Восени 1995-го нинішній головний тренер «Вердера» Віктор Скрипник вийшов на поле стадіону «За Бежіградом» в Любляні і відкрив рахунок у відбірковому матчі чемпіонату Європи, який закінчився на рідкість драматичним поразкою збірної України.
У роздягальні ПОБАЧИЛИ ОДИНОКОГО ЖАБЧЕНКО
– Характерною рисою початку 90-х у Східній Європі став розкол великих країн на кілька маленьких і середніх, – згадує Скрипник. – На виході утворилася добра дюжина нових збірних, які в кожному відбірковому циклі намагалися вигравати якомога більше матчів, щоб утвердитися у вищому футбольному суспільстві. Ось і наша команда на той момент тільки робила перші кроки. Потік футболістів не висихав, тренери не соромилися експериментувати.
У внутрішньому чемпіонаті ще не спостерігалося явного домінування одного-двох клубів: «Динамо», «Дніпро», «Шахтар» і «Чорноморець» проводили безкомпромісні матчі, в яких не було явного фаворита, склад збірної виглядав різношерстим. Усе про всі знали, всі з усіма спілкувалися. Іноземців у вищій лізі не було, всі були хохлами. (Посміхається). Базовим клубом вважався той, хто сильніший на даний момент. Скажімо, на матч з італійцями Анатолій Коньков викликав дев`ять гравців «Дніпра», більша частина яких з’явилася на полі.
Ну а виїзна гра проти Словенії запам’яталася тим, що зліва в захисті грав Сергій Шматоваленко, а мене тренери використовували в центрі поля – як опорного півзахисника, десь під Калитвинцевим. От і вийшло, що коли в середині першого тайму я відібрав м’яч, то обігрався саме з Юрою, а потім підключився в атаці, отримав пас врозріз і щільно вдарив. Вийшло непогано – залетіло! Ми адже до того моменту вже грали в меншості після того, як арбітр (Ален Хамер з Люксембурга. – Прим.) Показав пряму червону картку Ігорю Жабченко.
– Наскільки справедливо виглядало то видалення за фол проти лідера господарів Златко Заховича?
– Знаєте, я дивлюся, як судять зараз в Німеччині, і з разу в раз спостерігаю однакову картину. Коли видаляють твого гравця, ти завжди кажеш: «Ну ні, це неправильно! Так не можна … »Але якщо видаляють футболіста суперників, реакція завжди протилежна:« Ось так і треба – все по справі! »А з того дня стільки води витекло, що я тим більше не хочу судити суддю.
Зате пам’ятаю іншу картину: заходимо в роздягальню, а там самотній Жабченко: «Хлоп’ята, молодці, тримайтеся. 1: 0 – хороший рахунок, дасть Бог, не програємо ». – «Ігор, – говорить один з нас, – вже 2: 0, Тіма другий забив». Виявляється, що ізольований від поля Жабченко при гробовому мовчанні стадіону просто не помітив, що за хвилину до перерви його одноклубник по «Чорноморцю» Гусейнов втік з центру поля від двох захисників і подвоїв рахунок.
– Але для того, щоб протриматися, вам не вистачило і двох голів …
– Словенці серйозно придавили нас після перерви. На останній хвилині за рахунку 2: 2 їхній форвард (автор дубля Удович. – Прим.) Прорвав правий фланг нашої оборони, показав, що подаватиме м’яч у центр, а сам хитро пробив у ближній від Олега Суслова кут. Загалом, нічого дивного. Нам ще до гри говорили, що вони будуть битися. Ми теж билися, але нас було менше.
РЕЦЕПТ ПРОСТИЙ – МЕНШЕ ЧИТАТИ ГАЗЕТИ
– У знаменитих стикових матчах ЄВРО-1999 ви вже не грали. Невже виникли якісь розбіжності з Йожефом Сабо?
– Та ні, що ви … На тренуванні перед київським матчем з Вірменією відчув різкий біль у коліні. Обстеження в Німеччині підтвердило необхідність операції. Підкосила мене тоді ця травма, що й казати … Матчі зі Словенією дивився вже по телевізору, а потім довго спілкувався по телефону з Йожефом Йожефовичем, який нарікав на невезіння. І сніг пішов, і м’яча червоного на стадіоні не було …
Пам’ятаю, зідзвонився з батьком, який дивився гру в Дніпропетровську по телевізору. Тато запитує: «Ти щось бачив?» – «Так, – кажу, – у нас теж матч показували». А він мені: «Ти не зрозумів! Я теж гру дивився, але м’яча не бачив! »Ось і Саша Шовковський, мабуть, не побачив, як білий м’яч ковзає по білому снігу з-під ніг захисників …
– Але зараз-то фаворитом по праву вважається наша команда?
– Коли випала Словенія, я відразу сказав, що ми вийдемо. Ну не вірю я, що наша збірна в п’ятий раз поспіль зупиниться на стикових матчах. Так, з Францією і Німеччиною у нас шансів було апріорі небагато. Хорвати зібрали в 1997-му краще покоління в історії, яке в підсумку виграло третє місце на чемпіонаті світу.
А зараз … Зараз ми просто сильніше. Хоча довести це саме «просто» дуже і дуже складно. Потрібна божевільна віддача в кожному епізоді.
