Збірна України з футболу провела чергові матчі відбіркового турніру до чемпіонату Євро-2016.
Наша команда почала за здравіє, в красивому стилі обігравши білорусів, а закінчила за упокій, розписавши досить нудні нулі зі словаками. Так як завжди запам’ятовується останнє слово, саме гра в Жиліні викликала безліч суперечок і лютої критики.
“Обозреватель” зробив головні висновки з останніх матчів збірної України і спробував пояснити, чому вболівальникам нашої команди варто зменшити вимоги від команди.
Нас чекає плей-офф
Головний підсумок зустрічей з Білоруссю і Словаччиною – нас чекають чергові стикові матчі. Шансів на друге місце немає, адже в Іспанії та Словаччини попереду матчі з Люксембургом, а третє місце ми вже забронювали. Не дивіться, що на сьогоднішній день Україна лідирує у списку третіх команд всіх груп, краща з яких потрапить у Францію безпосередньо. Наш календар – поєдинки проти Македонії та Іспанії – не розташовують до оптимізму.
По-перше, окуляри з Македонією в розрахунок братися не будуть (навіть якщо ті підуть з останнього місця, з нас спишуть 6 пунктів з Люксембургом). По-друге, в перемогу над нехай і невмотивованої Іспанією не дуже віриться. А якщо врахувати, що з нами конкурують хорвати та угорці (ну, або норвежці з румунами), у яких залишилися гри з відверто прохідними суперниками, то для України жовтневі матчі фактично не мають ніякого значення.
У листопаді нас чекають осточортілі стики, але чому б і ні, адже будуть цілком робочі шанси нарешті подолати цей вже став психологічним бар’єр.
Проблеми з фантазією
Що стосується безпосередньо гри зі Словаччиною, то нічого несподіваного ми в ній не побачили. У тому, що у збірної України є серйозні проблеми з креативом відомо давно і всім. Як тільки наші футболісти стикаються з більш-менш організованою обороною і необхідністю щось вигадувати біля чужих воріт – пиши пропало.
Але що в цьому нового?! Чому кожен раз вболівальники цим неприємно здивовані?! Ось серйозно – якщо відкинути емоції, чого ви чекали? Що наші гравці раптом візьмуться пачками возити словаків і забивати через себе в падінні головою?
Опустіться на землю. Ми давно талдычим тільки про те, що Україна сильна на контратаках, коли у команди є вільний простір. Відмінно! Тільки грати на чистих м’ячах сьогодні вміють всі, і ніякого особливого досягнення в цьому немає. Зіграйте з такою командою гранично щільно, і ви істотно підвищите свої шанси на успіх. Словаччина це довела досить легко.
Україна показала свій рівень
Крім того, пора вже, нарешті, зрозуміти місце української збірної в світовому і європейському футболі, а не бити себе п’ятою в тризуб на грудях.
Зніміть рожеві окуляри. За останні півтора десятка років ми пропускали вперед себе такі команди, як Греція, Шотландія, Польща, Словенія, тепер ось настала черга Словаччини. Наші сусіди поляки за цей час зіграли на двох чемпіонатах світу і двох чемпіонатах Європи, а ненависні росіяни пропустили тільки світові першості у 2006-му і 2010-му, а на Євро-2008 взяли “бронзу”.
Україна ж героїчно здолала аж одну кваліфікацію, і є при цьому автором унікального досягнення – п’ять програних стиків поспіль. Але наші вболівальники, натхненні функціонерами (“Наша мета – 20…”), кожен раз важливо надувають щоки і наполягають на винятковості нашої збірної. Так, ми виняткові. П’ять разів в плей-офф не програвав ніхто.
Безумовно, історія не має відношення до дня сьогоднішнього, але сверхталантливого покоління гравців у нас поки що не спостерігається, а система підготовки футболістів по-як і раніше, орієнтується на фізичну підготовку.
Проблема не в Фоменко
Ще одна прекрасна ілюстрація того, що Україна – далеко не найбільша футбольна країна. “Вам подобається дивитися на цю нудну гру?” – це риторичне питання наші вболівальники ставлять при кожному наставника. При цьому ніхто не хоче звернути увагу на клас футболістів, більшість з яких варяться у власному соку. Зараз, з падінням рівня чемпіонату України, ця проблема стала ще більш очевидною.
Мало того – подивіться на нинішній склад збірної. 36-річний Шевчук, 30-річний Федецький, 32-річний Кучер, 33-річний Ротань, 30-річний Селезньов, 32-річний Гусєв, 36-річний Тимощук, якого тягнуть, як той чемодан без ручки. Чого ви конкретно хочете від гравців, які вже досягли свого найвищого стелі? При цьому половині з перерахованих немає готової заміни. Про що взагалі говорити, якщо в нападі бігає дублер з київського “Динамо”, який не реалізував у Словаччині забійний момент.
Фоменко побув чарівником у відборі на ЧС-2014, подарувавши нам саму яскраву перемогу в історії збірної над Францією. Але – годинник пробив 12, удача перетворилась у міраж, а кураж просто випарувався. Не вистачило сміливості? В тому-то і проблема, що в потрібний момент не змогли дотиснути, а вичавити максимум зі своїх шансів не дозволило майстерність.
Чому не продали Ярмоленко
Матч у Словаччині наочно показав, чому за лідером київського “Динамо” не вишиковується черга з ТОП-клубів, один з яких так мріє продати свого футболіста Ігор Суркіс. Невміння Андрія Ярмоленка вистрілювати саме в лобових матчах з серйозними суперниками давно повинно було потрапити в категорію висловлювань Капітана Очевидність. Замість цього ми продовжуємо натирати мозолі на мовах, підбираючи найбільш барвисті епітети для опису гри Андрія з черговим “Олімпіком”.
Зі словаками Ярмоленко зображував якогось метушливого торопляка, якого то і справа з’їдали захисники, не гребуючи при цьому грати гранично жорстко. Зверніть увагу: за всю гру в Жиліні ми так і не побачили ярмоленковской класики зі зміщенням в центр і обвідним ударом з лівої.
Тільки не треба розповідати, що важко грати, коли тебе зустрічають по два-три суперника. Ти лідер команди, якого вивчили вздовж і впоперек, і ніхто не зобов’язаний виставляти перед тобою на фланзі червону доріжку.
Андрій тільки підкреслює загальний клас команди. У нього є чудові задатки, щоб домогтися прогресу, перейшовши в більш конкурентний чемпіонат, але на сьогоднішній день Ярмоленко всього лише один з багатьох добротних футболістів середнього європейського рівня. І немає нічого дивного, що його звали “Сток Сіті” з “Евертоном”, а не “Барселона” або “Челсі”. А мова між іншим про лідера збірної…
