Незадовго до жеребкування фінальної частини ЄВРО-2016 наставник збірної України Михайло Фоменко поділився враженнями від виступів його команди у відбірковому циклі. ШАМПАНСЬКЕ ДЛЯ ГЕРОЇВ
– Коли раніше відчували емоції, схожі з тими, що були у вас на Маріборського стадіоні «Людські врт»?
– Ну і питання ви задали! Важкувато відповісти … (Замислюється). Напевно, в бутність мою головним тренером «Динамо», коли вдалося виграти чемпіонське звання в сезоні-тисяча дев’ятсот 92 / 93.
У моїй тренерській біографії той чемпіонат України на рівні класу найсильніших був першим.
– В такі миті ваші колеги по ремеслу напевно відчувають себе щасливими. Про себе ви теж можете це сказати?
– Так адже нічого надприродного не сталося. Просто виконали чергову задачу – от і все. Як зазвичай говорить молодь, у нас ще все попереду. Відносно ж відчуттів після матчу-зі словенцями можу сказати наступне: було відчуття радості, але не більше того.
– Шампанське для героїв плей-офф в роздягальні стадіону було завбачливо припасено заздалегідь?
– Я навіть не знаю, так як подібними питаннями не займаюся. Мабуть, наш менеджер про це потурбувався.
– Хто першим привітав вас після фінального свистка, який прозвучав після закінчення матчу Словенія – Україна?
– Як завжди – партнери по цеху. Коли матч завершився, з розташованими поруч зі мною на лавці помічниками з тренерського штабу ми обмінялися привітаннями. А потім вже і з підоспілими іншими членами команди.
КЛІЄНТ ХІМЧИСТКИ
– З України на мобільний телефон багато дзвінків надійшло?
– В основному приходили «есемески» – час-то було пізніше. Першою ж по мобільному, як звичайно, привітала дружина. А потім вже були дзвінки та повідомлення від друзів, товаришів і знайомих.- Згадавши про пізньому часу, ви не врахували одну обставину: домігшись позитивного результату в Маріборі, збірна України позбавила сну в ту ніч півкраїни!
– Мабуть, так. Приємно.
– У цьому ви, як і всі члени національної команди, напевно переконалися після прибуття в Бориспільський аеропорт. При виході із залу прильоту вам не вдалося вислизнути від бризок шампанського, яким рясно поливали кожного збірника вболівальники, незважаючи на нічний час приїхавши висловити данину поваги. Вас та зустріч порадувала?
– Звичайно! Завжди приємно, коли люди, для яких ми займаємося нашою професійною діяльністю, так щиро дякують.
– Чекали такого гарячого прийому в аеропорту?
– Навіть не думали про це. Після важкої гри і завоювання путівки до Франції наші думки в основному були зайняті тим, що було і що буде. Маю на увазі наші професійні справи.
– Верхній одяг від шампанського сильно постраждала?
– Як звичайно в таких випадках. Довелося здавати в хімчистку.
ІСПАНСЬКИЙ РОК
– Що найбільше запам’яталося для вас, як наставника збірної, у відбірковому циклі Euro-2 016?
– Порадувало, що після гри в Словенії хлопці були задоволені. Те, заради чого вони старалися, билися, билися, грали і мріяли, нарешті збулося.
– Поразка в першому ж матчі відбіркового циклу від Словаччини в Києві стало для нашої команди схоже палиці в колесо на стартовому витку. Пам’ятається, ще за кілька днів до цього поєдинку в інтерв’ю «СЕ» ви загострювали увагу на силу суперника, говорили про це і при колективному ознайомленні з грою збірної Словаччини. Виходить, ваші предостреженія підопічні не почули?
– О таких матчах зазвичай говорять «Нещасний випадок». Так, ми очікували, що буде важка гра. Навіть найбільша помилка наших захисників, в результаті якої ми пропустили м’яч, позначилася на результаті. Хоча вигідні моменти для взяття воріт в ході матчу у нас були. Виходить, не склалося.
– Та спритність, з якою збірна Словаччини підійнялася на вершину таблиці, а потім лідирувала впродовж всієї турнірної дистанції, вас не здивувала?
– Анітрохи. А чому вона повинна дивувати? Я адже ще до початку відбіркового циклу говорив, що Словаччина – непростий суперник. Своїм результатом словаки це підтвердили.
– Якщо Словаччина піднесла сюрприз у відбірковому циклі, то Іспанії ще задовго до початку боротьби в групі відводилася роль головного фаворита. Зіграти вдало в обох матчах з командою Вісенте дель Боске у нашої збірної шанси були?
– Я багато разів говорив: «Шанси завжди є. Навіть тоді, коли їх немає ». Наші хлопці і на виїзді з Іспанією непогано грали, і вдома. Але, мабуть, по частині реалізації гольових моментів в обох матчах з іспанцями нас переслідував рок.
ОСОБЛИВІСТЬ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ДУШІ
– А що скажете про інших суперників по відбірковій групі – Білорусі, Македонії та Люксембурзі? Хтось із них вас чимось здивував?
– Ми очікували, що боротьба буде складною – група-то виявилася непроста. Так воно і вийшло. Важкі матчі видалися з білорусами і македонцями, та й збірна Люксембургу на своєму полі змусила понервувати. Зараз футбол вже далеко не той, що був раніше, років двадцять-тридцять тому. Тоді були явні аутсайдери, а тепер все змінилося. Протягом відбіркового циклу було безліч сюрпризів, і не тільки в нашій групі.
