Головний тренер збірної України Михайло Фоменко розповів про склад тренерського штабу, планах підготовки до ЄВРО-2016 і не тільки. Наприкінці осені українська футбольна збірна, обігравши в стикових матчах команду Словенії, вперше в історії пройшла у фінальну стадію чемпіонату Європи 2016 року. 17 листопада українці зіграли на виїзді зі словенцями внічию (1: 1), але за сукупністю двох ігор, завдяки домашньому успіху 2: 0, забезпечили собі путівку до Франції, де відбудеться європершість.
За день до тріумфу було оголошено, що збірні України і Росії розведуть по групах при жеребкуванні. Втім, і без росіян компанія у нашої команди ще та: чемпіони світу – Німеччина, вельми міцні в грі поляки, а також традиційно вперті північноірландці, які також дебютують на Євро. Нагадаємо, фінальна частина чемпіонату пройде на 10 стадіонах в 10 містах Франції з 10 червня по 10 липня.
Ми связальсь з людиною, відповідальним за успіх національної збірної. Традиційно небагатослівний Михайло Фоменко погодився на інтерв’ю лише після 18 грудня, коли після трирічного терміну був переобраний на пост головного тренера національної збірної до кінця ЄВРО-2016.
«Аутсайдерів У ФУТБОЛІ НЕ ЗАЛИШИЛОСЯ»
– Зізнайтеся, хіба були серйозні побоювання, що ваш контракт можуть не продовжити – після виведення на Євро?
– Та які у мене могли бути побоювання? Не той вік уже, щоб побоюватися.
– За кілька днів до рішення по тренеру збірної з’явилася інформація про кандидатуру Андрія Шевченка. Гравці нібито різко негативно сприйняли такий варіант. Було таке?
– Питання не за адресою.
– Новий склад тренерського штабу – хто там буде? (На Євро команду виводили, крім Фоменко, його помічники Володимир Онищенко та Олександр Заваров, тренер голкіперів Юрій Сивуха і ОФП-коуч Віталій Шпанюк, – ред.).
– Ще процес іде, після Нового року стане щось ясно з цього питання.
– По ходу відбіркового циклу було помітно, що нам непросто навіть з тими, хто зазвичай вважається аутсайдерами – і з білорусами довелося потягатися, і македонці огризалися. Чому так?
– Зараз трохи не той час, не так, як раніше. Відвертих аутсайдерів у футболі не залишилося. Все вирішується на футбольному полі, а не за його межами.
– Те, що на старті будинку збірна втратила очки зі словаками (0: 1), можна назвати наслідком дозвільного настрою деяких гравців?
– Та ні, такого не було. Була просто груба помилка. Моменти ми створювали, навіть гол забили. Взагалі, суддя, який був на полі, в своєму національному чемпіонаті зарахував би такий гол. Так що, скажімо так, склалося, як склалося.
– Команда весь відбір була в ролі наздоганяючої. Складно мотивувати команду в такій ситуації?
– Як я вже сказав, зараз немає аутсайдерів, з усіма командами потрібно грати по-максимуму і здобувати перемогу. Хлопці це відчували. Просто так склалося в першій грі, після якої хлопці зрозуміли – подальші помилки можуть бути фатальними.
– Помітно, що нашим набагато зручніше грати на контратаках, ніж створювати свої моменти.
– Це не тільки нашим зручніше, а практично всім нинішнім командам. Подивіться на гру інших клубів і збірних – все точно так само.
– Словенців за всю недовгу історію взаємин збірних ми не перемагали, дебютували в цьому плані тільки у Львові 14 листопада. Перед матчем не було побоювань, що у хлопців може притупитися пильність – мовляв, і так на дві голи попереду?
– Усі після цієї перемоги чудово розуміли, з ким мають справу. Ми ж з хлопцями напередодні розбирали суперника – з теоретичної частини, і відео ігор, тому вони добре розуміли, що розслаблятися ніяк не можна. Всі розуміли.
