Президент київського «Динамо» Ігор Суркіс в ефірі телеканалу «Футбол 2» підвів підсумки групового турніру Ліги чемпіонів. – Скажу відверто: у мене склалося таке враження, що футболісти, вийшовши на поле, вже всі знали наперед. Але треба було виграти! Один м’яч забили, але можна було зробити так, щоб хоча б у цій грі поменше хвилюватися.
– Про що ви подумали, коли поле покинув Ярмоленко?
– Я сподівався, що він повернеться на поле. Потім ми забили, стало легше. «Динамо» не складається з одного Ярмоленко, хоча він дуже важливий гравець для команди. Без нього було важко, він лідер на футбольному полі. Але я б не говорив, що якби він залишився на полі, ми б виграли крупніше. Головне, що я мав рацію, залишивши Ярмоленко в «Динамо», коли на мене все накидалися, щоб я його продав. Я скажу так: я встигну продати Ярмоленко.
– Але він не грав у двох матчах з шести …
– Ми вийшли в плей-офф. Говорити про те, чи правильно ми вчинили, вже сенсу немає. Ярмоленко зіграв у тих матчах, коли вирішувалася доля путівок до плей-офф. Він зробив усе для перемоги в Порту. А якби ми там не виграли, сьогодні ми б вже нічого не обговорювали. Такі футболісти потрібні «Динамо». Хоча я можу зрозуміти і футболістів, які хочуть грати на більш високому рівні, в топовому чемпіонаті. Але який тоді мені сенс будувати команду, запрошувати легіонерів? Можна брати свою молодь, готувати і продавати. Конвеєр? Я з цим погодитися не можу.
Нашу молодь я сьогодні теж привітав. І сказав, що якщо вони не будуть зупинятися в рості, потраплять у великий футбол. Зараз така ситуація в країні, що є можливість проявити себе на найвищому рівні, потрапити в першу команду. Вони повинні це розуміти і готуватися до цього.
– Які є шанси на те, що в 1/8 вболівальники «Динамо» потраплять на стадіон?
– Ми докладемо максимум зусиль для цього. Вчора спільно з правоохоронними органами були виявлені три особи. І затримані ті, хто влаштував заворушення. Це великий плюс в апеляції, яку ми сьогодні подали, привівши й інші аргументи. Сподіваємося, що в 1/8 глядачі будуть на стадіоні. Тому що те, що було сьогодні, – це свято зі сльозами на очах. Грати у футбол без глядачів неможливо.
Сьогодні вболівальники зустріли команду перед стадіоном. Але я вам скажу, що ми вже дуємо на воду і півдня цю зустріч узгоджували з УЄФА та правоохоронними органами. Сподіваюся, футболістів це надихнуло.
– Якого хочете суперника в 1/8 фіналу?
– Я дуже хочу суперника, якого ми пройдемо. Сергій Станіславович делегував мене на жеребкування 14 грудня. Сподіваюся, що, добре підготувавшись, ми поборемося. Можливо, ще посилимося і хлопчиками для биття не будемо. Найголовніше зберегти склад.
– Для вас в цій Лізі чемпіонів було принципово заочне суперництво з «Шахтарем»?
– Я не порівнюю «Динамо» з «Шахтарем» в єврокубках. Як нормальна людина вболіваю за донеччан у Лізі чемпіонів. Сподіваюся, їх керівництво так само вболіває за нас. Ліга Європи – теж сильний турнір, хоч він і нижче у фінансовому сенсі. Ми багато років з підгрупи не виходили, але от все так склалося, що команда зміцніла. Хоча нам до «добре» ще дуже далеко. От якщо в таких матчах до 20-й хвилині рахунок буде 2, 3: 0, тоді я скажу, що все добре.
– «Динамо» показало дуже хорошу гру в Порту. Тепер будемо на неї рівнятися?
– Так, є приклад для наслідування. А сьогоднішній матч я не брав би до уваги. Без глядачів, на нервах … І найнебезпечніше, що всі нас вже бачили далі. А навіть щоб забити один м’яч, довелося попотіти. Треба бути не на словах сильніше, а на футбольному полі.
– Сьогодні рівно 17 років з дня останнього виходу «Динамо» з групи Ліги чемпіонів.
– Відмінне подія. Треба поїхати і відзначити. Я не можу сказати куди, бо під’їдуть вболівальники (посміхається).
– Сьогодні на матчі був Андрій Шевченко, який, напевно, зараз визначається зі своїм найближчим майбутнім.
– Я з Андрієм з цього приводу не розмовляв, у мене є головний тренер, який успішно працює. За останні роки чи не в перший раз у мене немає цієї проблеми. За ті 17 років я кожен матч пропустив через своє серце. Слава Богу, що тепер ми цього домоглися, але треба не танцювати і радіти, а йти далі. Це проміжний успіх.
