Форвард «Динамо» і збірної України Артем Кравець заново пережив емоції від завоювання путівки на ЄВРО-2016, розповівши про свою травму, посмішці Фоменко і дощі із шампанського. – Артем, як ваше самопочуття після кривавого стику в Маріборі? Через три дні ви не зіграли за «Динамо» в чемпіонаті України ..
– Не переживайте, з головою все нормально! У тому нещасливому епізоді отримав удар зверху, але кров не відразу помітив. Був заряджений допомогти команді і зосереджений на грі, тому валятися на поле не хотів, встав і побіг … Тільки трохи пізніше прощупав голову і побачив кров. Загалом, отримав розсічення, але наші лікарі професійно зупинили кровотечу, і після гри його вже не було, обійшлося без швів.
Що стосується моєї відсутності в матчі з «Олімпіком», то тренерський штаб, мабуть, вирішив поберегти усіх збірників, бо сил у поєдинках за збірну затратили багато плюс купу емоцій виплеснули, у тому числі позитивних. Ніяких обмежень з боку медиків не послідувало, готуюся до матчу в Лізі чемпіонів проти «Порту» в загальній групі.
– Здивувалися суддівству Джюнейта Чакира, який обслуговував матч Словенія – Україна? У випадку з нанесенням травми він навіть «гірчичник» не показав Боштьяну Цесара.
– По-моєму, спочатку турецька рефері непогано справлявся зі своїми обов’язками, але десь з середини другого тайму пішли незрозумілі свистки, а в кінцівці суддя і зовсім втратив нитки гри. Хоча цей арбітр достатньо хорошого рівня, в його кваліфікації немає сумнівів. Може, розгубився …
– Словенець Мішо Бречко після матчу вибачився перед Євгеном Коноплянкою за грубість, а ваш кривдник Боштьян Цесар не наслідував прикладу партнера?
– Ні, вибачень не було, але я не в образі. Головне, що ми досягли своєї мети – завоювали путівку на чемпіонат Європи! Все інше – без різниці!
– Репортаж з роздягальні та аеропорту український глядач мав змогу побачити, а що творилося в літаку? Чи не розгойдували лайнер з нагоди успіху?
– Що ви (посміхається)! В принципі, те, що було в роздягальні і автобусі, перенеслося в літак – маса позитивних емоцій і насолоду від цього! Присутнє море радості і веселощів!
– Головний тренер Михайло Фоменко хоч посміхнувся за кадром?
– Михайло Іванович – досить стримана людина, але радість і посмішку на його обличчі ми, звичайно, «сфотографували».
– В аеропорту футболістів чекав гарячий прийом! Який епізод зустрічі в Борисполі найбільше шокував?
– Коли Женя Хачеріді першим вийшов в хол аеропорту і … через 30 секунд повернувся назад мокрим (сміється). Після цього вирішили вийти всі разом, щоб дісталося кожному порівну.
– Дощ із шампанського вас зачепив?
– Не особливо хотілося їхати додому мокрим і липким, тому я швидко проскочив до дружини і попрямував додому.
– Коли зімкнули очі після святкової ночі?
– Ми прилетіли о п’ятій ранку, і потім я відразу відправився відпочивати додому, адже попереду ще багато відповідальних матчів. Розслаблятися будемо пізніше – у відпустці.
– Телефон не вибухнув від вітальних sms і дзвінків?
– Справді, отримав багато вітальних послань від рідних, друзів, близьких і знайомих мені людей. Правда, дуже приємно було!
– Бачили, як в одному з барів Криму раділи голу збірної України на останній хвилині?
– Чи не бачив, але читав … А що стосується кримчан, так у нас ніхто країну не поділяє. Всі знають, що Крим – це Україна! Приємний момент.
– Що залишили собі на пам’ять про стикових поєдинках плей-офф?
– Попросив всіх хлопців розписатися на футболці з Маріборського матчу! Напевно, це самий пам’ятний мій презент! Я не колекціоную майки, але цю, звичайно, збережу.
– Емоції ще вирують після зустрічі в Словенії?
– Стихають поступово. Вже приходить здорове розуміння того, що зробили (посміхається).
– Який фрагмент матчу в Маріборі прокручували у спогадах найчастіше?
– Мене часто запитували в роздягальні, чому я на останній хвилині віддав пас на Ярмоленка. Напевно, тому і стоїть осібно відповідь гол у ворота словенців з моєю участю.
