Чемпіонат світу U-20 подарував ряд нових футбольних імен – ми дізналися про «сербському Касільяса», українському бомбардир і малийце, який грає, як Роналдіньо. Предраг РАЙКОВИЧ (Сербія)
19 років. Голкіпер. Клуб: «Црвена Звезда» (Сербія)
Про те, що Райкович буде запалювати на дорослому рівні, знавцям сербського футболу було відомо ще в березні 2013-го – тоді Предраг дебютував у воротах «Ягодин», відразу ж потрапив на матч з чемпіоном Сербії, «Партизаном», і провів феноменальний матч. У тому ж році голкіпер став відкриттям Євро U-19 в Литві, на своєму горбу витягнувши «білих орлів» у фінал у боротьбі з Португалією. У Сербії Райковича вже називають «своїм Касільясом», і перехід минулого літа в «Црвену Звезду» тільки додав йому вістів.
Натхнення, з яким Райкович провів сезон в якості першого номера «Зорі», він привіз з собою в Нову Зеландію. За рахунок солідної гри сербських стоперів у Предрага було небагато роботи, але з нею він блискуче справлявся. Райкович шикарно відіграв другий тайм проти Мексики, виграв для «білих орлів» серію пенальті у США, але зоряна година голкіпера припав на фінал з Бразилією. Райкович ні на секунду не втратив концентрацію, зробив кілька яскравих сейвів, а успіх Максимовича в овертаймі святкував з левиним риком. Не сумнівайтеся, якщо б «канаринья» дотерпіла до пенальті, Райкович виграв би цю серію.
Неманья АНТОНОВ (Сербія)
20 років. Захисник. Клуб: ОФК (Сербія)
Школа ОФК в белградському районі Карабурма завжди славилася яскравими вихованцями – тут, наприклад, ріс Браніслав Іванович, пізніше став одним з найсильніших крайніх захисників світу.
Зараз «романтичари» готують на виданні Неманью Антонова, здатного в перспективі вийти на рівень Івановича. Сербський захисник з російським прізвищем являє собою ідеал сучасного латераля. Антонов невтомно виорює бровку, він швидкий і витривалий, активно грає, не соромиться бити по воротах.
Велько Паунович взахваті захисника ОФК і його одноклубника Мілані Гайиче, закрывающем правий фланг оборони. Але Антонов – гравець більш універсальний. У фіналі чемпіонату світу Неманья наглухо закрив свій край та залишив без м’яча Габріеля Жезуса. Підключення сербського захисника теж таїли серйозну загрозу. Але плюс Антонова хорошій роботі свого «внутрішнього тумблера». Він відмінно відчуває гру, планомірно витрачає сили, корисний в атаці і надійний в обороні – і всі ці якості він показав у Новій Зеландії. Чомусь Антонов нагадав Штефана Ліхтштайнера з «Ювентуса», хіба що серб грає на іншому фланзі.
ДАНИЛО БАРБОЗА (Бразилія)
19 років. Півзахисник. Клуб: «Брага» (Португалія)
Продукт футбольної академії «Васко да Гама» засвітився на світовому рівні ще два роки тому, коли виграв зі збірною Бразилії турнір у французькому Тулоні. Рік потому, всього три рази зігравши за «адміралів» в Серії А, Данило вирішив поїхати за океан і почати з нуля в португальській «Бразі». Легко адаптувавшись до Примейре, бразильський опорний півзахисник до кінця сезону відвоював собі місце в стартовому складі «зброярів». Кажуть, ще рік – і Данило поїде або в Лісабон, або в топ-чемпіонат.
У Новій Зеландії Данило зробив ще один крок вперед. Будучи капітаном бразильської збірної, хавбек «Браги» зацементировал центр поля: завдяки його зусиллям Габріел Бошилья і Андреас Перейра думали тільки про чужих воротах, а оборона південноамериканців стала однією з кращих на турнірі. Данило і сам не забував про атаку – на груповому етапі він вразив ворота угорців, а в плей-офф здорово допомагав нападу в іграх з Уругваєм і Сербією. Правда, над реалізацією моментів гравця «Браги» варто гарненько попрацювати. Але в чіпкості і читанні гри Данило хорош вже зараз.
Віктор КОВАЛЕНКО (Україна)
19 років. Півзахисник. Клуб: «Шахтар» (Україна)
Творців юнацької Ліги чемпіонів УЄФА варто похвалити хоча б за поява на горизонті Віктора Коваленка. Він вже давно переріс «молодіжку» донецького «Шахтаря», а в минулому сезоні вперше отримав шанс зіграти за основну команду «гірників». І навіть віддав гольову передачу. Але головні подвиги Коваленко припали на Лігу чемпіонів U-21. «Шахтар» в тому турнірі вийшов у фінал, а Віктор прекрасно справлявся з роллю центрхава, націленого на атаку. А після дубля у ворота «Андерлехта» в півфіналі Коваленко потрапив на олівець скаутам «Ювентуса». Непогано, правда?
