Перед стартовим поєдинком Ліги чемпіонів з «Порту» інтерв’ю дав сербський новачок київського «Динамо» Радосав Петрович. «Маккабі» треба поважати
– У середу для «Динамо» стартує Ліга чемпіонів. Букмекерські контори вважають фаворитом групи «Челсі». А ви?
– Я б не сказав, що «Челсі» беззаперечний фаворит нашої групи. На папері це так, але і ми, і «Порту» складемо конкуренцію «Челсі». У «Динамо» великі амбіції на цю Лігу чемпіонів. Не став би скидати з рахунків і ізраїльський «Маккабі». Вони пройшли «Базель», який з року в рік грає в ЛЧ. Плюс «Маккабі» тренує сильний фахівець – серб Славіша Йокановича, під керівництвом якого я працював в «Партизані». Треба поважати цю команду!
– Може, ви Реброву повідаєте багато чого цікавого про Йокановиче, про його тактичних ходах і т. д.?
– Якщо Ребров попросить, звичайно, розповім.
– Радосав, ви знаєте, скільки років вже «Динамо» не може вийти з групи?
– Не впевнений, але, здається, сім або вісім?
– Шістнадцять!
– Так? Не знав. Я пам’ятаю лігочемпіонівський рік з Гораном Гавранчичем, коли «Динамо» в останньому турі зустрічалося з «Інтером» у себе вдома. Цей матч у мене відклалося в пам’яті. І я пам’ятаю, що «Динамо» не вистачило дещиці, щоб обіграти «Інтер» і вийти з групи.
– Що має статися, щоб «Динамо» обірвало цю негативну тенденцію? Може, прихід Петровича?
– Ох, у такому разі я був би найщасливішою людиною на світі! Але запевняю вас, що «Динамо» в кожному матчі буде битися, не шкодуючи сил. Будемо сподіватися, що так і станеться.
– Лігою чемпіонів і єврокубками вас не здивуєш, плюс ви пограли на ЧС-2010 і в англійській Прем’єр-лізі. Який виклик для себе побачили у Києві?
– «Динамо» – неймовірно амбітна команда, яка ставить перед собою найвищі цілі. Щороку «Динамо» виступає в єврокубках. У минулому сезоні «Динамо» грало в чвертьфіналі Ліги Європи, обігруючи по шляху міцні команди, включаючи англійський «Евертон». Кращого місця для продовження моєї кар’єри бути не могло.
– П’ять років контракту з «Динамо». Це більше чиє бажання: чи ваше клубу?
– Домовилися, якщо чесно, дуже швидко. Клуб запропонував стільки, я був не проти. Про «Динамо» мені всі вуха прожужжали Мілош Нінкович, а коли-то і Горан Гавранчич, з яким я пограв разом в «Партизані», тому радий опинитися тут. Буду не проти не тільки відіграти тут п’ять років, але і взагалі закінчити ігрову кар’єру. І за весь цей час мрію завоювати багато трофеїв з «Динамо».
«Київ більше інших міст в Європі схожий на Белград»
– Ви серб. У Києві є два хорвата – Виду і Кранчар. Серби з хорватами воювали між собою. Це ніяк не впливає на ваші стосунки?
– Так ми дружимо більше всього. З нами в компанії ще Александар Драгович. Ми – футболісти, політика нас не хвилює. Ніколи серед нас цю тему навіть не піднімає. Ми – великі друзі! Це дуже хороші люди, скажу вам. Вони всіляко мені допомагають в Києві. Ми живемо біля Бесарабської площі і часто збираємося разом в місто, наприклад, посидіти в кафе. Я і з албанцем Цуррі, з яким у «Генчлербірлігі» перетнувся, теж проблем не мав за національною ознакою. Цуррі – прекрасна людина! Політика на футбол не поширюється, зрозумійте. Ніхто нікому не заглядає в паспорт.
– Хто ваш найкращий друг в «Динамо», за винятком балканців?
– Знаєте, тут на диво дружний колектив. За час мого перебування рази три або чотири команда збиралася крім футболу. Це дуже впливає на мікроклімат у колективі. Футболісти з різних країн не відчувають себе чужинцями. Немає поділу на українців та іноземців. Чудовий колектив!
– У Києві вже не губитеся?
– Так і не губився. Все ж час з хлопцями. Але вже і без них зможу зорієнтуватися – що, де і як.
– У чому головна відмінність Києва від Белграда?
– Серед всіх міст в Європі Київ найбільше мені нагадує Белград. Як і Київ, Белград на дві частини розділяє річка Сава. «Старе місто» в Києві як дві краплі нагадує історичну частину Белграда. Так багато подібностей, насправді. Ми – слов’яни, однієї раси.
«Немає нічого гіршого, ніж англійська погода»
– Обзавелися улюбленим місцем у Києві?
– Не можу вибрати одне найкраще. Маса красивих місць.
– Яка столиця дорожче: Київ або Белград?
– Різниця невелика. Белград трохи дешевше.
– Тобто, у Києві ви себе краще почуваєте, ніж в Манчестері?
– Звичайно. У побутовому питанні Київ набагато комфортніше. Мене вбивала в Англії погода. Постійні дощі, сирість, тумани. Звичайно, як професіонал я не повинен цього помічати, але гірше англійської клімату я нічого не зустрічав.
– А Туреччина?
– У Туреччині все було здорово. І в плані життя, і в плані футболу. Може, з боку здається, що турецька ліга не сильна, але цей чемпіонат досить цікавий і непередбачуваний – наприклад, будь-яка команда, як і в Англії, може обіграти лідера. Відзначу, і атмосферу на стадіонах. Туреччина – футбольна країна, з якої сторони на її не глянь.
– Радосав, і наостанок таке запитання: у вас такі дані, що ви сміливо могли б грати в баскетбол, який в Югославії дуже популярний. Може, один час займалися ним?
– Як тільки я навчився ходити, то став бити по м’ячу, а не кидати його (сміється). Звичайно, я грав у баскетбол, як і кожен сербський підліток. Ви правильно говорите, що баскетбол теж неймовірно популярний у нашій країні. Є ще гандбол і водне поло, де Сербія теж в числі фаворитів. Але футбол далеко у відриві.
