У заявці «Ювентуса» присутні футболісти з восьми держав:
14: Італія
3: Франція*
2: Аргентина, Іспанія
1: Бразилія, Чилі, Швейцарія, Уругвай
У заявці «Барселони» представлені гравці з десяти країн:
11: Іспанія
4: Бразилія
2: Аргентина, Хорватія
1: Бельгія, Чилі, Німеччина, Франція, Сенегал, Уругвай
Якщо брати два клубу в цілому, то італійці трохи випереджають іспанців:
14: Італія
13: Іспанія
5: Бразилія
4: Аргентина, Франція
2: Уругвай, Чилі, Хорватія
1: Бельгія, Німеччина, Сенегал, Швейцарія
Шість держав мають як мінімум по одному представнику у заявці кожної команди:
Іспанія: 2 – «Ювентус», 11 – «Барселона»
Бразилія: 1 – «Ювентус», 4 – «Барселона»
Франція: 3 – «Ювентус», 1 – «Барселона»
Аргентина: 2 – «Ювентус», 2 – «Барселона»
Чилі: 1 – «Ювентус», 1 – «Барселона»
Уругвай: 1 – «Ювентус», 1 – «Барселона»
UEFA.com вивчив, ніж може фінал 2015 року порадувати кожну з країн, чиї представники зійдуться в Берліні.
Італія
• Массіміліано Алегрі може стати восьмим італійським тренером, який виграв Кубок європейських чемпіонів/Ліги чемпіонів УЄФА. Раніше це робили:
Нерео Рокко («Мілан» 1963 та 1969)
Джованні Трапаттоні («Ювентус» 1985)
Арріго Саки («Мілан» 1989 та 1990)
Фабіо Капелло («Мілан» 1994)
Марчелло Ліппі («Ювентус», 1996)
Карло Анчелотті («Мілан» 2003 і 2007, «Реал» 2014)
Роберто Ді Маттео («Челсі» 2012)
• Останнім італійцем, який зіграв у фіналі Ліги чемпіонів, був Марко Матерацці. Уже В компенсований арбітром час захисник вийшов на заміну в матчі 2010 року, коли його «Інтер» обіграв «Баварію» – 2:0.
Іспанія
• Наставник «Барселони» Луїс Енріке має всі шанси стати шостим іспанським тренером, який виграв турнір. До нього це зробили:
Хосе Вільялонга («Реал» 1956 і 1957)
Мігель Муньос («Реал» 1960 і 1966)
Вісенте дель Боске («Реал» 2000 і 2002)
Рафаель Бенітес («Ліверпуль», 2005)
Хосеп Гвардіола («Барселона» 2009 та 2011)
• «Інтер» у 2010-му став останнім клубом, який переміг у Лізі чемпіонів УЄФА без іспанця в складі.
Бразилія
• Бразильські футболісти були в складі восьми з дев’яти останніх переможців Ліги чемпіонів. Єдиним винятком став «Челсі», в лавах якого у фіналі 2012 року не було жодного представника цієї країни.
• Захисник «Барселони» Даніел Алвес може стати першим бразильцем, який зіграв у чотирьох єврокубкових фіналах. Він двічі завойовував Кубок УЄФА з «Севільєю», а в 2011 році переміг з «Барселоною» у Лізі чемпіонів.
• В активі Даніела Алвеса 82 матчі в Лізі чемпіонів, що робить його п’ятим у списку бразильців, які відіграли найбільше зустрічей у цьому турнірі. Лідерство впевнено утримує Роберто Карлос з 128 матчами.
Аргентина
• Аргентинці грали за переможців Ліги чемпіонів у п’яти з семи останніх фіналів. Без їх участі пройшли фінали сезонів 2011/12 і 2012/13.
• Більше всіх матчів у найпрестижнішому єврокубку серед аргентинців провів Хав’єр Дзанетті (105), а на другому місці йде Ліонель Мессі – 98. Зате форвард «Барселони» з 78 голами лідирує у списку аргентинських снайперів в клубних турнірах УЄФА. У загальному заліку він поступається лише Кріштіану Роналду, який забив у всіх єврокубках 80 м’ячів.