– Так чому не били самі? Ви адже чисто вибігли один на один …
– Якби я біг сам, то і вирішував би долю епізоду самостійно, а коли побачив набрав по правій стороні хід Андрія Ярмоленка, то ніякого іншого рішення не приймав – тільки пас на партнера, який знаходився в кращій позиції.
– Яким вам запам’ятається двораундового протистояння Україна – Словенія?
– Якщо судити по свіжих відчуттів, то характерні моменти нашої дуелі – це велика кількість боротьби, жорстких стиків і навіть бійка, яка резюмувала нашу безстрашну сутичку.
– Артем, хто з партнерів захопив вас в осінніх матчах збірної України?
– Вихід нашої збірної у фінальну частину Євро – це заслуга всієї команди! Навряд чи хтось наважиться відзначати гравців персонально. У нас єдиний колектив. Абсолютно все, включаючи запасних, виклалися в цих зустрічах, що називається, від А до Я.
– Коли пропустили гол в дебюті, що не згадалися невдачі збірної України минулих стикових матчів?
– Спочатку було присутнє певне занепокоєння, але мене і всю команду не покидала впевненість у хепі-енді.
– Хто з наших збірників додав у футбольному плані в році, що минає?
– Всі знають наших лідерів, тих, хто веде за собою збірну. Виділяти когось не стану. Думаю, кожен з нас трішки в чомусь додав, отримав неоціненний досвід.
– Який досвід отримали особисто ви?
– Для мене це був перший повноцінний відбірковий цикл у збірній України. Ще в гостьовому матчі з Іспанією переконався, що нічого страшного в чемпионах Європи немає. Можна грати з усіма і не боятись.
– Артем Кравець – забобонний футболіст?
– Ні, я особливо не заморочуюся щодо прикмет і інших примочок.
– Є у вашому житті щось, про що хотілося б розповісти, але вас не питали?
– (Після паузи.) Напевно, ні. А якщо і є щось подієве з особистого життя або те, про що переживаю, так я ділюся цим в соцмережах: на особистій сторінці в Instagram або Facebook.
– Якою вам уявляється збірна України в червні 2016 року у форумі у Франції?
– Вірю, що у нас сформується цілеспрямована, сильна і успішна команда, якій буде під силу як мінімум вийти з групи в наступний етап змагань.
– А як максимум?
– Максимум – виграти чемпіонат Європи (посміхається).
– Здійсненна місія?
– Я б зараз не хотів заглядати так далеко. Подивимося по ходу турніру.
– Зовсім скоро жеребкування в Парижі. Ваші переваги щодо суперників?
– Я вирішив не морочитися з приводу суперників. Хай буде той, хто буде.
– Цікава сильна група або слабший?
– Збірні, які пробилися на Євро, слабкими бути не можуть. Для мене головне, щоб за підсумками групового раунду збірна України пройшла далі.
– Змінимо тему. Як думаєте, динамівцям вдасться прорубати вікно в плей-офф Ліги чемпіонів, або вирішальний бій програний у Лондоні?
– Ні, вирішальний бій попереду. Смію вас запевнити, що всі футболісти «Динамо» викладуться без залишку, щоб перемогти на виїзді «Порту». І шанси на це цілком реальні. Необхідно тільки показати свій найкращий футбол.
– Розшифруєте поняття «свій»?
– Той, який вимагає від нас тренерський штаб. Плюс кожен повинен проявити свої найкращі якості і при цьому не дозволити розвернутися супернику.
– На ваш погляд, динамівці вже демонстрували в поточному сезоні свій найкращий футбол?
– Сподіваюся, він попереду.
– У уїкенд футбольний світ застиг біля екранів і насолоджувався іспанської класикою: «Реал» – «Барселона». Дивилися «розп’яття» мадридців?
– Так, переживав за красивий футбол.
– Хто отримає цього року «Золотий м’яч»? Версія Артема Кравця.
– Ставлю на Ліонеля Мессі. Він завоював трофеї, грав прекрасно. Але особисто мене захоплює працьовитість Кріштіану Роналду. Людину, яка завдяки своїй працездатності побудував успішну кар’єру. Я не кажу, що Мессі сачкує. Зовсім ні. Він талант від Бога. Але ось історія з Роналду та його сходженням на вершину гідна поваги.
– З найкращим гравцем світу ми розібралися. А хто нині найсильніший футболіст в чемпіонаті України?
– Думаю, в рівній мірі звання найсильнішого футболіста чемпіонату по праву заслуговують мій одноклубник Андрій Ярмоленко і форвард «Шахтаря» Алекс Тейшейра.
