Вдруге поспіль володарями двох головних трофеїв європейського футболу стали клуби з Піренеїв. Цього разу місцем їх зустрічі в битві за Суперкубок стала столиця Грузії.
Великий європейський клубний футбол повертається в Тбілісі. Ні, солідні клуби сюди заїжджали навіть після того, як грузинські команди пішли з союзного чемпіонату. І тбіліське «Динамо» як-то раз навіть в групі Ліги Європи грало, але в останні два роки вилітало з Європи після першого ж раунду від таких команд, як «Актобе» і «Габала». А були ж часи, коли тут, на стадіоні «Динамо», коли він носив ім’я Леніна (раніше – Лаврентія Берії, зараз – Бориса Пайчадзе) два роки поспіль проходили півфінали Кубку кубків, де отримували по три м’ячі такі монстри, як «Фейєнорд» і «Ліверпуль».
До речі, про «Ліверпулі». Адже він повинен був першим з європейських грандів грати в Тбілісі за Суперкубок (не рахуючи самих тбіліських динамівців, природно). У 1981 році «Динамо» завоювало Кубок кубків, «Ліверпуль» – Кубок чемпіонів. А суперкубковые дуелі між власниками цих двох трофеїв складалась тоді з двох матчів. На жаль, радянської та англійській стороні не вдалося домовитися про терміни проведення ігор. Така офіційна версія, але в Грузії досі всі впевнені в тому, що «Ліверпуль» просто злякався, пам’ятаючи про 0:3 зразка 1979 року і виліт з Кубка чемпіонів після першого ж раунду.
У 1998 році Суперкубок, мимохідь заглянув на «Луї II» в Монако в 1987 році, надовго прописався в князівстві. Так начальству було зручніше – поєднувати жеребкування групових турнірів єврокубків з розіграшем Суперкубка і нагородженням лауреатів сезону. Так було до 2013 року, починаючи з якого трофей почав мандрувати по Європі: Прага, Кардіфф, тепер ось Тбілісі. На черзі – Тронхейм та Скоп’є.
В третій раз (і другий рік поспіль) в одноматчевом розіграші беруть участь команди з однієї країни, і знову Іспанії. Забавно, звичайно, що іспанці будуть з’ясовувати відносини у далекому Тбілісі. В Монте-Карло або Кардіффі – куди не йшло. Але летіти вболівальникам (гравцям не звикати) за тридев’ять земель – не найбільше задоволення. І серйозне навантаження на сімейний бюджет. Але це їх проблема, а грузини, сподіваюся, зможуть отримати не тільки моральну, а й матеріальну вигоду з приїзду в Тбілісі маси туристів. Адже є куди звозити іноземних гостей крім столиці. Ну, а грузинська гостинність відомо всім. Між іншим, серед ряду істориків побутує думка, що грузини і іспанці (у крайньому випадку – баски) в чомусь споріднені народи. Піренейський півострів називають ще й иберийским, а на території стародавньої Грузії існувало держава Іберія, іменем якого, між іншим, було названо тбіліське «Динамо» після виходу з союзного чемпіонату. Але це не про футбол, тому – все в Google!
А в діловому плані можна і біля сусіднього Азербайджану дечому повчитися – пам’ятайте про рекламу «Азербайджан – країна вогнів» на футболках мадридського «Атлетіко»? Втім, варто вчитися не всьому. У всякому разі, не того, із-за чого співпраця з мадридським клубом не було продовжено. У чому Тбілісі вже точно переплюне попередників, так це в заповненні трибун. У столиці Грузії очікують аншлаг – заповнених трибун 55-тисячника (в радянський час) вміщував 80 000, на який, як повідомляють, всі квитки давно вже продані.
ДРУЗІ-СУПЕРНИКИ
Як вже сказано вище, іспанцям вже доводилося грати між собою на нейтральному полі. І першопрохідцями стали «Барселона» з «Севільєю», зустрілися в Монако в тому ж статусі, що і зараз в 2006 році. Володар Кубка УЄФА з нинішнім барселонцем Данини Алвесом у складі не залишив великої «Барсі» з Мессі, Роналдінью і ето’о в атакуючій групі жодних шансів – 3:0. Наступні дві спроби севільців виявилися невдалими – через рік поступилися «Мілану» – 1:3, а в 2014-м «Реалу» – 0:2. «Барселона» билася за Суперкубок частіше за всіх – вісім разів. Перемог і поразок порівну – по чотири. А лідер тут «Мілан», у якого п’ять вікторій.
