2015-й видався для юнацьких та юніорських збірних України досить неоднозначним. Лише команди 1997-го і 1999-го років народження можуть занести собі його в актив з точки зору результату. Підопічні Олега Кузнєцова та Олександра Петракова вийшли в еліт-раунду чемпіонату Європи-2016 у своїх вікових групах. Зате для більш старших хлопців Петракова (1995 р.н.) та команди Олександра Головка (1996 р.н.) нинішній рік успішним назвати навряд чи вийде.
До хорошого звикаєш швидко. Пройшов жоден рік, а досі стоять перед очима досягнення і славні перемоги юнацьких та юніорських збірних минулих скликань. Тому надії на нинішнє покоління юних футболістів покладаються великі. У 2015-му особливу увагу було звернуто убік команди Олександра Петракова, створеної з гравців 1995 р.н. Його підопічні заслужено завоювали путівку у фінальну частину чемпіонату світу-2015, який проходив у Новій Зеландії.
Провівши з різним успіхом ряд товариських зустрічей перед турніром, підопічні Петракова сподівалися гідно виступити на чемпіонаті світу. Та й прогнози перед турніром для українців були вельми оптимістичними. Втім, перша гра з господарями успіху нашим хлопцям не принесла (0: 0). Проте вже другий поєдинок у групі з екзотичною збірної М’янми видався цілком вдалим. Двічі Коваленко, Яремчук, Соболь, Лучкевич та Бесєдін відвантажили у ворота суперника шість сухих м’ячів, не пропустивши при цьому жодного. Найважливішим з точки зору боротьби за лідерство був останній поєдинок групового турніру проти однолітків з США. І підопічні Петракова зіграли його на одному диханні, тричі зусиллями Коваленко засмутивши голкіпера американців.
Сказати, що саме в Новій Зеландії «запалилася» зірка Коваленко (між іншим, футболіста 1996 р.н) – значить нічого не сказати. Популярність Віктора і масові хвалебні відгуки про гру півзахисника «Шахтаря», здавалося, невпинно розбурхували уми численних селекціонерів різних європейських клубів. І на те були підстави.
Правда, новозеландська казка закінчилася досить швидко. В 1/8 фіналу українці зіграли внічию з Сенегалом, поступившись лише в серії післяматчевих пенальті 1: 3. Думається, за своїм потенціалом збірна Петракова явно заслуговувала куди кращої долі.
Всього ж за рік підопічні Петракова провели 8 поєдинків, половину з яких виграли, і лише двічі програли. Третя поразка було тільки в тій самій серії пенальті з сенегальця.
Нині ж багато футболістів 1995 р.н. поповнили склад молодіжної збірної України Хочеться вірити, що ці хлопці на більш високому рівні ще досягнуть успіху.
Команда 1996 року народження під керівництвом Олександра Головка нинішній рік початку за здравіє. Еліт-раунд чемпіонату Європи в Греції 19-річні футболісти пройшли, як кажуть, без сучка, без задирки. Зігравши внічию з міцними боснійцями, і обігравши не менш сильні команди Польщі та Чорногорії, підопічні Головка потрапили у фінальну частину чемпіонату Європи-2015.
Склад і амбіції гравців і тренерського штабу дозволяли сподіватися на позитивні результати в Греції. Але сталося не так, як передбачалося. Програвши господарям турніру (0: 2), а потім і фаворитам групи французам (1: 3), українці спромоглися лише на нічию в матчі з Австрією (2: 2). У підсумку – закономірний виліт вже на груповій стадії турніру.
Що стосується гравців, що проявили себе у збірній-1 996, то серед таких, безумовно, слід назвати дніпропетровця Валерія Лучкевича, який встиг забити і на чемпіонаті Європи, і на чемпіонаті світі серед футболістів на рік старше. Вельми непогано проявив себе Олександр Зубков з «Шахтаря», колишній, напевно, одним з «світлих плям» в Греції. Виділити варто також опорника Беку Вачіберадзе, вже після чемпіонату Європи змінив «Шахтар» на іспанський «Бетіс».
Всього ж підопічні Головка провели за рік 10 ігор, в яких показали себе вельми миролюбної командою (5 нічиїх). При цьому було здобуто 3 перемоги і 2 поразки.
