Півзахисник збірної Білорусі Михайло Сіваков поділився очікуваннями від матчу зі Словаччиною і розповів, що його партнери по луганській «Зорі» просили відібрати очки у конкурента.
Сиваков, якому 16 січня виповнилося 28 років, виступає зараз в українській прем’єр-лізі. «Зоря» досить успішно провадить нинішній сезон, і відразу шість її гравців залучені до збірної України. Що стосується Сивакова, то він у різні роки ставав чемпіоном Білорусі та Польщі, а також був капітаном білоруської «молодіжки», яка дійшла до півфіналу ЄВРО-2011.
– Збірна Білорусі у своїй відбірковій групі вище четвертого місця вже не підніметься. Яка мотивація на матч зі словаками?
– Як не банально це звучить, але виступаємо за свою країну, її прапор і герб. Хочемо порадувати вболівальників. Зрештою ми представляємо національну збірну, тому в будь-якому випадку слід ставити максимальні цілі на кожен поєдинок.
– Багато провідних гравців не зможуть допомогти через травми. Наскільки критично відсутність у складі таких майстрів, як Сергій Корніленко, Тимофій Калачов, Ігор Шитов, Віталій Родіонов та Іван Маєвський?
– Брак таких виконавців – це погано для будь-якої команди. У першу чергу, хочу побажати хлопцям, щоб вони швидше видужували. Але з іншого боку, незамінних немає, і нам потрібно справлятися з цією ситуацією. Від нас тут нічого не залежить – треба успішно грати тими, хто залишився в строю.
– Ваша «Зоря» нині на підйомі – в десяти турах української першості вона зазнала лише однієї поразки і займає четверте місце. Відразу шість її футболістів викликані до збірної України …
– «Зоря» показує непоганий футбол, дає результат у чемпіонаті України. Шкода, трошки не вистачило, щоб пробитися в груповий етап Ліги Європи. Тренерський штаб збірної України, зрозуміло, стежить за нашим клубом, і, ймовірно, неспроста привертає стільки виконавців. Значить, вони заслужили своєю грою. До речі, коли роз’їжджалися по збірним, то хлопці, та й інші представники команди, просили допомогти перемогою у Словаччині. Адже українці ведуть боротьбу зі словаками за друге місце в групі, але поки, як відомо, відстають на три очки.
– І наскільки, на ваш погляд, білорусам реально засмутити збірну Словаччини?
– Зрозуміло, що словаки сильно мотивовані. У них класна команда, відмінний підбір гравців, але ми повинні проявити свої козирі. Треба виступити зібрано, повністю виконати тренерську установку і віддати всі сили на полі. У такому випадку ми маємо право розраховувати на позитивний результат.
– Яким залишився в пам’яті вересневий матч Україна – Білорусь?
– Це була цікава гра. Погано, що не добилися позитивного результату, але якщо бути об’єктивним, то Україна виступила дуже здорово і заслужено перемогла. Що стосується мене, то діяв в опорній зоні. Давно не виступав на цій позиції, тому не все виходило так, як хотілося.
– Ким вас правильніше вважати тепер – центральним захисником чи все-таки «опорником»?
– Останнім часом постійно виступаю в ролі захисника. Але сподіваюся, не забув, як діяти в опорній зоні. Чесно кажучи, раніше, коли опускали нижче, трошки навіть злився. Потім зрозумів, що все залежить від тренера. І з цим змирився. Головна відмінність в тому, що захисникам постійно треба бути напоготові, тримати концентрацію. Будь-яка помилка, і м’яч вже у твоїх воріт. Суперник карає негайно.
– Збірна Білорусі починала відбірний турнір під керівництвом Георгія Кондратьєва, а завершує з Олександром Хацкевичем. Що змінилося в команді за цей час?
– У кожного тренера свій погляд на футбол, але я б не став порівнювати цих двох фахівців. Все-таки це не зовсім моя справа. Кондратьєв та Хацкевич по-різному бачать гру, а нюанси проявляються на полі.
– Ви довгий час багато й успішно виступали в юнацьких та молодіжних збірних Білорусі, були капітаном «бронзової» білоруської «молодіжки», а в головній команді країни поки провели всього лише п’ять матчів. Як ставитеся до такого факту?
– Не можна сказати, що не переживаю. Втім, ця обставина ще більше мотивує і змушує працювати, щоб отримувати виклик і приїжджати під прапори збірної.
– У восьми поєдинках білоруська збірна набрала лише сім очок. На даному етапі це її реальний рівень?
– Люксембуржця ми повинні були обігравати і вдома, і на виїзді, тому пару очок недобрали. Вдобавок при належній дисципліні і самовіддачі могли домогтися кращих результатів і в матчах з командами, які стоять вище нас в таблиці. Втім, футбол – гра справедлива, тому, напевно, заслуговуємо саме те, що є. Звичайно, необхідно більше і якісніше працювати.
– Молодіжний чемпіонат Європи-2011 часто згадуєте?
– Це одне з найяскравіших подій у моїй кар’єрі. Ми зайняли третє місце в дуже престижному турнірі. Нам вдалося досягти результату, який повторити буде важко. Я був капітаном тієї збірної, і це тільки додавало відповідальності перед партнерами, тренерським штабом і уболівальниками.
– Білоруські команди різного віку неодноразово брали участь у фінальних турнірів європейських першостей. Національна ж збірна ще жодного разу не долала кваліфікаційний бар’єр. Чим це поясните?
– Важке питання. Чесно кажучи, важко відповісти. Напевно існує комплекс причин. Можливо, впливає, що в певний момент гравці просто не їдуть у національні чемпіонати сильніші, ніж білоруський. Як наслідок, вони зупиняються в рості. Моїм співвітчизникам за інших рівних воліють іноземців з інших країн, у яких є європейські паспорти і вони не вважаються легіонерами. Але це, звичайно, тільки одна з причин.
– Зараз якраз ваше покоління, що зайняло третє місце на молодіжному чемпіонаті Європи-2011, знаходиться в золотом футбольному віці. Попереду ще чотири-п’ять років повноцінних виступів на високому рівні …
– Зрозуміло, ми повинні докласти максимум зусиль, щоб зробити історичний для Білорусі прорив. Будемо намагатися пробитися у фінальний турнір першості світу або Європи. Однак говорити можна все, що завгодно. Найважливіше – виходити і віддавати всі сили на футбольному полі.