– У таких емоційних і жорстких іграх, яким був матч-відповідь у Маріборі, коли суперник йшов вже ва-банк, тренер повною мірою контролює малюнок гри команди?
– По-різному буває. Знову ж таки, в цьому матчі також була допущена груба помилка. Хлопці повинні були персонально грати проти деяких опонентів, так як ті традиційно сильні на «стандартах», і у нас був розподіл. А потім виявилося так, що нікого в критичний момент поруч не виявилося. Добре, що ми пізніше прийшли в себе і билися вже до кінця.
– Нинішній склад збірної достатньо стрессоустойчів, щоб впоратися з хвилюванням на Євро? У Маріборі деякі злегка поникли під напором господарів.
– Ну, цей процес не зупиняється, маю на увазі, процес навчальний. Всі напрацьовується.
– Емоційне спустошення після боротьби за вихід у фінальну частину пройшло?
– Спочатку – так, було день-два. Дуже багато йде емоцій. Але довго переживати не дають справи. Та й це вже, фактично, історія, і потрібно готуватися до нового. Надовго все одно не виходить відключитися, це ж безперервний процес. Іноді хочеш не хочеш, телевізор, наприклад, дивишся, а думками все одно в роботі. Але мені пощастило – я займаюся улюбленою справою.
– Заборона на обговорення внутрішньої кухні команди – звідки він? Гравці адже люди публічні, а вболівальникам цікаві не тільки суто спортивні справи.
– Вважаю, що наші внутрішні справи виносити назовні немає сенсу. Це ж не театр, а збірна.
– Рядова ситуація – коли хтось із гравців ображається, що його не поставили до складу на ту чи іншу гру. Часто буває?
– А ми відразу всім пояснили: хлопці, все залежить тільки від вас самих. Не знаю жодного тренера, який не ставив би на гру найсильніших. Гравці приїжджають на збір і в рамках навчально-тренувального процесу показують нам кожен день, що вони собою являють. А наше завдання – ставити на гру в залежності від суперника та інших факторів тих з них, хто підходить більше за інших.
– Бувало на відборі до Євро, що в клубі у гравця – пік форми, гра добре йде, а в прийшов у національну команду – і загубився?
– У клубі у гравця один колектив, можливо, інші принципи побудови гри, інший підхід. Але хлопці у нас профі – вони самі показують під час підготовки, на що здатні.
– Як у футболістів з патріотизмом? При виклику в збірну всі є?
– Ми завжди попереджаємо: якщо не хочете їхати в збірну, то заздалегідь нас попередьте про це. Що не бажаєте або там важко, не комфортно. Немає проблем. Ніхто нікого не змушує. На першому місці у нас – захист квітів національної збірної. Це перш за все. Тому що люди в збірній виходять на поле і грають не для себе, а для мільйонів уболівальників.
– Гравці відчувають підвищену відповідальність саме зараз, коли країна воює, і спортивні перемоги, можливо, небагато, але піднімають людям настрій?
– А як же? Вони ж не на іншій планеті живуть. Звичайно, відчувають.
– Нашому таранного тандему (Ярмоленко і Коноплянка, – ред.) Стало складніше, коли суперники зрозуміли, кого потрібно «закривати» в першу чергу?
– Природно. Одна справа, коли вони тільки починали грати в клубах і зіграватися у збірній, і інше – зараз, коли виходять на більш високий рівень. Суперники на них вже більш скрупульозно звертають увагу, вивчають їх гру і так далі. У цьому немає нічого такого, не зупинятися ж їм у розвитку. Хлопцям треба підвищувати рівень. У футболі адже це звичайна справа: як тільки гравець припинив розвиватися і рухатися вперед – йде регрес. Грубо кажучи, рівень свій потрібно підтверджувати в кожній грі.
– Для збірної краще, коли футболісти «під рукою», в національному чемпіонаті, або бігають у Прем’єр-лізі або Серії А?
– Зрозуміло, краще – в сильних чемпіонатах. Але хотіти не вредно.