– Всю турнірну дистанцію збірної України доводилося йти по п’ятах словаків і іспанців. Було важко наздоганяти?
– Від нас в тій ситуації безпосередньо нічого не залежало. Суперники відірвалися, видаючи майже стовідсотковий результат. Тим не менш, хлопці вірили в те, що можна вирішити задачу. Будь воно інакше, то напевно не змогли її виконати. Так буває в будь-якій справі, і в спорті зокрема. Якщо стоїть завдання – значить, потрібно завжди прагнути до її виконання, максимально віддаючись своїй справі. Шанси, як я вже говорив, завжди є. Не вийшло вийти у фінал чемпіонату Європи безпосередньо – вийшли через плей-офф.
– Вас не дивує одна цікава особливість, притаманна слов’янській душі: спочатку ми створюємо собі труднощі, а потім героїчно їх долаємо?
– Так, щось у цьому є. Було б гірше, якби не вдавалося долати.
МАГНЕТИЗМ ЛЬВОВА
– Який момент у відбірковій компанії вважаєте для нашої команди переломним?
– Доля путівки на європейську першість вирішувалася до останнього, тому складно сказати однозначно. Мабуть, після першої гри зі Словенією у Львові.
– Як показала практика, офіційні матчі в столиці останнім часом для збірної України складаються невдало: в обох іграх – зі Словаччиною та Іспанією були зафіксовані поразки. Повною протилежністю по цій частині є володіє особливим магнетизмом Львів, де національна команда ще ніколи не програвала. Чим поясните два ці факту?
– Мені складно відповісти на це питання. Якщо говорити про Львів, то в цьому місті і справді щось є – якийсь незрозумілий магнетизм або щось подібне.
– По ходу турніру ви задіяли в рядах збірної не один десяток футболістів. Розчарувань було багато?
– У нашій справі розчарувань не повинно бути. Потрібно весь час рухатися вперед. Був звичайний робочий процес, в якому ми переглядав футболістів, вивчали їх можливості. Адже одна справа дивитися на їхню гру з боку, а зовсім інша мати з ними безпосередній контакт під час роботи. Більшою мірою все залежить від самих хлопців: від їх бажання і можливостей. В цілому ж підопічними я задоволений.
ВІК футболу не перешкода
– Після домашньої Euro-2012 багато було розмов про зміну поколінь у збірній України. Цей процес ще триває або вже позаду?
– Зі стовідсотковою впевненістю стверджувати про те або іншому не можна. Зміна поколінь – природний процес: хтось закінчує кар’єру, хтось її починає.
– Серед ваших підопічних чимало футболістів, кому вже далеко за тридцять. Але дивлячись на гру 36-річного В’ячеслава Шевчука, зайвий раз переконуєшся: вік футболу не перешкода.
– Все залежить від людини і його бажання. Яскравий тому приклад – згаданий вами Шевчук. Роки – роками, але В’ячеслав раніше викликається в збірну. Добре, що Господь дав йому такі можливості. Але гравців, здатних виступати на високому рівні довгий час, одиниці. І не тільки у нас в Україні, а в усьому світі. Було б по-іншому – все грали б до сорока. Але, мабуть, існує якась межа функціональних можливостей організму, відведена природою для цього виду діяльності.
– На відміну від того ж Шевчука, рекордсмен за кількістю матчів за головну команди країни Анатолій Тимощук у стартовому складі з’являвся нерегулярно. Чи означає це, що позиція в опорній зоні є менш проблемною, ніж лівого захисника?
– Напевно так.
– Напевно не помилюся, якщо припущу, що найголовнішою проблемою для вас став вельми мізерний вибір гравців атаки. Особливо гострою вона стала після піврічного виходу з ладу Романа Зозулі …
– Без коментарів. Я ніколи не виносив на широку громадськість розбір справ у збірної та її ігор. Хлопці виходять на поле і роблять те, що можуть.
КОЛИ ПУТЕВКА В КИШЕНІ
– Запрошений в національну збірну Філіп Будковський, як і п’ятеро його одноклубників з «Зорі», до рівня гравців її стартового складу поки не дотягують?
– Це вам у них потрібно запитати. Вони вам точніше відповідять. Все залежить від самих хлопців. А про їх перспективі можна сказати так: «Як тільки – так відразу». (Посміхається)
– Чи є у молодіжній збірній футболісти, хто за своїм прогресу не може не звертати на себе вашої уваги?
– З цього приводу можу сказати те ж саме – все залежить від хлопців. За ними ми пильно спостерігаємо, постійно контактуємо з наставником «молодіжки» Сергієм Ковальцем. Як тільки вони будуть готові, так ми відразу і будемо їх залучати. Деякі в національну команду вже запрошувалися.
– Путівка у фінальну частину Euro-2 016 у збірної України в кишені. Впору подумати про продуктивної підготовці до континентальної першості. Намітки по датах і можливим суперникам вже є?
– Як тільки Виконком Федерації футболу України висловить довіру мені і моїм колегам по тренерському штабу і продовжить з нами контракт, ми і почнемо про це думати. Зараз немає сенсу на цю тему говорити.
– Наскільки відомо, ваша доля залежала від успішного подолання словенського бар’єру в плей-офф. Виходить, що позитивний результат в обох матчах з командою Сречко Катанеца означає, що угода з вами, як головним тренером збірної, буде пролонговано автоматично?
– Це питання не за адресою. Все стане ясно після 18 грудня, коли відбудеться засідання Виконкому ФФУ. На ньому і дізнаємося, буде воно пролонговано чи ні.
