Є вираз: “спроба – не тортури”. Але справжньою футбольною тортурами виявилися для нашої національної збірної п’ять спроб подолати стадію плей-офф за право виходу у фінальні турніри чемпіонатів Європи та світу.
Керували нашою головною командою країни в невдалих стикових матчах Йожеф Сабо (двічі), Валерій Лобановський, Олексій Михайличенко та Михайло Фоменко, але на жаль… І ось спроба №6. Для того, щоб пробитися у фінальний турнір європейської першості, яка пройде влітку 2016 року у Франції, нашій збірній за підсумками двох матчів необхідно обіграти старого і дуже незручного суперника – збірну Словенії, яка два рази переходила турнірну дорогу “жовто-синім”.
Нагадаю, Україна чотири рази зустрічалася зі збірною Словенії, і жодного разу не виграла. Вперше – у відборі на Євро-96: у Києві словенці здобули нічию (0:0) з командою Йожефа Сабо, а вдома виграли – 3:2. Потім був плей-офф за вихід на Євро-2000. У першому матчі в Любляні Шевченко відкрив рахунок, Захович його зрівняв, а за сім хвилин до кінця поєдинку Ачимович, підхопивши м’яч, невдало вибитий вийшов з воріт Шовковського, зважився на дальній удар з центру поля – і підступний м’яч опинився у сітці наших воріт – 2:1. У матчі на “Олімпійському” словенці вистояли, відреагувавши на реалізований Ребровим пенальті точним ударом Павлина. Так команда Сречко Катанеца пробилася на свій перший єврофорум, а ми залишилися спостерігати за ним по телевізору. На чемпіонат Європи ми все ж таки потрапили через 12 років, у 2012 році, як один із організаторів турніру, але не скажу, що команда Олега Блохіна вже дуже порадувала своїх уболівальників.
Словенців знову очолив знайомий нам Сречко Катанець, повернувшись в збірну перед початком відбору на Євро-2016. Під час “відпочинку” він працював зі збірними Македонії та ОАЕ, але особливих успіхів не досяг. Не вражала його рідна збірна і в гонці за путівкою на ЧЄ-2016. З усіх учасників плей-офф тільки збірна Боснії і Герцеговини пропустила у відборі більше (12), ніж словенці (11). Причому всі 11 голів словенці отримали у другому таймі! І шість з них – з 79-ї хвилини пізніше. Гравцям бракувало “фізики” і витривалості, чим і користувалися суперники у відбірному турнірі. Ті ж англійці вирвали перемогу в Любляні завдяки голу Руні на 86-й хвилині, причому захисники просто “забули” Уейна біля своєї штрафної площі. Вели словенці в два м’ячі і на виїзді зі швейцарцями, але в підсумку отримали три м’ячі на 80-й, 84-й і 94-й хвилинах.
Втім, також необхідно враховувати, що наші суперники в матчах відбору забили 18 м’ячів, що на чотири більше, ніж команда Михайла Фоменка. Шість з них на рахунку 36-річного Новаковича, який виступає в Японії за клуб “Нагойя Грампус Ейт”. Головні зірки команди – воротарі Ханданович (“Інтер”) і Хмар (“Атлетико”), вартість кожного – за 15 млн євро. Разом з ними у збірній грають: Кампль (“Байєр”), Ілічіч (“Фіорентина”), Бірса, Цесар (обидва – “К’єво”), Куртич (“Аталанта”), Крхін (“Гранада”), Йокіч (“Вільярреал”), Іліч (“Астана”).
На відміну від України, збірна Словенії має позитивний досвід виступу в плей-офф: балканці зіграли не тільки на Євро-2000, але і на ЧС-2002 і ЧС-2010. А ось як прокоментував підсумки жеребкування коуч словенців: “Суперник цілком прийнятний для нас. Шанси команд на успіх я розцінюю як 50 на 50. Будемо вивчати останні матчі збірної України, з якою нікому легко не було”. Наставник нашої збірної поскаржився лише на те, що перший матч ми проведемо вдома. Суперник же, за його словами, нічим не гірше і не краще, ніж інші збірні, які могли нам дістатися. “Підготовка до поєдинку буде серйозна, – пообіцяв наставник збірної. – Мотивація? На кону – участь у чемпіонаті Європи! Думаю, в цьому плані проблем не буде. Звичайно, краще було б зіграти перший матч на виїзді, але нічого вже не змінимо”.
Упевнений, керівництво ФФУ прийняло рішення провести домашній матч зі словенцями у Львові на “Львів-Арені” саме на прохання збірної, вважаючи, що місто Лева – фартовий для головної команди країни. Футболісти – люди забобонні, і добре пам’ятають, на яких стадіонах вони перемагали, а які, навпаки, зазнавали невдачі. Нехай же Львів в черговий раз підтвердить свій статус і принесе збірній чергову, бажано переконливу перемогу.
Але фарт фартом, а залежати він буде від того, з яким настроєм виходить команда на матч, наскільки вона мотивована, готова викластися на 120 відсотків. А ще успіх залежить від того, що не допустить помилки арбітр (до речі, на матчі у Львові буде працювати шведська бригада на чолі з 41-річним Йонасом Ерікссоном), яким буде “уболівання” трибун, адже вболівальник – це 12-й гравець. У Львові він завжди дуже активний, голосистий, і завжди жене нашу збірну в атаку. Упевнений, так буде і 14 листопада. У першому матчі необхідно зробити заділ, і тоді 17-го числа в Мариборі буде набагато легше. Адже тільки після повторного матчу буде винесений вердикт. Яким він буде для збірної України та мільйонів її вболівальників? Запасаємося терпінням…