На чемпіонаті світу U-20 Коваленко склав класну зв’язку в центрі поля з Євгеном Чумаком з київського «Динамо» – той більше відповідав за оборону, а Віктор багато часу приділяв атакуючих дій. І не дарма – Коваленко отримав «Золоту бутсу» як кращий бомбардир ЧС-2015! У Новій Зеландії гравець «Шахтаря» забив п’ять м’ячів, а зоряною годиною Коваленко стала гра проти США, де Віктор оформив хет-трик. Особливо гарний вийшов перший гол у ворота «зірково-смугастих» – зі штрафного метрів з 30. Здається, Мірча Луческу, який пильно стежить за грою Коваленко, почне активно використовувати самородка в головній команді «Шахтаря».
Адама ТРАОРЕ (Малі)
19 років. Півзахисник. Клуб: «Лілль» (Франція)
Як і багато африканські футболісти, які стали знаменитими, маленький Адама жив у злиднях і починав грати в м’яч на вулицях – професійно займатися футболом Траоре почав лише 12 років в академії рідного Бамако. А його переїзд в «Лілль» чимось нагадує долю Неманьї Відіча. Після одного з матчів чемпіонату Малі у футболці «Бакариджана» Траоре отримав травму щиколотки, і «ПСЖ» з «Монако» відразу зняли гравця з олівця. А «Лілль» погодився лікувати півзахисника. Після курсу лікування Адама півроку проходив обкатку в фарм-клубі «північних псів» – «Мускрон-Перувельц», а в сезоні-2014/15 став стабільно виходити на поле в основі «Лілля» в Лізі 1.
Дитячим кумиром Траоре був Роналдіньо, і на чемпіонаті світу U-20 Адама дійсно виглядав, як бразильський чарівник – принаймні, на тлі партнерів по збірній Малі. Бронзові медалі «орлів» – багато в чому його заслуга: Траоре диригував атаками малійців і не соромився завершувати їх сам. Не дивно, що універсальний півзахисник став кращим гравцем турніру за системою «гол+пас» – 4+3. Нову Зеландію Адама покинув з «Золотим м’ячем» – ФІФА нагородила малійця призом MVP чемпіонату світу. Тепер Траоре потрібно настільки ж завзято заявляти про себе в «Ліллі», де він поки веде себе куди більш скромно.
Андрія ЖИВКОВИЧ (Сербія)
18 років. Півзахисник. Клуб: «Партизан» (Сербія)
Ще в січні ми розповідали про талановитого вінгера «Партизана». Талант Живковича видно неозброєним оком – не дарма ж його вперше закликали під знамена головної збірної в 16 років! Андрія швидкий, добре координований і володіє чудовою технікою, а за два роки в чорно-білій футболці він набрався досвіду, додав в стабільності і потрапив на мушку європейських топ-клубів – кажуть, головним претендентом на Живковича є «Валенсія». У Сербії Андрія називають копією Лазара Марковіча, але з однією умовою – Живкович повинен піти ще далі.
У Новій Зеландії гравець «Партизана» показав всьому світу свої диспетчерські якості. Футбольний мозок у Живковича відмінно функціонує і вміє швидко приймати яскраві рішення – фінал чемпіонату світу найкраще це довів. Андрія придумав обидва голи збірної Сербії, двічі чудово зігравши на Неманью Максимовича, а особливо красивим вийшов другий пас – Живкович піжонськи віддав передачу крізь ноги бразильського захисника, і Максимович вивалився на побачення з Жеаном. Були у Живковича та інші подвиги на турнірі (наприклад, крутий гол зі штрафного у ворота Мексики), але гра Андрии у фіналі стоїть осібно.
Бенце МЕРВО (Угорщина)
20 років. Нападник. Клуб: «Дьор» (Угорщина)
Якби в Угорщині в побуті футбольного вболівальника було поняття «дитя ліміту», нападник «Дьора» заслужив би це кліше. До 20 років Мерво не забив жодного м’яча за зелено-білих (справедливості заради, і зіграв лише чотири матчі) і начисто програв конкуренцію іншим гравцям атаки «Дьора» – Гергею Рудольфу і Тамашу Прискину. Однак у збірної Угорщини Бенце наче ковтнув свіжого повітря – і розділив з Коваленко бомбардирську пальму першості.
Угорська команда невдало виступила на турнірі, закінчивши свій шлях на стадії 1/8 фіналу, але до Мерво і голкіперу «мадярів» Секеи претензій бути не може. Нападник «Дьора» оформив хет-трик у ворота КНДР, а потім забив бразильцям і сербам. В угорській моделі гри, розрахованої на контратаки, Мерво відчував себе, як риба у воді – він швидкий, дуже легко приймає рішення і хитрий (північнокорейцям Бенце забив з нульового кута). Тепер гольові подвиги варто перенести на чемпіонат Угорщини – там Мерво ще нічого не показав.
