…відчинили свої ворота білоруси в останній грі відбору Євро-2016. Чим відгукнеться нам така «гостинність» в майбутньому, допоможе розібратися кілька порівнянь і аналогій. Перед грою з підопічними Олександра Хацкевича мучили сумніви. У цьому відбірковому циклі збірна України встигла привчити до тяжкої видобутку результату (що не виключає прольоту зі словаками і іспанцями повз нього) й такими ж роздумами на чолі наставника Фоменко. Зізнаюся, не дуже вірив, що він раптом з’явиться в образі відчайдушного Михайла Івановича Жарова в черговому водевілі, або іншого персонажа, який підкотив до Семену Семеновичу Горбункову на таксі з отклеившимся вусом…
Але сталося! Команда Михайла Фоменка разом пішла на штурм допотопного буфету з «бярозы», сильно скучивши за яскравими враженнями. У тих же почуттях перебували і заповнені трибуни «Арени Львів». Стадіону і міста, де традиційно не визнають іншого результату, окрім перемоги нашої збірної.
А коли всі пристрасті вляглися, з’явилася шикарна можливість подумати під картинку ще одного матчу в нашій групі. На тлі повної переваги збірної Іспанії над міцними словаками, убозтво команди Олександра Хацкевича стало особливо очевидним.
Цей печерний футбол, безумовно, не вина залізного опорника київського «Динамо», який лише намагається побудувати нову команду. Але подвійний його бідою стало наше беззастережну перевагу в зоні, де наставник білорусів сам у минулому блищав. Бо його команда була фактично зім’ята. Не допомогли навіть заслужені лісоруби в тилу: Шитов, Мартинович, Волотько…
І тут відразу спливає схожий наїзд підопічних Дель Боске на наших улюбленців. До честі українців, ми тоді посипалися не повністю. Але ганяли нас умілі місцеві пастухи, як стадо. І тільки після матчу в Іспанії наш штаб, в особі Олександра Заварова визнав, що гравці збірної України забули про колективний відбір і агресію в центральній зоні.
У суботу ввечері білоруси про ці прийоми навіть не згадали. Не випадково Хацкевич винувато помітить: «Це все, що у нас є». Та вже бачили. В залік пішла тільки особиста нахрапистість екс-днепрянина Корніленко і світла голова вайлуватого Гліба. Але і ця «лампочка» почала блимати, коли збірна України буде грати, по суті, кинула. А коли спробувала повернутися в гру, справа закінчилася афективним видаленням Гармаша.
Денису я суворим суддею не буду. Хоча арбітра з дружнього Ізраїлю він налаштував проти себе вміло. Тим не менш, ще один збірник Степаненко міг би в своїх оцінках бути стриманішим. І, наприклад, прислухатися до думки капітана Ротаня чи Ярмоленка.
Очевидно, як не вистачало Гармаша на протязі всього цього відбіркового циклу. Саме його невгамовне тиск компенсує наші огріхи по осі між штрафними. Там, де не раз виглядав мужньо, але безідейно суворий критик Тарас… Бо втрата Гармаша може стати відчутною саме в матчі зі Словаччиною.
Адже в Жиліні наша збірна має зіграти на рівні кращого матчу в каденції Михайла Фоменка. Таким бачу виїзд у відборі на ЧС-2014 в Чорногорію. І той розгром замечтавшихся господарів відбувся якраз при досить активній участі нинішнього «обвинуваченого». Денис Гармаш невпинно тягнув нашу команду вперед, і подвиг відбувся. У суботу вогонь надії на забуте якість гри знову запалав, але видалення обернулося знаком питання…
Мені можуть заперечити, що в збірної є й інші гравці, здатні активно діяти та креативно. Наприклад, Руслан Малиновський. Хлопець звичайно неабиякий, але умови для повного дебюту в такому офіціозі архисложные. Гамшик не випадково назвав зустріч з нашою збірною «грою року».
Ні, звичайно, можна позубоскалити і з приводу лідера збірної Словаччини. В гостях у Червоній Фурії його команда «автобус» не ставила. Господарі її туди просто запхали! А догляд Гамшика з поля був таким поспішним, що напрошується різке бажання відвідати туалет…
Але, то була Іспанія. Команда явно зібралася повернути рівень гри, який поставив під сумнів бразильський мундіаль. Хоча допускаю, що перевага іспанців могло бути не таким переважною, не май Ян Козак кадрових проблем в центрі поля. Словакам явно не вистачало Вайсса і, особливо, потужного Юрая Куцки, чий залп колись приголомшив Ікара Касільяса.
Втім, відсутність важливих фігур не завжди вирішальний фактор. Правило нерідко підтверджується і на шаховій дошці, і на футбольному полі. Особливо в нашому випадку, коли суперники не вважають себе слабкіше. Але перемогти словаків на їх полі без емоцій буде важко.
Ярмоленко тонко підмітив з приводу Гармаша: «Такі футболісти по-іншому грати не вміють». Прав на всі сто. Згадую сенсаційну перемогу України в першому стиковому над Францією і не уявляю його без шалу Зозулі. На жаль, Роман нам в Жиліні теж не помічник.
Вихід один: гравці збірної України, які вийдуть на поле, повинні змусити здригнутися не схильних до рефлексії суперників. Тим більше, що поразка в Києві до реваншу зобов’язує подвійно. Особиста сатисфакція Михайла Фоменка Яну Козаку додається.