«Барселону» з «Севільєю» пов’язують відносини, які можна назвати, якщо не дружніми, то, щонайменше, партнерськими. Правда, є старший партнер і молодший. Це тому, що рух гравців практично одностороннє. «Барселона» забирає у «Севільї» кращих, а та через це користується прихильністю гранда, віддає на стажування молодих талантів.
Судіть самі: в 2008 році з «Севільї» в «Барсу» перейшов Дані Алвес і Сейду Кейта, у 2010-му – Адріану, в 2014-му – Іван Ракітіч, влітку – Алейш Відаль. В оренду в «Севілью» йшли Хав’єр Савіола в 2005-му, Мартін Касерес (через рік андалузці викупили його контракт), Денис Суарес і Жерар Деулофеу рік тому. Останнього «Барса» вирішила потім продати «Евертону». Суарес ж залишається ще на рік – вмовили.
До речі, згаданий вище Відаль в цьому році за «Барселону» не зіграє. Як і прийшов з «Атлетіко» Арда Туран. Діє заборона ФІФА на реєстрацію нових гравців. Так що, втрати у каталонців поки переважують. Хаві пішов у катарський «Аль-Садд», захисник Монтойя – в «Інтер». І Неймар не допоможе «Барселоні» – підхопив днями свинку, з-за чого, до речі, і продаж Педро (говорять більше про «МЮ») застопорилася. Травмований лівий захисник Жорді Альба. В іншому склад торішній, доповнений дублерами, серед яких такі відомі люди, як Ален Халіловіч і Мунір Ель-Хаддади.
ТАЄМНИЦІ СЕВІЛЬСЬКОГО СКЛАДУ
У «Севільї» змін куди більше, і її склад вгадати складніше. Деулофеу, припустимо, – не втрата. Навесні цього року він зіграв за команду Унаї Емері лише одного разу, і з його відсутністю вже звиклися. Куди складніше буде замінити бомбардира Карлоса Бакку, пішов у «Мілан», і Алейша Відаля. Останнього, швидше, можна охарактеризувати як правого півзахисника (він і в захисті грав, зокрема, у фіналі Ліги Європи), ніж вінгера. І ветеран Хосе Антоніо Рейєс, не раз подменявший Відаля в минулому сезоні, і Витоло, який, судячи з усього, після приходу Коноплянки влаштується на правому фланзі – гравці більш атакувального плану.
Доведеться Емері вносити корективи в тактичні побудови. Звичайно, всім нам дуже хотілося б, щоб у Тбілісі зіграв Євген Коноплянка. І зіграв успішно. Що ж, всі передумови для цього є. В останньому контрольному матчі «Севільї» українець вийшов у стартовому складі. Але, хто знає, можливо, в такому принциповому матчі Емері вирішить зробити ставку на перевірених бійців.
Є великі питання і по обороні. Судячи з усього, проблеми з шлунком завадять вийти на поле новачкам команди Стівену-Зонзи і Адилю Рамі, а також Тімоті Колодзейчуку (перший – опорний півзахисник), двоє інших центрбеки. В центр, треба думати, оттянется Гжегож Крыховяк, а праворуч зіграє бразильський новачок з «Бордо» Маріану.
Неясно також, хто ж буде грати попереду. Пішли адже не тільки Бакка і Деулофеу, але і, не заходячи додому, Яго Аспас, повернення якого з «Ліверпуля» багато чекали. Так що, на роль наконечника претендують і залишився в команді Кевін Гамейро, який забив у минулому сезоні за «Севілью» 8 м’ячів, і італійський новачок Чіро Іммобіле, орендований у дортмундської «Борусії». Словом, це буде зовсім не та «Севілья», яку ми бачили в минулому сезоні.
Євген БІЛОЗЕРОВ