– Якось у нас небагато тоскно за частиною яскравих чистих форвардів. Обнадіяв кимось на перспективу?
– Тут можна відповісти таким чином: маємо те, що маємо. Потрібно відштовхуватися від того, що є, а не розповідати потім: «А от якби …» А щодо перспективної молоді … Поживемо – побачимо.
– Когось з гравців молодіжки планується запросити після Нового року на проби, або до Євро коней на переправі не міняють?
– Будемо запрошувати. Це природний процес. Та й, знову ж, у нас такий підхід до набору збірної, що не ми беремо гравців, а вони самі своєю грою змушують нас запрошувати їх в команду.
– У кого їх тих гравців, хто ще не розкрився повною мірою, є шанс «вистрілити» через півроку?
– Будемо їздити на збори, дивитися на всіх: додає гравець, не додає. Йтиме збір інформації, як я вже сказав. Все залежить від самих хлопців.
– Прийнято вважати, що тренер Фоменко цінує більше дисципліну, ніж уміння імпровізувати. Скільки в цьому правди?
– А при чому тут Фоменко? Цього футбол вимагає. Сьогоднішній футбол – він такий. Не ми ж висловлюємо свої побажання щодо того, в якому напрямку йому рухатися: мовляв, треба ось так от, а це так, це таке наше бачення. Тому я завжди кажу хлопцям: насамперед – це вимоги сучасного футболу.
«Слабаком НА ЄВРО НЕ БУДЕ»
– Часу ще півроку. До початку весни як буде вибудувана підготовка?
– Хлопці поки будуть по клубах своїм працювати, будемо їздити на збори, придивлятися. Зараз збір інформації буде – специфіка роботи в збірній. У березні у нас дві контрольні гри (24 березня в Одесі з Кіпром, 28 березня – з Уельсом в Києві, – ред.). Потім, коли закінчиться чемпіонат, проведемо пару зборів, один з них відновного плану. А вже на наступному зборі зіграємо ще – заплановано три гри.
– Як відбувається підбір команд для контрольних матчів і хто займається цим питанням?
– У Федерації нашої є такий підрозділ, як УФІ (Україна Футбол Інтернешнл, ексклюзивний комерційний партнер ФФУ по частині реалізації ТВ-, рекламних та інших комерційних справ, – ред.). Однак тут навіть не тільки вони вибирають, нас адже також повинні вибрати. Хтось погоджується, хтось – ні. Потрібно обопільна згода.
– Березневі поєдинки заплановані тільки для «продихатися», або ж буде відпрацювання тактичних заготовок?
– Та ні, просто спільна робота буде проводитися. Побігати у гравців буде час до цього в рамках навчально-тренувального процесу. А контрольні ігри – для того, щоб побачити, що там, де там, і як взагалі. Будемо рухатися вперед.
– Програма на останні місяці перед стартом континентальної першості вже є?
– Ми висловили свої побажання з цього приводу Федерації (ФФУ – ред,), а тепер їм також потрібен час, щоб все розподілити: десь щось прибрати, десь щось поставити.
– Те, що ми стартуємо на Євро відразу грою проти Бундестіму – це добре чи погано?
– Добре чи погано, буде видно після гри. Група-то у нас дуже серйозна: чемпіони світу, що вийшли з першого місця ірландці, поляки, які зараз на хорошому ходу (німців обігравали, оскільки в одній групі були). Так що все дуже непросто. Та й, в принципі, хто ж із слабких потрапляє у фінальну частину? Простих суперників там вже немає.
– Ваша думка: який формат національного чемпіона потрібен Україні?
– Це, насамперед, залежить від президентів клубів – вони володіють цим процесом. Наші побажання? .. Знову відповім: хотіти (нам) не вредно. Будемо відштовхуватися від того, що маємо на сьогоднішній день, тому що футбол не є винятком з життя. В інших галузях в Україні адже також зараз не скрізь порядок. Це, звичайно, зачіпає і футбол.
