Між суботнім матчем з білорусами у Львові і вівторковим зі словаками в Жиліні два «чистих» дня. Часу на повноцінний тренувальний межигровой цикл немає. Але його також немає ні у одного з суперників. Що залишається робити? Перш за все, відновитися перед, по суті, ключовим матчем з основними конкурентами на прямий вихід з групи на ЄВРО-2016, до того ж матчем на його полі. Відновитися не тільки фізично, але, що не менш важливо, психологічно.
А ще – крім цього, у тиші штабного номери в готелі або кімнати для теоретичних занять розкласти все по поличках: всі плюси і проблеми гри, що в минулу суботу, що за весь відбірковий цикл. Просіявши «зерно і полова», зміцнити в гравцях впевненість в їх силах, у тому, що шанс здобути путівки до Франції є. І цей шанс – в їх власних руках, точніше, в ногах.
Без зайвого нагнітання паніки концентрувати увагу футболістів на те, що словаки не просто показали себе одними з найкращих і ефективних в масштабах всіх груп у цьому кваліфікаційному турнірі, але після програшу іспанцям команда Яна Козака зараз реально – поранений звір. А такий завжди небезпечніше, тим більше, що йому битися з нами на очах у власних фанатів.
Що показав суботній Львів
Пройдемося по лініях. Очевидно, що нині найсильніша ланка, хоча формально це не ланка, а його важливі елементи. Це його вінгери, його «крила». Ярмоленко і Коплянка не тільки забили «свої» м’ячі, вони «рулили» нашою грою.
Напередодні випав з обойми збірної Євген Селезньов. Якщо подумки відтворити історичну ретроспективу», то за фактом Женя не найефективніший форвард збірної. Так буває і з більш відомими футболістами. В клубах вони демонструють гідний рівень , а в національних дружинах не виявляють свого потенціалу. Але останні тижні Селезньов був дуже гарний у «Дніпрі». Шкода, що зараз його немає…
Що робити? Фоменко з трьох номінальних форвардів – Кравця, Будковський і Гладкого – в старті волів динамівця. Так, той в клубі частіше «гріє лавку», що виходить на поле. Але Артем навчився і пресингувати, і отпахивать «підношувачем роялів». А його швидкий гол довів, що хлопець не розгубив свої якості «стерв’ятники» – відчути гольову ситуацію і реалізувати її. Якості, які в ньому давно проявилися у Валенсії.
Середня лінія. Сконцентруємося на одному гравцеві. Звичайно, на Дениса Гармаша. Після тривалої паузи по травмі він показує пристойну гру. У Львові був дуже корисний. Окрема тема – нестриманість, «хобі» поспілкуватися з суддею в пошуках справедливості. «Синдром Хачеріді»? Була чи не була симуляція при поставленому арбітром пенальті? Колега по лінії Андрій Степаненко покритикував Дениса. Інший – Руслан Ротань – захистив. Коуч взагалі філософськи підійшов до питання: «Треба вміти керувати емоціями»…
Моя думка: який сенс вчити 25-річного людини абеткових істин, як поводитися на полі, з рефері конкретно? Ясно одне: в Жиліні Дениса нам не буде вистачати. Але, з іншого боку, це ж явний шанс того ж Сергія Рибалці проявити себе по повній. Якщо, звичайно, наставник не віддасть перевагу в старт бувалого 36-річного Анатолія Тимощука.
Адже не заглядає МІФ в паспорт ровесникові Тімо Слави Шевчуку. Лінія захисту міцна. Лише б не шукав «правди» у суддів самий, можливо, найсильніший з наших оборонців Євген Хачеріді. Хто знає, тренер на такий матч може виставити і Кучера. Так, Олександр і в «Шахтарі» зараз рідше виходить. Але він досвідчений, чіпкий, жорсткий, по-футбольному хитрий. В цілому – надійний.
Запасний аеродром
Звичайно, треба боротися до кінця. І зі словаками на виїзді, і в подальшому – з македонцями і, чого соромитися, з іспанцями. Чому? Тому що у нас є можливість потрапити у Францію безпосередньо з другого місця. Більше того, теоретично навіть з першого.
Але в холодних головах ми повинні тримати і варіант путівки на ЄВРО-2016 з третього місця в групі. Саме по собі це саме третє місце у нас вже в кишені. Залишився «дрібничка» – стати кращими серед третє.
Нагадаю Регламент кваліфікаційного турніру ЄВРО-2016. До Франції поїдуть 5 «третіх» команд. Одна, набрала в цьому заочному турнірі, максимальна кількість очок (при рівності очок, природно, враховуються додаткові показники), а через чотири двоматчеві поєдинки плей-офф у листопаді. До болю знайома картина…
Адже збірна України і так некоронований чемпіон щодо участі в плей-офф – в стикових іграх ми перетиналися з 5-ма різними суперниками. Але там свій антирекорд – 5 «прольотів» з 5-и можливих.
Так чи є шанси стати кращою збірної з «третіх»?
Нагадаю ще одну важливу деталь з Регламенту. Всього відбіркових груп 9. У 8-и з них представлено по 6 суперників, а в одній – групі І – 5. Саме в ній враховуються всі очки, набрані дружиною, що посіла третє місце, а в інших групах у «бронзових призерів» не враховуються пункти, завойовані у команд, що зайняли останні місця в групі.
Після 7-го туру в цьому змаганні ситуація така:
Україна – 12 очок (без урахування матчів з Люксембургом)
Угорщина – 11 (у всіх, аналогічно – без обліків матчів з аутсайдерами)
Албанія – 11 (група І, враховуються всі матчі)
Росія – 10
Норвегія – 10
Нідерланди – 7
Ізраїль – 6
Ірландія – 6
Естонія – 6
Звичайно, слід пам’ятати, що попереду ще 3 тури, і ця картинка може змінюватися як у дитячому калейдоскопі – розклади здатні ще здивувати нас, нічого начебто не удивляющихся. Залишається одне – сконцентруватися до межі і набирати очки по максимуму.
