Колишній нападник збірної України Андрій Воронін поділився враженнями від дебюту в якості експерта програми «Ніч Ліги чемпіонів» телеканалів «Футбол 1»/«Футбол 2» та відповів на запитання телеглядачів.
– Скажіть, коли заграв гімн Ліги чемпіонів, хотілося надіти бутси і вибігти на поле?
– Звичайно! Я як тільки вийшов на «Олімпійський» і побачив поле, стадіон, то відразу згадав, як в останній раз на ньому грав, згадав багато позитивних, добрих емоцій.
– Раніше різні футбольні і не дуже особистості критикували Вашу гру, а тепер Ви на їх місці – зараз ставитеся до їх словами з великим розумінням?
– Ви знаєте, я завжди старався і буду намагатися бути об’єктивним. У кожного є своя думка, і кожен має право її висловлювати. Тому я особливо не звертав на це увагу.
– Які були відчуття на першій студії? Комфортно було з колегами?
– Все пройшло нормально. І хлопці сказали, що для першого разу дуже непогано. Так що, в цілому, я задоволений.
– А було щось таке, що Ви хотіли, але не сказали в ефірі Сергію Реброву або Ігорю Суркісу? Може, що-небудь сказали їм після програми?
– Якщо говорити по грі, то все, що було на футбольному полі, про що я хотів сказати – говорив. Можна було, звичайно, ще щось додати, але ефір ж не гумовий (сміється). Я завжди намагаюся міркувати об’єктивно, а це вже комусь подобається, а комусь, може, і немає. Якщо говорити про тренерів – я не беру зараз Сергія Реброва будь – наставник, коли дає інтерв’ю або прес-конференцію, знаходить ті слова, яких від нього чекають. Він не завжди буде говорити те, що він бачить або відчуває, або те, що насправді було по грі. А в моєму випадку нічого приховувати або боятися. Якщо є моменти, гідні обговорення, які я побачив, то я завжди про це буду говорити.
– Якщо говорити про телевізійних нюанси, то, наприклад, Зінедін Зідан не дуже комфортно себе почував в костюмі на вручення Золотого м’яча. Як вам офіційний стиль, не хотілося одягнутися простіше?
– Якщо чесно, дуже хотілося. Не сильно люблю такий стиль: костюми я дуже рідко вдягаю, а краватки – особливо. Від цього моментами, може, не дуже комфортно себе почував.
– У продовження теми легендарних футболістів: Тьєррі Анрі вже став зіркою британського телебачення. Які у вас плани на телевізійну кар’єру? Може, своя програма або свій спортивний канал?
– Ні, я навіть не замислювався на цю тему. Я, чесно кажучи, і не міг припустити, що я буду цим займатися. Коли мені зателефонували, запропонували співпрацю з телеканалами «Футбол 1»/«Футбол 2», я поговорив з сім’єю, порадився і, враховуючи, що ця сфера для мене нова і дуже цікава (футбол, Ліга чемпіонів, «Динамо» Київ), то я вирішив спробувати і приблизно через тиждень роздумів погодився. Але в тривалій перспективі я навряд чи захочу цим займатися.
– Раз Ви вже згадали «Динамо» Київ, як думаєте, за підсумками першої гри, будемо боротися за друге місце або перше теж реально?
– У принципі, у футболі все реально. Вчора «Динамо» Загреб обіграло «Арсенал». Я думаю, що мало хто розраховував, що буде такий результат. Тому все може бути. Це була перша гра, можливо, була присутня певна нервозність. І це нормально: в складі є молоді футболісти. Ми з Сергієм Ребровим про це говорили, що багато хлопців взагалі не грали ніколи в Лізі чемпіонів. Чемпіонат України – це чемпіонат України, а Ліга чемпіонів – це зовсім інший рівень. Тому все попереду: команда проаналізує гру, зробить висновки і, сподіваюся, буде грати ще краще. Необхідно буде взяти максимум у матчах з «Маккабі» – тому що, якщо там не вигравати, то буде дуже складно – і зачепитися за очки хоча б в одній грі з «Челсі». Я думаю, що, як мінімум, в домашньому матчі можна буде спокійно з ними грати. І тоді будуть дуже хороші шанси на вихід.