– Недооцінка суперника можлива?
– Ні. У нас підібрався дуже потужний сплав молодості і досвіду, який не дасть цієї самої молодості задерти ніс. Очі у молодих горять яскраво, головне – не перегоріти.
– Є рецепти?
– Поменше читати пресу, в якій такі як я кажуть, що ми сильніші. (Сміється). А то прочитають, і ця думка так міцно засяде в голові, що, не дай Бог, повторяться помилки 16-річної давності.
– Вас не бентежить відсутність травмованого Ротаня, а також дискваліфікованих Кучера і Степаненко?
– Руслан – гравець потрібний. Якщо що – може і гримнути. Олександр – теж футболіст високого рівня, але на його позиції можуть зіграти Ракицький і Хачеріді. Сподіваюся, що в останнього буде хороший, спокійний день.
– У бундеслізі грає один з лідерів словенців Кевін Камплі. Пам’ятайте півзахисника «Байєра»?
– Як забути, він нам гол забив! Гравець індивідуально сильний, любить йти в дриблінг, як наш Коноплянка. Шажки маленькі, м’яч ніби прив’язаний до ноги. Але я вам так скажу: наші тренери адже кожного їхнього гравця вивчать напам’ять. Головне, щоб наші лідери зіграли не на себе, а на команду.
Пам’ятайте, шістнадцять років тому у словенців був один-єдиний зоряний гравець – Златко Захович. Так от у нас таких Заховича було, хоч греблю гати. Але словенець взяв і зіграв на команду: сам забив, був корисний, а потім здорово відіграв на чемпіонаті Європи.
ВЗЯЛИ ЗА ОДНЕ МІСЦЕ – відповісти за всією строгістю
– Не можу не поцікавитися вашими клубними справами. Перед стартовим матчем сезону проти «Шальке» ви нервували. Говорили, що ось ця гра покаже реальне місце «Вердера». У підсумку – 0: 3 …
– І це при тому, що у нас в цій зустрічі всі показники було краще, ніж у суперника: кількість і якість відборів, удари по воротах, володіння м’ячем … Але ми програли вирішальні єдиноборства: за рахунку 0: 0 провалилися в центрі поля , розкрилися, отримали контратаку і все – пиши пропало …
Але потім все начебто встало на свої місця: не програли дуже сильною «Герті», обіграли вдома менхенгладбахську «Боруссію», в компенсований час вирвали перемогу у «Хоффенхайма».
– Але потім настав несподіваний надлом.
– Причому, в матчах з новачками бундесліги. «Інгольштадт» на своєму полі «згоріли» на 93-й хвилині, пропустивши з пенальті, а в грі з «Дармштадтом» пропустили вирішальний гол за шість хвилин до свистка. Потім нас чекала важка смуга – зустрічі з лідерами. «Баварії» програли всього лише 0: 1. Леверкузен обіграв нас крупніше … Але в останні кілька тижнів ми поправили ситуацію, обігравши «Майнц», «Кельн» і «Аугсбург».
Що ж, це бундесліга: тут кожен може обіграти кожного. Такий вже чемпіонат! Можеш виступати добре чи погано, але завжди пам’ятай про одне: ніколи нічого не плануй.
– У міжсезоння ви говорили про те, що намагаєтеся зробити акцент на надійності в обороні. Вийшло?
– Всі фахівці в Німеччині відзначають, що «Вердер» став пропускати на порядок менше – і принаймні команда більше не розсипається. Кістяк в лінії оборони і в півзахисті, за великим рахунком, у нас не змінився. Хіба що додалися гравець молодіжної збірної Швейцарії Уліссес Гарсія. В атаці потихеньку підпускаємо перспективного нападника австрійської молодіжки Флоріана Грілліча.
– Придбання 37-річного Клаудіо Пісарро виявилося дуже доречним після того, як «зламався» Арон Йоханссон?
– Нашому американському нападаючому зробили операцію на пахових кільцях, а повернення в клуб Пісарро кшталт камбек Андрія Шевченка в «Динамо». Клаудіо раніше залишається твердим гравцем збірної Перу, і він дуже допомагає нашій молоді. Всі дев’яносто хвилин досвідчений нападник, може, й не витримує, але в якості «джокера» дуже корисний.
– У Німеччині – гучний скандал. Подав у відставку керівник Німецького футбольного союзу Вольфганг Нірсбах, якого підозрюють в ухиленні від сплати податків, що пов’язано з отриманням Німеччиною прав на проведенням ЧС-2006 …
– Так, справа гучне. У пресі висловлюються місцеві функціонери. Я дивлюся на це з легкою іронією. На Заході часто кажуть: ось у вас в колишніх республіках СРСР все купується і продається, а ось тут, хлопці, і на вашій вулиці вибухнув скандальчик у верхніх ешелонах футбольної влади. Різниця полягає лише в тому, що у нас корупціонери не йдуть у відставку, навіть якщо їх спіймали.
Скільки разів ні доведеш його провину, а людина залишиться на своєму посту. У Німеччині все серйозніше: якщо вже взяли за одне місце – повинен відповісти. Згадайте хоча б історію з Улі Хенессом …