Франція
• Французи грали за переможців в трьох останніх фіналах Ліги чемпіонів: Флоран Малуда («Челсі», 2012), Франк Рібері («Баварія», 2013), Рафаель Варан і Карім Бензема («Реал», 2014).
Уругвай
• Форвард «Барселони» Луїс Суарес (і захисник «Ювентуса» Мартін Касерес, якщо той чудесним чином встигне відновитися) може стати першим з 1960 року уругвайцем, виграв Кубок чемпіонів. П’ятдесят п’ять років тому Хосе Сантамарія вдруге завоював найпрестижніший єврокубок з «Реалом». Після цього Сантамарія (1962 та 1964), Паоло Монтеро («Ювентус», 1997 і 1998), Марсело Салайета («Ювентус», 2003) і Дієго Годін («Атлетіко», 2014) грали у фіналах, але успіху не мали.
Чилі
• Другий голкіпер «Барселони» в Лізі чемпіонів Клаудіо Браво і півзахисник «Ювентуса» Артуро Відаль можуть стати першими чилійцями, що зіграли у фіналі турніру. Раніше єдиним представником Чилі у фіналах був наставник «Бенфіки» Фернандо Риеро, чий клуб поступився «Мілану» в сезоні 1962/63.
• Іван Саморано виграв з «Інтернаціонале» Кубок УЄФА в 1998 році і залишається єдиним чилійцем, що став переможцем єврокубка. Роком раніше нападник дійшов до фіналу того ж турніру. У 2005 році добився подібного інший чилієць – Родріго Тельо.
Хорватія
• Півзахисник «Барселони» Іван Ракітіч (і, можливо, юний Ален Халіловіч) може стати сьомим (або сьомим і восьмим) хорватом, виграв Кубок чемпіонів. Список попередніх переможців:
Роберт Просінечкі («Црвена Зірка», 1991)
Ален Бокшич («Олімпік», 1993)
Звонімір Бобан («Мілан», 1994)
Давор Шукер («Реал», 1998)
Маріо Манджукич («Баварія», 2013)
Лука Модріч («Реал»).
• Маріо Манджукіч залишається єдиним хорватом, який забив у фіналі Ліги чемпіонів.
Бельгія
• Томас Вермален не провів поки жодного матчу в поточному розіграші Ліги чемпіонів. Якщо він зіграє у фіналі, то може стати лише третім бельгійцем, який виграв найпрестижніший єврокубок. Раніше це зробили Ерік Геретс (ПСВ, 1988) і Даніель ван Буйтен («Баварія», 2013).
• Два партнера Вермалена по збірній – футболісти «Атлетіко» Тібо Куртуа і Тобі Алдервейрелд – програли у минулорічному фіналі.
Німеччина
• Воротар «Барселони» Марк-Андре тер Стеген може стати третім німецьким голкіпером, який зіграв у фіналі Кубка чемпіонів/Ліги чемпіонів за закордонний клуб. Бодо Илльгнер виграв трофей з «Реалом» у 1998 році, коли зберігши свої ворота в недоторканності в фіналі з «Ювентусом». Йенсу Леманну пощастило менше: у 2006 році він вже на 18-й хвилині був вилучений з поля, а його «Арсенал» з рахунком 1:2 поступився «Барселоні».
• Видалення Леманна, за іронією, дозволило німцям зберегти незвичайний рекорд. Жоден воротар з Німеччини не пропустив у фінальному матчі найпрестижнішого єврокубка за іноземний клуб.
• У минулому році представник Німеччини став володарем головного трофею Ліги чемпіонів. Самі Хедіра виграв турнір з мадридським «Реалом».
Сенегал
• Півзахисник Дьяванду Дьянь не провів жодного матчу за головну команду «Барселони», але потрапив в її заявку на фінал. У нього є невеликий шанс стати першим футболістом з Сенегалу, який у вирішальному матчі Ліги чемпіонів. Голкіпер Тоні Сільва міг стати їм у 2004 році, але залишився на лавці запасних «Монако» у фіналі проти «Порту».
