерія Васильовича були раніше, коли в біло-синіх футболках грали Дем’яненко, Блохін, Безсонов (посміхається).
– Маркевич відверто зробив ставку на Лігу Європи. Дійшовши до вирішальних стадій плей-офф, він жертвував результатами в поєдинках ПЛ заради вікторій в ЛЕ. Виправдано?
– Звичайно ж, так! Розумієте, у команді рівня «Дніпра» повинно бути два рівноцінних складу. Зараз наставник «синіх» таким набором виконавців з об’єктивних і суб’єктивних причин не володіє, от він і вирішив розставити акценти, тим самим давши можливість молодим проявити себе в матчах національної першості. І треба сказати, що багато хто своїм шансом скористалися, не знітилися.
«У ЯКИЙСЬ МОМЕНТ МЕНІ СТАЛО НЕ ЦІКАВО ПРАЦЮВАТИ В РОСІЇ»
– Тепер давайте поговоримо про вас. З-за чого ви покинули «Волгу»?
– З-за того, що не впорався з поставленим завданням – у сезоні-2013/2014 команда втратила прописку в російській Прем’єр-лізі. До того ж були якісь підводні течії в структурі клубу, якісь незрозумілі рухи керівництва, якому було просто начхати на стан справ у своєму господарстві. В якийсь момент мені стало нецікаво працювати там, не бачив сенсу. Думав, що хоч якось сколихне колектив мою заяву про звільнення, але і цього не сталося…
– У «Мордовію» Юрій Максимов не кликав? Адже у вас намітився певний тренерський тандем.
– А мусив покликати (посміхається)? У Юрія був свій тренерський штаб на той момент, повний.
– Невже у такого досвідченого тренера, як ви, після Нижнього Новгорода не було пропозицій попрацювати в якомусь вітчизняному клубі?
– Жодного. Не приховую, працювати хочеться, але зараз в Україні вакантних місць дуже мало, практично немає. Потрібен попит на мої послуги, сам же я набиватися не стану. Мені здається, дещо-що, перебуваючи на тренерському містку, я вже довів. Наприклад, з тим же «Динамо»-2. Зараз восемьдевять футболістів, які грали під моїм керівництвом, – це виконавці національної збірної країни.
– Як ставитеся до того, що в нашому футболі з’являється багато молодих наставників, як то Сергій Ребров, Василь Сачко, Ігор Йовічевіч?
– Нічого поганого в цьому я не бачу. Хай працюють, хай доводять.
– Якщо вже ми заговорили про Сергія Станиславовиче, вірили, що він з ходу поверне «Динамо» на перше місце в чемпіонаті?
– Справа в тому, що Сергія я прекрасно знаю по роботі в другій команді. Чітко було видно, що він хоче бути тренером, це амбіційний, цілеспрямований і талановита людина. Безумовно, він молодець, що в цьому сезоні повернув динамівцям їх справжнє обличчя, але, знаєте, кажуть, що добути легко, а ось утримати… Одним словом, в наступному сезоні Реброву треба буде дуже сильно постаратись, щоб не опустити планку, яку він підняв до чемпіонської висоти.
Чи вірив я в Реброва-тренера? Так, вірив, повторю, я бачив, з яким запалом і завзяттям він осягав усі ази тренерського ремесла.
– Ви користуєтеся послугами агента або всі питання вирішуєте самі?
– Ні. Всі питання намагаюся вирішувати сам.
Будучи гравцем грецького «Олімпіакоса» ви постраждали від фінансових махінацій свого агента. З-за цього не вдаєтеся до послуг ділків справ футбольних?
– Ні. Якийсь німець, не пам’ятаю його імені, не будучи моїм безпосереднім агентом, представляти мої інтереси в Греції, і він разом з керівництвом клубу щось там накрутив… Крім мене, він ще займався справами Протасова і Савічева. Загалом, у «Олімпіакоса» після розірвання контракту була переді мною солідна фінансова заборгованість.
– Наскільки я розумію, зараз у вас творча пауза. Чим заповнюєте?
– Ловлю рибу. Я запеклий рибалка.
– Вже відкрили сезон весняно-літньої риболовлі?
– А я сезон і не закриваю ніколи (посміхається). Є у мене одне містечко – озеро, де можна рибалити цілий рік. Причому взимку це не зимова риболовля на льоду в чистому вигляді – спеціальні апарати не дають водойми замерзати. Тому, скажімо, щуку можна ловити дванадцять місяців в році.
– Як улов?
– Чудовий! Похвалитися є чим. Взагалі рибалка – прекрасне хобі: природа, чисте повітря, тиша, можна зібратися з думками наодинці з собою, до того ж рибачий азарт.
«12 КЛУБІВ УПЛ – ТЕ САМЕ ХОЛОДНОКРОВНОГО ВБИВСТВА»
– А як ставитеся до полювання?
– Це справа я не люблю.
– Зараз багато говорять про можливий новий формат проведення української Прем’єр-ліги. Як вважаєте, чи варто скорочувати кількість команд до 12-ти клубів?
– Категорично ні. Це шлях в нікуди, це буде схоже на холоднокровного вбивства вітчизняного футболу. Україна – футбольна країна. З нашою територією, кількістю населення 12 команд? Наша країна – кузня талантів. Блохін, Бєланов, Шевченко – футболісти, яких знає весь світ, виконавці, яким підкорялися найвищі вершини, їх визнавали кращими гравцями Європи. Звідки візьмуться нові володарі «Золотого м’яча», якщо у нас в еліті буде 12 команд, якщо в регіонах просто забудуть про футбол?
– Не за горами фінал Кубка України. Хто фаворит «солодкої парочки» «Динамо» – «Шахтар»?
– Вважаю, що фаворита в цьому поєдинку немає. Шанси на перемогу – чистої води 50 на 50 в процентному співвідношенні. Гра буде цікава, в чому не сумніваюся ні на секунду – це ж всеукраїнське дербі, гра принципових суперників. Якщо «Шахтар» програє у фіналі, то повністю провалить сезон, «Динамо» – навпаки, як кажуть, покладе золоті медалі в кубок, чого не відбувалося давно. Мотивації в обох команд повинно бути хоч відбавляй.