– Дуже багато наші читачі чомусь вирішили поцікавитися саме у Вас, хто краще: Роналду або Мессі? «Барселона» або «Реал»?
– Багато хто знають, що я багато-багато років вболівальник і фанат «Барселони», стиль гри цієї команди. Що стосується Мессі і Роналду – вони обидва, безумовно, чудові футболісти, які залишили свій слід в історії світового футболу. Але для мене Мессі – це якийсь вундеркінд, інопланетянин. Те, що він творить протягом 10 років – це ненормально. Тому однозначно Мессі.
– Давайте тепер з футбольного Олімпу спустимося в Україну. Дуже багато одеситів нам написало, і більшість з них хочуть вас бачити тренером «Чорноморця». Було коли-небудь таке бажання? До речі, Ви говорили Алла Бублій у програмі «Моя гра», що головним тренером Ви поки ще не прагнете бути, а от з ким би спільно могли очолити «Чорноморець»?
– Я в ефірі програми казав, що Одеса – це особливе місто для мене. «Чорноморець», хоч я і не зіграв жодної гри за нього, для мене особлива команда, тому що в цьому клубі почалася моя футбольна життя. Мене тато водив на стадіон «ЧМП» ще тоді на ігри чемпіонату СРСР. В той час і «Спартак», і «Динамо» Київ боялися виїзних ігор проти «Чорноморця», тому що команда була дуже хороша. На жаль, не вдалося мені пограти за цей клуб. Я завжди говорив, що хотів би закінчити свою кар’єру в «Чорноморці», але, скажімо так, не дали. Так що, якщо говорити, чи я хочу бути тренером – я цього не виключаю. І якщо будуть якісь пропозиції, то можна сідати і розмовляти. Що стосується того, з ким хотів би працювати – зараз багато є екс-футболістів з тренерської ліцензії. Так що в майбутньому все можливо.
– Кілька запитань, що стосуються Вашої кар’єри футболіста. Хто був Вашим кращим партнером по атаці, найскладнішим захисником-суперником, кращим тренером?
– На ці питання важко відповісти однозначно. Наприклад, попереду мене з Торресом дуже комфортно було грати. З Бербатовим я грав в парі, і хоч мені і не дуже зручно було з ним, але ми забивали багато голів. З Шевою в збірній мені було дуже добре грати, з Ребровим, коли ми виступали разом – так що мені дуже пощастило, що в мене в кар’єрі були партнери самого високого рівня.
Що стосується тренера, то кожен з них особисто для мене давав щось своє. Бенітес – найсильніший тренер-тактик. Може бути, якби я потрапив до нього на 2-3 раніше, це згодилося б мені в подальшій кар’єрі. З Юргеном Клоппом ми грали разом, а потім він вже був моїм тренером, він тоді тільки починав свій шлях наставника. У нас з ним хороші стосунки, і, коли ми зустрічаємося, то завжди із задоволенням згадуємо минулі часи. Так що було досить багато тренерів, з якими мені було комфортно працювати, і складно сказати, хто з них був кращим.
По захисникові: до того, як я став гравцем «Ліверпуля», мені дуже складно було грати проти Каррагера, а потім, на тренуваннях – те ж саме! А коли грали проти збірної Англії пару раз проти Джона Террі. Так, цих двох можна виділити, проти них було грати дуже нелегко.
– І наостанок – приємні спогади: який Ваш самий пам’ятний гол за збірну і за клуб?
– За збірну – це, напевно, перший гол, коли я Греції забив. Може, він був не самий значимий, але сталося це на початку моєї кар’єри в збірній, тому цей гол – найбільш пам’ятний для мене. А в клубній кар’єрі були забиті м’ячі, які були важливі для команди, але вони не були такими красивими. Був гол «Баварії», дуже красивий, але ми тоді програли 1:2, а було навпаки, коли м’ячі були не дуже красивими, зате були вирішальними і приносили результат.