Можуть занести собі в актив 2015 хлопці Олега Кузнєцова – футболісти збірної України 1997 року народження. Ця команда вже зарекомендувала себе як досить перспективна, як з точки зору гри, так і з точки зору окремих виконавців. За весь рік колектив встиг провести 13 поєдинків, в яких в 10-ти здобув перемоги, і лише одного разу випробував гіркоту поразки при двох нічиїх.
Показавши відмінну результативність на міжнародних турнірах, підопічні Кузнєцова прийнялися, засукавши рукава, за справу і в офіційних змаганнях. У кваліфікації до чемпіонату Європи серед своїх однолітків українці розгромили збірну Азербайджану (4: 0), потім впевнено обіграли боснійців (3: 1). А ось останній поєдинок з Туреччиною інакше, як трилером, назвати не можна. Ведучи після першого тайму 3: 0, «жовто-сині», граючи у другому таймі вдев’ятьох, примудрилися пропустити чотири м’ячі, що вилилося в прикра поразка 3: 4 і підсумкове друге місце в групі.
З гравців цієї команди слід звернути увагу на результативного форварда «Динамо» Олексія Щебетун, забивають мало не в кожному матчі, Олександра Піхаленка з «Шахтаря», та й ім’я «севільцями» Мар’яна Шведа з літа цього року в Україні вже на слуху.
Тепер команді Кузнєцова належить пройти еліт-раунд, де їх суперниками будуть Нідерланди, Польща та Північна Ірландія. Думається, вдало виступити українцям цілком під силу.
Команда 1998 р.н., керована Володимиром Циткін, в 2015 році виступала найменш успішно серед юнацьких і юніорських збірних. У 10-ти проведених поєдинках 17-річні хлопці лише одного разу здобули перемогу, тричі зіграли внічию, а інші шість поєдинків програли.
У товариських матчах українські юнаки виглядали досить непогано, що вселяло оптимізм напередодні еліт-раунду. До Німеччини наша команда вирушила з надією на позитивний результат, але в підсумку поступилася всім трьом суперникам по групі. Мінімальна поразка від Італії, розгром, вчинений нашій команді німцями (0: 3) і на довершення до всього поразки від словаків (1: 2) зумовило незавидну турнірну долю збірної України. Підсумкове останнє місце, справедливості заради, стало логічним підсумком виступу підопічних Циткін на німецькій землі.
Правда, незважаючи на негативні в цілому результати збірної цього віку, прогресом деяких футболістів тренерський штаб може бути задоволений. Динамівці Владислав Дубінчак і Данило Лісовий, дніпропетровець Олег Кожушко і донеччанин Едуард Матвєєнко були лідерами команди, демонструючи в деяких поєдинках досить зрілу гру.
Порадувала у звітному році ще одна команда Олександра Петракова – збірна 1999 року народження. Зігравши 15 поєдинків, 16-річні футболісти змогли шість разів перемогти, стільки ж зіграти внічию, і лише в трьох поєдинках покинули поле піймавши облизня. Були й яскраві перемоги (5: 0 над США), і прикрі поразки (1: 6 від Ізраїлю), але в цілому рік можна занести в актив.
Самим же головним випробуванням для українців була кваліфікація в еліт-раунд. І з проміжною завданням підопічні Петракова впоралися на «відмінно». На міні-турнірі в Молдові жовто-сині зіграли внічию з господарями (1: 1), обіграли естонців (2: 0) і боснійців (3: 0), і з першого місця пройшли далі.
З футболістів цієї команди в цьому році непогано себе проявили лучанин Ярослав Діда, харків’янин Андрій Кулаков і одесит Микола Мусолітін, син півзахисника національної збірної України 1990-х Володимира Мусолітін.
Тепер же основним завданням буде попадання у фінальний турнір, який проходитиме в Азербайджані. Для цього потрібно випередити в еліт-раунді збірні Англії, Туреччини та Фінляндії. Ігри пройдуть на Туманному Альбіоні.
Сама «маленька» збірна країни – команда 2000 р.н. під керівництвом Олександра Головка провела тільки чотири поєдинки. Всі 4 мали статус товариських. У них тричі були здобуті перемоги і один раз команда програла.
